Таємниця спілкування

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

  1. Кримінально процесуальний кодекс України
  2. Кримінальний кодекс України
  3. Цивільний кодекс України
  4. Конституція України
  5. Закон України «Про телекомунікації»
  6. Закон України «Про поштовий зв’язок»

Місце таємниці спілкування в кримінальному провадженні

Таємниця спілкування займає чільне місце серед загальних засад кримінального провадження (п.п. 7, 8 ч. 1 ст. 7, ст.14) КПК України, її зміст ґрунтується на ст.ст. 31, 32 Конституції України та нормах міжнародних нормативно-правових актів у галузі прав людини і розглядається як самостійна засада кримінального провадження. Її виокремлено в окрему ст. 14 «Таємниця спілкування» КПК України, де йдеться про те, що:

  • Під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування.
  • Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених КПК, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.
  • Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження.

При цьому спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб (ч. 3 ст. 258 КПК України). Під спілкуванням у кримінальному провадженні розуміють передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу: поштовим зв’язком, транспортними комунікативними мережами, електронними інформаційними системами, або ж спілкування з адвокатом. Відповідно до ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, а положення ч. 2 ст. 14 КПК України поширюють цю конституційну гарантію як загальне правило, забороняючи її порушувати визначають, що втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених КПК, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо одержати інформацію неможливо. При цьому обмеженням таємниці спілкування (втручанням до неї) є такі дії, які забезпечують можливість одержати відомості, що були предметом спілкування, за умови, що його учасники можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Ст. 32 Конституції України визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Також не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному громадянину гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Форми спілкування

До основних форм спілкування відносяться:

  1. листування – це обмін будь-якими приватними поштовими відправленнями, тобто листами (звичайні, на замовлення, рекомендовані, цінні), листівками, телеграмами, посилками, бандеролями, іншими поштовими відправленнями, які передаються поштовим зв’язком і в яких міститься певна інформація. Тобто під порушенням таємниці листування розуміють діяння пов’язані з ознайомленням особи, яка не мала на це права, зі змістом чужої кореспонденції шляхом її перлюстрації (таємне розкриття кореспонденції, що пересилається по пошті), ознайомлення зі змістом телеграм, посилок, бандеролей та інших відправлень, або розголошення самого факту листування між певними громадянами чи між певними громадянами і організацією, підприємством чи установою. Злочином є також повідомлення працівником пошти сторонній особі певних фактів зі змісту чужої телеграми або передача їй чужого листа для ознайомлення з його змістом;
  2. телефонні розмови – це обмін інформацією голосом у реальному часі, тобто це розмови між особами, які відбуваються за допомогою будь-якого телефонного зв’язку, що здійснюється за 178 допомогою телекомунікаційних мереж (провідних чи електромагнітних систем тощо). Порушення таємниці телефонних розмов – це різного роду незаконні дії, пов’язані з прослуховуванням або перехопленням без відома чи без згоди особи її розмови по телефону, а також розголошення сторонній особі працівником поштово-телеграфної установи змісту та самого факту телефонної розмови (хто, з ким, коли вів телефонну розмову). Однак, прослуховування відкритих телефонних переговорів (при відкритій кабіні телефону-автомату, у службовому приміщенні, при сторонніх особах), тобто коли особа, яка розмовляє по телефону, не робить із цього таємниці, не є злочином;
  3. телеграфна кореспонденція – це будь-які повідомлення (телеграми), що передаються за допомогою телеграфу. Порушення таємниці телеграфної кореспонденції – це незаконні дії, пов’язані з перехопленням без відома чи без згоди особи її повідомлення по телеграфу, або ж розголошення сторонній особі працівником поштово-телеграфної установи не лише змісту, а й самого факту телеграфного повідомлення;
  4. інша кореспонденція – це повідомлення громадян, зроблені за допомогою інших, більш сучасних форм зв’язку – по телетайпу, телефаксу, або за допомогою пейджингового зв’язку, електронної пошти (електронні листи та інші повідомлення, які передаються через комп’ютер, вайбер), інших телекомунікацій тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікації (електрозв’язок) – це передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах. Порушення таємниці інших повідомлень – це незаконні дії, пов’язані з ознайомленням сторонньої особи з будь-якими повідомленнями, які були передані або передаються засобами зв’язку (технічне обладнання, що використовується для організації зв’язку), наприклад, незаконне ознайомлення з пейджинговим повідомленням, або незаконне ознайомлення зі змістом електронних листів). Слід мати на увазі, що на суб’єктів, які надають послуги поштового зв’язку, та суб’єктів ринку телекомунікації законом покладено обов’язок зберігання таємниці листування та телефонних розмов. Особа, використовуючи телекомунікативні або поштові послуги, довіряє провайдерам телекомунікації чи операторам поштового зв’язку не самий зміст своїх відправлень або повідомлень, а лише передачу кореспонденції або технічне забезпечення обміном інформацією. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про поштовий зв’язок» забезпечення прав користувачів на таємницю інформації є однією із основних засад діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку. Оператори повинні вживати організаційно-технічні заходи щодо захисту інформації згідно із законодавством України, тобто повинні забезпечити таємницю поштових відправлень, у т. ч. листування та іншої письмової кореспонденції, електронних повідомлень, що пересилаються (передаються) засобами зв’язку. Також заборонено зняття інформації з телекомунікаційних мереж, крім випадків, передбачених законом. Оператори, провайдери телекомунікацій, зобов’язані зберігати таємницю телефонних розмов та іншої інформації, вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається засобами зв’язку або комп’ютер, крім випадків, передбачених законом (ст. 9 Закону України «Про телекомунікації»). Персонал оператора, провайдера телекомунікацій несе відповідальність за порушення вимог законодавства України щодо збереження таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (ст. 41 Закону України «Про телекомунікації»).

Склад злочину, порушення таємниці спілкування

Обов’язковими ознаками відомостей і повідомлень (інформації) як предмета цього злочину є: їхній характер – вони повинні становити особисту таємницю громадянина, тобто інформацію, яку адресат або джерело інформації не бажають доводити до відома інших осіб; спосіб передачі – вона передана чи передається засобами зв’язку, або через комп’ютер – електронною поштою. Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 306 ЦК України, «листи, телеграми та інші види кореспонденції є власністю адресата. Вони можуть використовуватися, зокрема, шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання потрібна згода цієї особи» . До предмета злочину також слід віднести інформацію про сам факт листування чи розмови однієї людини з іншою, інформацію про особу, якій адресований лист (телеграма) чи з якою велися розмови (її адреса, прізвище, ім’я, по батькові тощо), інформацію про дату та час листування чи розмови. Згідно ч. 2 ст. 163 КК України кваліфікуючими ознаками вчинення злочину є:

  1. вчинення даних дій щодо державних або громадських діячів;
  2. вчинення злочину службовою особою; вчинення злочину із використанням спеціальних засобів для негласного зняття інформації.

Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні будь-яких незаконних дій, спрямованих на порушення таємниці кореспонденції, яка передається від однієї особи до іншої за допомогою засобів зв’язку або через комп’ютер.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 КК України об’єктивну сторону злочину становить порушення таємниці:

  1. листування; телефонних розмов;
  2. телеграфної кореспонденції;
  3. інших повідомлень, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер.

Порушення таємниці спілкування – це вчинення будь-яких дій, що полягають у незаконному ознайомленні з відомостями та повідомленнями приватних осіб, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, без згоди громадянина або з недотриманням встановленого законом порядку ознайомлення з такими відомостями чи повідомленнями, або їх неправомірному розголошенні.

Такими діями можуть бути перлюстрація особистої кореспонденції, ознайомлення зі змістом телеграм, електронної пошти, підслуховування телефонних переговорів, повідомлення сторонніх осіб про факт листування, телефонної розмови, телеграфного чи іншого повідомлення тощо. При цьому, факт розголошення є більш суспільно небезпечнішим діянням, ніж саме порушення таємниці кореспонденції, адже в результаті розголошення зміст приватного спілкування стає надбанням значного кола осіб, такі діяння виходять за рамки об’єктивних ознак складу злочину і тому порушення таємниці особистої кореспонденції та подальше розголошення її змісту, що становить особисту або сімейну таємницю, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. 163, 182 (порушення недоторканності приватного життя) КК України, які за ступенем тяжкості є однаковими.

Злочин вважається закінченим із моменту фактичного незаконного ознайомлення третьої особи, тобто особи, яка була не уповноважена знайомитись, із змістом приватного листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції громадян, що передаються чи були передані засобами зв’язку або через комп’ютер. Порушення таємниці полягає у вчиненні будь-яких дій, спрямованих на незаконне ознайомлення з інформацією, що передається засобами зв’язку без згоди особи, якій ця інформація адресована.

Склад злочину є формальним, оскільки ст. 163 КК України не передбачено настання наслідків як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони і має місце і тоді, коли мав місце факт незаконного розголошення відповідної інформації. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, адже винна особа усвідомлює, що незаконно ознайомлюється із відомостями або повідомленнями громадянина, які передаються засобами зв’язку або через комп’ютер та становлять таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції, однак бажає вчиняти такі дії. Мотиви вчинення злочину можуть бути різними (користь, помста, цікавість тощо) і на його кваліфікацію не впливають. Однак норма, яка міститься в ст. 163 КК України, спрямована на захист не будь-якої інформації, а тільки такої, що виступає складовою частиною суспільних відносин, які виникають з приводу охорони права на недоторканність приватного життя. Право на таємницю спілкування є складовою частиною приватного життя особи, а тому ознайомлення з особистими документами, прослуховування телефонних розмов є протиправним вторгненням у духовний світ людини без її згоди. Тому потерпілою від даного злочину може бути лише приватна особа.

Ідея поваги та захисту таємниці спілкування, як важливої складової таємниці приватного життя людини, втілена в життя в нормах Конституції України і закріплена системою гарантій недоторканності приватного життя в нормах різних галузей права України. Так, Кримінальне право, будучи охоронною галуззю національного права, властивими їй специфічними методами здійснює захист проголошених Конституцією України особистих прав і свобод, у т. ч. й право особи на недоторканність приватного життя, зокрема право на таємницю спілкування, що є невід’ємним правом людини та громадянина України.