Відмінності між версіями «Припинення права власності на земельну ділянку»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Не показані 10 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база. ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України) від 16.01.2003 року № 435-IV.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України (ЗК України) від 25.10.2001 року № 2768-III].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України (ЗК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України: «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 року N 1559-VI ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності]"
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України:"Про заставу" від 02.10.1992 року N 2654-XII]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України "Про заставу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку"]


== Загальна характеристика права власності на земельну ділянку. ==
==Загальна характеристика права власності на земельну ділянку==
'''Право на земельну ділянку''' – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]).


Відповідно до ч.1 ст.78 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], '''право на земельну ділянку''' – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.<br />
Земля в Україні може перебувати у <u>приватній, комунальній та державній власності</u>.


Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.<br />
Земельне законодавство ввело норми, що визначають специфіку реалізації правомочностей в земельних відносинах.


Земельне законодавство ввело норми, що визначають специфіку реалізації правомочностей в земельних відносинах.<br />
Правомочності '''володіння''' дають можливість володіти землею на основі закону, тобто мати її на балансі, визначати земельну ділянку як частину свого господарства. Крім того, власник на підставі цього права може вимагати повернення землі з будь-якого [[Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)|незаконного володіння]].


'''''Правомочності володіння дають можливість володіти землею на основі закону''''', тобто мати її на балансі, визначати земельну ділянку як частину свого господарства. Крім того, власник на підставі цього права може вимагати повернення землі з будь-якого незаконного володіння.<br />
'''Користування''' дає можливість вилучати із землі корисні властивості. Власник може використовувати землю так, як буде вважати за потрібне, але в межах цільового призначення земельної ділянки. Власник не має права самовільно [[Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок|змінити цільове призначення використання землі]].
 
'''''Користування дає можливість вилучати із землі корисні властивості'''''. Власник може використовувати землю так, як буде вважати за потрібне, але в межах цільового призначення земельної ділянки. Власник не має права самовільно змінити цільове призначення використання землі.<br />
 
'''''Правомочність розпорядження проявляється в тому, що власник на свій вибір може продати, подарувати, обміняти, успадкувати, здати в оренду, закласти земельну ділянку, тобто на основі і в порядку, передбаченому законом, визначити її долю.'''''<br />
 
Право власності на землю гарантується Конституцією України і захищається способами, встановленими законодавством. Захист порушених прав власності на землю здійснює суд чи господарський суд або третейський.
 
== Суб’єкти та форми права власності на землю. ==
 
Законодавцем визначені наступні суб'єкти та відповідні форми прав власності на землю, а саме:<br />
 
# '''громадяни та юридичні особи''' – ''на землі приватної власності;
# '''територіальні громади,''' які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - ''на землі комунальної власності;''<br />
# '''держава''', яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – ''на землі державної власності.<br />''
 
== Підстави припинення права власності на земельну ділянку. ==
 
Глава 22 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначає підстави, порядок і механізм припинення прав на землю як для юридичних осіб, так і для громадян.


Правомочність '''розпорядження''' проявляється в тому, що власник на свій вибір може [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|продати]], [[Договір дарування нерухомого майна|подарувати]], [[Договір міни земельної ділянки|обміняти]], [[Оформлення спадщини на земельний пай|успадкувати]], здати в [[Оренда земельних ділянок|оренду]], [[Засоби забезпечення виконання зобов'язань|закласти]] земельну ділянку, тобто на основі і в порядку, передбаченому законом, визначити її долю.
==Суб’єкти та форми права власності на землю==
Законодавцем визначені <u>наступні суб'єкти та відповідні форми прав власності на землю</u>, а саме:
#громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності;
#[[Право власності на землю територіальних громад|територіальні громади]]''',''' які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності'';''
#держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності.
==Підстави припинення права власності на земельну ділянку==
Глава 22 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України] визначає підстави, порядок і механізм припинення прав на землю як для юридичних осіб, так і для громадян.
{| class="wikitable"
{| class="wikitable"
|-
|-
! colspan=2| '''Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:'''
! colspan="2" |'''Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:'''
|-
|-
| 1 || добровільна відмова власника від права на земельну ділянку
|1||добровільна відмова власника від права на земельну ділянку
|-
|-
| 2 || смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця
|2||смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця
|-
|-
| 3 || відчуження земельної ділянки за рішенням власника
|3||відчуження земельної ділянки за рішенням власника
|-
|-
| 4 || звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора
|4||примусове [[Порядок звернення стягнення на майно боржника|звернення стягнень на земельну ділянку]] по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки на вимогу кредитора
|-
|-
| 5 || відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб
|5||відчуження земельної ділянки з [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|мотивів суспільної необхідності]]
|-
|-
| 6 || конфіскація за рішенням суду
|6||[[Конфіскація земельної ділянки|конфіскація]] за рішенням суду
|-
|-
| 7 || невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом
|7||[[Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування|невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства]] у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом
|-
|8
|примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
|}
♦ Добровільна відмова власника земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його '''письмовою заявою''' і <u>тільки на користь держави чи територіальної громади</u>.


|}
У разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування укладають '''угоду про передачу права власності''' на земельну ділянку, яка підлягає [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]. При добровільній відмові від права приватної власності на землю передача земельної ділянки державі чи територіальній громаді проводиться '''безкоштовно'''.


'''''Добровільна відмова''''' власника земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його письмовою заявою і тільки на користь держави чи територіальної громади. У разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку, яка підлягає нотаріальному посвідченню. При добровільній відмові від права приватної власності на землю передача земельної ділянки державі чи територіальній громаді проводиться безкоштовно.<br />
♦ Власник земельної ділянки може за своїм власним рішенням відчужити земельну ділянку. Відчуження може бути в результаті [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|продажу]], [[Договір міни земельної ділянки|міни]], [[Договір ренти|ренти]], [[Договір дарування нерухомого майна|дарування]], успадкування та інших цивільно-правових угод.


Власник земельної ділянки може за своїм власним рішенням відчужити земельну ділянку. Відчуження може бути в результаті продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Право власності може бути припинене також '''у разі смерті власника земельної ділянки''' за відсутності спадкоємця.
Право власності може бути припинене також '''''у разі смерті власника земельної ділянки''''' за відсутності спадкоємця.
Разом з тим відчуження земельної ділянки чи права на неї може бути і '''''примусовим'''''. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку додатково викладені ще і в статті 143 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1410 Земельного кодексу України]. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку. <br />
Підстави:<br />
* використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або способами, які суперечать екологічним вимогам та вимогам охорони культурної спадщини, не усунення допущених порушень законодавства в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Такі порушення можуть призвести до позбавлення в тому числі громадянина прав на земельну ділянку. Причому ст.144 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, згідно з яким у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.<br />
* конфіскація земельної ділянки
* примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності<br />
* примусове звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки<br />
* невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним Кодексом України<br />


Підставою для припинення права приватної власності землі може слугувати '''''відчуження (вилучення) земельної ділянки''''' з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб. Такі підстави визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.<br />
♦ Разом з тим відчуження земельної ділянки чи права на неї може бути і '''примусовим'''. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.  


Закон передбачає обов’язок юридичних осіб, зацікавлених у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи інших юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, до початку проведення проектних робіт погодити їх (роботи) з власниками землі.<br />
<u>Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку</u> (статті 143 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1410 ЗК України]):
*використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або способами, які суперечать екологічним вимогам та вимогам охорони культурної спадщини;
*неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель  ([https://land.gov.ua/ Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру]);
*конфіскації земельної ділянки;
*примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
*примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
*примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов’язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.
Статтею 144 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України] встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, згідно з яким у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають '''протокол про порушення''' та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення '''у 30-денний строк'''.  


Крім того, власника земельної ділянки '''''за рішенням суду''''' можуть позбавити права власності на земельну ділянку у разі звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора. Це може відбутись у разі, коли власник земельної ділянки (права на земельну ділянку) передав свою власність у заставу, згідно зі ст.133 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України «Про заставу»], чи отримав під свою власність іпотечний кредит, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку»], і не виконав забезпеченого заставою зобов’язання чи не виконав забезпеченого іпотекою зобов’язання, а кредитор (заставодержатель чи іпотекодержатель) звернувся до суду з метою одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна чи за рахунок предмета іпотеки.
Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому порядку]].
Земельна ділянка чи речове (майнове) право на неї можуть бути конфісковані за рішенням (вироком) суду відповідно до закону.<br />


Право користування земельною ділянкою може бути втрачене також '''''при систематичній несплаті земельного податку або орендної плати'''''.<br />
♦ Підставою для припинення права приватної власності землі може слугувати '''відчуження (вилучення) земельної ділянки''' з мотивів суспільної необхідності . Такі підстави визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|з мотивів суспільної необхідності]] за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.


  '''''У разі продажу власного будинку, будівлі чи споруди, які розташовані на земельній ділянці, громадянин втрачає право користування цією земельною ділянкою (її частиною), що виділена та призначена для їх обслуговування.'''''  <br />
♦ Власника земельної ділянки '''''з''а рішенням суду''' можуть позбавити права на земельну ділянку у разі примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях її власника. Це може відбутись у разі, коли власник земельної ділянки (права на земельну ділянку) передав свою власність у [[Звернення стягнення на предмет застави|заставу]] згідно зі статтею 133 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України «Про заставу»], чи отримав під свою власність іпотечний кредит, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку»], і не виконав забезпеченого заставою зобов’язання чи не виконав забезпеченого іпотекою зобов’язання, а кредитор (заставодержатель чи іпотекодержатель) звернувся до суду з метою одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна чи за рахунок предмета іпотеки.


'''''Іноземні особи та особи без громадянства у випадку не відчуження ними земельної ділянки у встановлений строк''''' у випадках, визначених цим Кодексом, за рішенням суду також позбавляються права власності на земельні ділянки.
♦ Земельна ділянка чи речове (майнове) право на неї можуть бути [[Конфіскація земельної ділянки|конфісковані]] за рішенням (вироком) суду відповідно до закону.
Ст.149 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначає порядок вилучення земельних ділянок, що були надані у постійне користування із земель державної чи комунальної власності.


♦ Іноземні особи та особи без громадянства у випадку не відчуження ними земельної ділянки у встановлений строк у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1409 ЗК України], за рішенням суду також позбавляються права власності на земельні ділянки.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' У разі продажу власного будинку, будівлі чи споруди, які розташовані на земельній ділянці, громадянин втрачає право користування цією земельною ділянкою (її частиною), що виділена та призначена для їх обслуговування.
|}
==Судова практика==
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/86654484 Рішення Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19]
==Див. також==
*[[Звернення стягнення на предмет застави]]
*[[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності]]
*[[Викуп земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб]]
*[[Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування]]
*[[Конфіскація земельної ділянки]]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Право власності на землю]]

Версія за 12:34, 13 червня 2022

Нормативна база

Загальна характеристика права власності на земельну ділянку

Право на земельну ділянку – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельне законодавство ввело норми, що визначають специфіку реалізації правомочностей в земельних відносинах.

Правомочності володіння дають можливість володіти землею на основі закону, тобто мати її на балансі, визначати земельну ділянку як частину свого господарства. Крім того, власник на підставі цього права може вимагати повернення землі з будь-якого незаконного володіння.

Користування дає можливість вилучати із землі корисні властивості. Власник може використовувати землю так, як буде вважати за потрібне, але в межах цільового призначення земельної ділянки. Власник не має права самовільно змінити цільове призначення використання землі.

Правомочність розпорядження проявляється в тому, що власник на свій вибір може продати, подарувати, обміняти, успадкувати, здати в оренду, закласти земельну ділянку, тобто на основі і в порядку, передбаченому законом, визначити її долю.

Суб’єкти та форми права власності на землю

Законодавцем визначені наступні суб'єкти та відповідні форми прав власності на землю, а саме:

  1. громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності;
  2. територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;
  3. держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку

Глава 22 ЗК України визначає підстави, порядок і механізм припинення прав на землю як для юридичних осіб, так і для громадян.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
1 добровільна відмова власника від права на земельну ділянку
2 смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця
3 відчуження земельної ділянки за рішенням власника
4 примусове звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки на вимогу кредитора
5 відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
6 конфіскація за рішенням суду
7 невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом
8 примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності

♦ Добровільна відмова власника земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його письмовою заявою і тільки на користь держави чи територіальної громади.

У разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку, яка підлягає нотаріальному посвідченню. При добровільній відмові від права приватної власності на землю передача земельної ділянки державі чи територіальній громаді проводиться безкоштовно.

♦ Власник земельної ділянки може за своїм власним рішенням відчужити земельну ділянку. Відчуження може бути в результаті продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

♦ Право власності може бути припинене також у разі смерті власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.

♦ Разом з тим відчуження земельної ділянки чи права на неї може бути і примусовим. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку (статті 143 ЗК України):

  • використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або способами, які суперечать екологічним вимогам та вимогам охорони культурної спадщини;
  • неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру);
  • конфіскації земельної ділянки;
  • примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
  • примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
  • примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов’язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Статтею 144 ЗК України встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, згідно з яким у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк.

Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

♦ Підставою для припинення права приватної власності землі може слугувати відчуження (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності . Такі підстави визначені Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

♦ Власника земельної ділянки за рішенням суду можуть позбавити права на земельну ділянку у разі примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях її власника. Це може відбутись у разі, коли власник земельної ділянки (права на земельну ділянку) передав свою власність у заставу згідно зі статтею 133 ЗК України та Закону України «Про заставу», чи отримав під свою власність іпотечний кредит, згідно з Законом України «Про іпотеку», і не виконав забезпеченого заставою зобов’язання чи не виконав забезпеченого іпотекою зобов’язання, а кредитор (заставодержатель чи іпотекодержатель) звернувся до суду з метою одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна чи за рахунок предмета іпотеки.

♦ Земельна ділянка чи речове (майнове) право на неї можуть бути конфісковані за рішенням (вироком) суду відповідно до закону.

♦ Іноземні особи та особи без громадянства у випадку не відчуження ними земельної ділянки у встановлений строк у випадках, визначених ЗК України, за рішенням суду також позбавляються права власності на земельні ділянки.

Увага! У разі продажу власного будинку, будівлі чи споруди, які розташовані на земельній ділянці, громадянин втрачає право користування цією земельною ділянкою (її частиною), що виділена та призначена для їх обслуговування.

Судова практика

Див. також