Відповідальність медичних працівників: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 37 проміжних версій 13 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text акон України «Про систему громадського здоров’я"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]
== Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 80 Закону України "'''Основи законодавства України про охорону здоров'я"'''] особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.


* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною п'ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text статті 34 цього Закону] лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Цивільно-правова відповідальність ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]  
Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)] цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
Основні аспекти настання цивільно-правової відповідальності прописані в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ЦКУ].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
Цей вид відповідальності поділяється на два види:
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII]
* договірна відповідальність (регулюється гл. 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦКУ] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Законом України «Про захист прав споживачів»]) - настає у випадку порушення медичним працівником умов договору про надання медичних послуг. Законодавство вимагає у цьому випадку, за наявності вини виконавця, відшкодування збитків (моральних та матеріальних) у повному обсязі.
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 № 4004-XII]
* деліктна відповідальність настає у випадку неправомірного заподіяння ним шкоди під час виконання своїх професійних обов’язків.
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2789-14 Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 № 2789-III]
=== Умови притягнення до відповідальності: ===
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III]
# доведено факт протиправного характеру дій чи бездіяльності;
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2861-17 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 23.12.2010 № 2861-VI]
# наявність негативного впливу на здоров’я пацієнта;
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними»  від 15.02.1995 № 62/95-ВР]
# встановлено причинно-наслідковий зв’язок між цими фактами;
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III]
# доведено факт вини медика.
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III]
Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров’я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв’язку [[Проведення судово-медичної експертизи|судово-медична експертиза]].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]
 
[[Проведення судово-медичної експертизи|Судово-медична експертиза]] проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.
[[Порядок проведення судово-психіатричної експертизи|Судово-психіатрична експертиза]] має на меті встановити ступінь вираженості та характер страждань, психологічний стан пацієнта.  
 
Судово-медична експертиза вирішує питання:
# причина несприятливого результату чи смерті особи;
# підтвердження чи спростування факту наявності помилок в роботі лікаря;
# причини помилкових дій лікаря;
# наявність можливості у лікаря спрогнозувати та попередити негативні наслідки своїх вчинків;
# ймовірні причини настання негативних наслідків в разі правильного лікування;
# наявність чи відсутність порушень в організації охорони здоров’я в медичному закладі, де стався випадок.
Результати цих досліджень суд враховує при встановленні розміру компенсації матеріальної шкоди. Результати судово-медичної експертизи оформляються документом, який має назву '''висновок експерта'''.
 
Висновок експертизи встановлює:
 
- чи настала шкода для здоров’я пацієнта від дій (бездіяльності) медичного працівника;
 
- чи спричинена шкода діями самого пацієнта (недотримання рекомендацій);
 
- чи обумовлена шкода індивідуальними особливостями організму пацієнта.  
 
В останніх двох випадках особа, що заподіяла шкоду, не буде зобов’язана її компенсувати.
 
'''Приклад:''' лікар добросовісно та в повній мірі провів обстеження пацієнта, однак виставив невірний діагноз через нетиповий перебіг хвороби; або під час проведення оперативного втручання хірург пошкодив артерію через розташування її в нетиповому місці.
=== Презумпція вини ===
Варто зазначити, що обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Наприклад: якщо шкода не є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), у заподіювача шкоди не виникатиме обов’язку відшкодувати шкоду.  
 
Цивільне законодавство передбачає принцип вини особи, яка заподіяла шкоду при наданні медичної допомоги. Відсутність вини особи стає підставою для звільнення від відповідальності. Саме через цей принцип відсутність вини має довести та особа, яка скоїла правопорушення. Однак цивільне законодавство передбачає винятки з цього правила.
==== Обставини, які передбачають відшкодування завданої пацієнту шкоди ====
* шкода заподіяна за крайньої потреби;
* шкода заподіяна діяльністю, яка пов’язана зі зберіганням та використанням механізмів, обладнання, хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин;
* шкода заподіяна через певні недоліки в товарі чи роботах (наприклад, вказаної недостовірної інформації в інструкції з застосування виробу чи препарату).
=== Принципи відшкодування шкоди, заподіяної медичним працівником ===
Відповідно до цивільного права в разі доведення вини медичного працівника, пацієнт претендує на відшкодування усіх видів завданої шкоди:
# майнової - усіх видів майнових витрат (ст.22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]);
# немайнової (моральної) - компенсацію порушником завданих фізичних та духовних страждань, що стали наслідком його правопорушення, у грошовій формі. При розрахунку грошової суми до уваги береться рівень фізичного болю та страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво та інші негативні наслідки для його здоров’я ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст. 23 ЦКУ]).
'''Майнова шкода''' складається з:
# реальних збитків — витрат майнового характеру, затрачених на відновлення порушеного права;
# втраченої вигоди — прибутків, які могла отримати особа в разі, якби її права не були порушеними.
Розмір відшкодування, в разі доведеного факту відповідальності медичних працівників, у кожному конкретному випадку встановлює суд. Для нарахування суми матеріальних витрат пацієнт має надати до суду відповідні документи (наприклад, аптечні чеки).
 
