Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Загальне законодавче визначення поняття державної таємниці та її юридичних складових

Згідно з Законом України «Про державну таємницю»:
державна таємниця (державна таємниця, секретна інформація) - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
Віднесення інформації до державної таємниці – це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.
Таємна інформація – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить, у тому числі і державну таємницю.
Таємна інформація є публічною інформацією з обмеженим доступом.

Обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог:

  • виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
  • розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
  • шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (статті 6 та 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України
Державний експерт з питань таємниць - посадова особа, уповноважена здійснювати віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування.
Охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв;

Кримінально-правова характеристика розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю

Предмет злочинів:

  • Відомості, що становлять державну таємницю – стосовно розголошення державної таємниці.(стаття 328 Кримінального кодексу України)
  • Документи, інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю, предмети, відомості про які становлять державну таємницю – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.(стаття 329 Кримінального кодексу України)

Об’єкт злочинів:

Режим державної таємниці, тобто встановлений єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави.

Об’єктивна сторона злочинів:

Розголошення певних відомостей, яке полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріалів на зібранні або по телебаченню та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей), а в окремих випадках і в бездіяльності (якщо, скажімо, недбале зберігання відповідних документів, виробів чи інших матеріалів створило умови для ознайомлення з ними сторонніх осіб). Трата документів, що містять державну таємницю полягає у двох взаємопов’язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком:

  • порушення особою, якій було довірено матеріальні носії секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними
  • втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів.

Між цими фактами обов’язково має бути безпосередній причинний зв’язок.

Суб’єкт злочинів:

Суб’єктом злочину є осудна особа віком, як правило, від 18 років (як виняток такий допуск можуть отримати й особи у віці від 16 до 18 років -наприклад, студенти деяких вищих навчальних закладів), якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також до предметів, відомості про які становлять державну таємницю.

Якщо зазначені відомості випадково стали відомі іншій особі (прибиральниця знайшла втрачений таємний документ, охоронець несподівано підслухав розмову тощо), вона не може нести відповідальність за їх розголошення. Розголошення державної таємниці в сфері оборони (відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю), вчинене військовослужбовцем або військовозобов’язаним під час проходження останнім зборів, кваліфікується за частиною 1 статті 422 Кримінального кодексу України.

Військовослужбовці та військовозобов’язані під час проходження ними зборів за втрату документів, матеріалів, що містять державну таємницю у сфері оборони, або предметів, відомості про які становлять державну таємницю у будь-якій сфері, несуть відповідальність за частиною 2 статті 422 Кримінального кодексу України, а за втрату документів і матеріалів, що містять державну таємницю в інших сферах, - за статтею 329 Кримінального кодексу України.

Суб’єктивна сторона злочинів:

Злочин може бути вчинений як умисно (прямий і непрямий умисел), так і з необережності (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість) – стосовно розголошення державної таємниці.

Необережна вина - злочинна самовпевненість або злочинна недбалість – стосовно втрати документів, що містять державну таємницю.

Кримінальна відповідальність за розголошення державної таємниці та втрати документів, що містять державну таємницю

Покарання за розголошення державної таємниці - позбавлення волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.(частина 1 статті 328 Кримінального кодексу України)

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.(частина 2 статті 328 Кримінального кодексу України)

Покарання за втрату документів, що містять державну таємницю -позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.(частина 1 статті 329 Кримінального кодексу України)

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.(частина 2 статті 329 Кримінального кодексу України)

До тяжких наслідків можуть бути віднесені випадки, коли внаслідок розголошення або втрати відомостей, що становлять державну таємницю, відповідні державні органи вимушені були істотно змінювати зміст стратегічних, оперативних, мобілізаційних та інших важливих планів, організацію охорони певних об’єктів, систему зв’язку, напрями науково-дослідних чи конструкторських робіт, що було пов'язано із заподіянням державі значної матеріальної шкоди.

Тяжкими наслідками розголошення або втрати відомостей, що становлять державну таємницю, є відомості про осіб, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, контррозвідувальну або розвідувальну діяльність, їхніх близьких родичів, осіб, які на конфіденційній основі залучаються, плануються до залучення чи залучалися раніше до співпраці з метою виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності (ці відомості відповідно до законодавства є такими, що становлять державну таємницю), що призвело до посягання на їх життя, здоров’я чи свободу або створення серйозної небезпеки для їхнього життя чи здоров’я.

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю

Види адміністративних правопорушень щодо державної таємниці:
1) недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;
2) засекречування інформації:

  • про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту
  • про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян
  • про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення
  • про факти порушень прав і свобод людини і громадянина
  • про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб
  • іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена

3) безпідставне засекречування інформації;
4) надання грифу секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифу секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифу секретності матеріальних носіїв секретної інформації;
5) порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;
6) невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці;
7) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов’язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею;
8) недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними;
9) невиконання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення її конфіденційності, цілісності і доступності.
(стаття 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення)

Відповідальність за адміністративні правопорушення щодо державної таємниці:

Накладення штрафу на громадян від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.(стаття 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення)