Надання довідок громадянам про членство в особистому селянському господарстві

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Koliadzhyn.mariia.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативно-правова база

Загальні положення

Відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Таким чином, особисте селянське господарство не є підприємницькою діяльністю (тобто існує без мети отримання прибутку), однак існує можливість продажу надлишків продукції на ринках або іншим фізичним, юридичним особам. Особисте селянське господарство— це господарська діяльність, яка здійснюється без створення юридичної особи. Це може бути як одна фізична особа так і особи, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах та спільно проживають.

Створення особистого селянського господарства, його учасники

Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством України не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. У даному випадку необхідно лише стати на облік в органах місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки.

Крім того брати участь в особистому селянському господарстві мають право лише особи, яка перебувають в сімейних ( батько, мати, дитина) чи родинних (тітка, брати, сестри тощо). Особисте селянське господарство— це господарська діяльність, яка здійснюється без створення юридичної особи. Це може бути як одна фізична особа так і особи, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах та спільно проживають.

Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною. Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Облік особистих селянських господарств

Відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство", такі господарства хоч і не потребують реєстрації та створення юридичної особи, проте підлягають обліку.
Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Порядок обліку господарств визначено та затверджено Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 572 від 14.04.2017 року "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами".

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими оновленими формами первинної облікової документації, які затверджені та введені в дію Наказом Державної служби статистики України від 24.11.2015 р. №340 Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад":

  • формою № 1 “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” (далі – форма № 1)
  • формою № 3 “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень” (далі – форма № 3), які затверджуються Державною службою статистики України.

Форму № 1 використовують для обліку особистих селянських господарств сільські, селищні, міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти, форму № 3 – міські, а також селищні ради в частині міських поселень.

Форму № 1 заповнюють на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення в період з 01 по 18 січня кожного року, наявних документів, зокрема паспортів, свідоцтв, земельно-кадастрової документації, правовстановлюючих документів, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

Форму № 3 заповнюють на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства, земельно-кадастрової документації, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради, прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство, а також назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою. Крім того, у формі № 3 зазначається адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”передбачено підстави припинення ведення особистого селянського господарства:

  1. рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
  2. якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
  3. припинення прав на земельну ділянку згідно із Земельним кодексом України.

У таких випадках,проставляється дата припинення ведення особистого селянського господарства. Припинення ведення особою особистого селянського господарства повинно бути відображене у погосподарській книзі. Якщо члени особистого селянського господарства прийняли рішення про припинення його діяльності або у випадку якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який має намір продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із Земельним кодексом України сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств

Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни.

Земельні ділянки особистих селянських господарств

Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства. Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектарів, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Порядок отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства детально розкрито у статті Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності.

Надання довідок про членство в особистому селянському господарстві

Стаття 8 Закону України "Про особисте селянське господарство"встановлює, що члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Тому громадянин, який звільняється з роботи або втратив роботу, для постановки на облік до Центру зайнятості і набуття статусу безробітного, зобов’язаний надати довідку органів місцевого самоврядування, про те, що він не є членом особистого селянського господарства, або вийшов з цього членства.

Тобто, якщо людина зареєстрована за місцем розташування земельної ділянки, але не займається веденням господарської діяльності, має право вийти із членів особистого селянського господарства шляхом подання заяви про її виключення з членів особистого селянського господарства до відповідної ради. Відповідно до пункту 1.3 Накау Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.04.2017 № 572 "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами" у рядку “Відмітка про припинення ведення особистого селянського господарства” проставляються дата та причина припинення ведення особистого селянського господарства відповідно до статті 11 Закону України "Про особисте селянське господарство". У цьому ж рядку для окремих осіб ставиться відмітка «вийшов/вийшла» про вихід із членів особистого селянського господарства.

Після виходу із членів особистого селянського господарства, оформленого відповідно до норма чинного законодавства, таким особам може бути видана довідка, що вони не являються членами особистого селянського господарства.

Також важливо зазначити, що члени особистого селянського господарства, які одночасно з веденням особистого селянського господарства працювали на умовах найму чи провадили вид діяльності, визначений ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" не менш як 26 календарних тижнів, мають право на реєстрацію в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, та безробітні, і вони не повинні подавати довідку про вихід з особистого селянського господарства або про припинення його ведення, тому що ведення особистого селянського господарства для них не є основною роботою.

Також колишні члени особистих селянських господарств можуть реєструватися як шукаючі роботи та набувати статусу безробітних за умови пред’явлення довідки сільської, селищної чи міської ради про припинення діяльності особистого селянського господарства.

Оскарження відмови у наданні довідки

У разі, якщо відповідний орган місцевого самоврядування неправомірно відмовив вам у наданні довідки про те, що ви не являєтеся членом особистого селянського господарства, таку відмову необхідно оскаржити у судовому порядку.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів громадян. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.

У разі визнання відповідного рішення місцевої ради неправомірним, на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України, відповідна шкода повинна відшкодовуватися органом місцевого самоврядування.