'''Розрахунок суми компенсації немайнової шкоди (моральної шкоди)'''
 
На даний час відсутня законодавчо закріпнена формула для визначення розміру моральної шкоди.  
 
Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керуються принципами:
# повинен бути доведеним факт посягання на немайнові права особи чи порушення цих прав;
# в діях (бездіяльності) медичного працівника повинен бути встановлений факт вини;
# сторона пацієнта повинна довести факт моральних та фізичних страждань;
# компенсація моральної шкоди не залежить від компенсації матеріальної шкоди.
Законодавець не передбачив верхньої та нижньої межі розміру моральної шкоди. Стаття 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦКУ] частково надає орієнтири, якими має керуватись суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріальної шкоди, як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:
* на розмір суми грошової компенсації впливає характер вчиненого правопорушення;
* ступінь вираженості фізичних та моральних страждань;
* характер зниження здібностей чи позбавлення можливості до реалізації;
* ступінь вираженості вини особи, яка спричинила моральну шкоду;
* до уваги приймаються також інші обставини, які мали суттєвий вплив на ситуацію, вимоги доцільності та справедливості.
'''Важливо!''' Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.


Юридична відповідальність медичних працівників за шкоду, яка була заподіяна пацієнту, покладається на суб’єктів цивільно-правової відповідальності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print (гл. 82 ЦКУ)]. А саме на:
* юридичних осіб – медичні заклади;
* фізичних осіб, що займаються медичною практикою.
Позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісним наданням медичної послуги, може пред’являтися до суду в порядку цивільного чи адміністративного судочинства за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, якій заподіяно шкоду або за місцем заподіяння шкоди.


== Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Стаття 1172 ЦКУ] передбачає, що юридичні чи фізичні особи відшкодовують пацієнту шкоду, яку заподіяв його здоров’ю медичний працівник в ході виконання ним своїх професійних обов’язків. Лікар, вина якого встановлена, може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Надалі заклад охорони здоров’я може звертатись до винної особи з [[Право зворотної вимоги до винної особи (регрес)|регресним позовом]] та вимагати від неї компенсування повної суми заподіяної шкоди.
<br />
== Адміністративна відповідальність ==
''Адміністративна відповідальність'' є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП).


'''Юридична відповідальність медичного працівника за професійне правопорушення –'''
Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 9 КУпАП] <u>адміністративним правопорушенням (проступком)</u> визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
це застосування до особи, яка вчинила правопорушення при виконанні професійних обов’язків у сфері медичної діяльності, заходів державного примусу, передбачених правовими нормами, які супроводжуються необхідністю для винного зазнати певних втрат особистого, організаційного або майнового характеру.<br />


Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначаються Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII. Так, відповідно до статті 80 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII – особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Окрім цього Кодексом законів про працю Ук¬раїни встановлено дисциплінарну відповідальність працівників.<br />
До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать, зокрема:


== Позасудовий порядок ==
- порушення санітарних норм (стаття 42);
Сюди можна віднести дисциплінарну відповідальність медичного працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: <br />
# догана; <br />
# звільнення. <br />
З цього випливає, що, по-перше, притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є правом роботодавця, а не його обов’язком; по-друге, винесення працівникові догани позбавляє можливості роботодавця застосувати до працівника ще й такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення за одне і теж дисциплінарне правопорушення (ч. 2 ст. 149 КЗпП України). Згідно зі ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або його перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Неможливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності зі спливом шестимісячного строку покликана забезпечити стабільність у трудових правовідносинах.
Трудовим законодавством чітко визначено, за які трудові правопорушення та за яких умов допускається застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення, адже у ст. 40 та 41 КЗпП України наведено вичерпний перелік підстав для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Так, ''роботодавець може застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лише у таких випадках:''
# систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);  
# прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України); 
# появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України); 
# вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування за  ходів громадського впливу (п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками (п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України). <br />


'''Працівник має право оскаржити рішення роботодавця''' про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до комісії по трудових спорах (КТС) та/або до місцевого суду за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я або за своїм місцем проживання (на свій вибір) у <big>тримісячний строк</big> з дня застосування дисциплінарного стягнення. <br />
- порушення встановленого порядку реалізації (відпуску) лікарських засобів (стаття 42<sup>4</sup>) ;


== Судовий порядок ==
- порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (стаття 44<sup>2</sup>);
Конституція України (ст. 55) гарантує кожній людині, в тому числі і медичному працівнику, право на судовий захист . <br />
Дане право медичний працівник може реалізувати у порядку:<br />


'''1) цивільного судочинства''' (відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів). Зокрема, в порядку цивільного судочинства медичний працівник може:<br />
- порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (стаття 45<sup>1</sup>).


'''а) оскаржити незаконне звільнення з роботи''' (у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки) та вирішувати інші трудові спори (в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права). Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя;<br />
До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення.


'''б) захищати свою честь, гідність та ділову репутацію, що були принижені іншими особами.''' Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснює, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків;<br />
'''Варто відмітити''', що здебільшого це штрафи у розмірі, який визначається від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
== Кримінальна відповідальність ==
Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення, що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності.<br />
Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.


'''в) оскаржувати накладене на нього стягнення у порядку регресу за ненадання чи неналежне надання медичної допомоги.''' Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України моральну та матеріальну шкоду, завдану лікарем пацієнту в процесі виконання ним своїх професійних обов'язків відшкодовуватиме заклад охорони здоров'я, який, відтак, має право завернутися до працівника в порядку регресу і вимагати відшкодування сплаченої суми. При цьому слід пам'ятати про таке:<br />
Злочини, що вчиняються медичним працівниками у зв’язку зі здійсненням ними професійної діяльності, умовно можна поділити на такі:


- за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. Відшкодування шкоди проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. За правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками");<br />
- злочини проти життя і здоров’я особи (пацієнта);


- на працівника не може бути покладена відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності (ч. 4 ст.130 КЗпП України) (слід пам'ятати, що усі дії медичних працівників у невідкладних станах слід розцінювати як дії у стані крайньої необхідності);<br />
- злочини проти прав особи (пацієнта);


- працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст.134 КЗпП України). Працівник несе повну матеріальну відповідальність не лише у тих випадках, коли відносно нього винесено обвинувальний вирок, а й тоді, коли наявність складу злочину в його діях встановлена слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з подальшим припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, що не виключає кримінальної відповідальності);<br />
- злочини у сфері господарської діяльності з медичної практики;


- регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо) (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").<br />
- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;


'''2) кримінального судочинства''' (відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову з дотриманням правил підсудності). Це означає, що медичний працівник має право в порядку кримінального судочинства оскаржувати постанову про порушення щодо нього кримінальної справи за фактом вчинення професійного (медичного) злочину. Також слід пам'ятати про те, що у кримінальному судочинстві діє принцип презумпції невинуватості: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України). В цивільному судочинстві - принцип презумпції вини: особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
- інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв’язку з їхньою професійною діяльністю.
== Куди звернутися ==
До відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
== Вартiсть ==
Встановлюється відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]
== Перелiк та зразки необхiдних документів ==
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
== Пiдстави для вiдмови ==
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом.
== Порядок оскарження ==
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.


[[Категорія:Медичне право]]
===  Приблизний перелік, закріплених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print КК України], діянь, за які наступає кримінальна відповідальність: ===
* неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 131);
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 132);
* незаконне проведення аборту або стерилізації (стаття 134);
* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (стаття 137);
* незаконна лікувальна діяльність (стаття 138);
* [[ненадання допомоги хворому медичним працівником]] (стаття 139);
* неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140);
* порушення прав пацієнта (стаття 141);
* незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142);
* порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (стаття 143);
* насильницьке донорство (стаття 144);
* незаконне розголошення лікарської таємниці (стаття 145);
* підміна дитини (стаття 148);
* незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (стаття 151);
* розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (стаття 168);
* порушення права на безоплатну медичну допомогу (стаття 184);
* незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (стаття 319);
* порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 320);
* фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів (стаття 321<sup>1</sup>)
* порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (стаття 321<sup>2</sup>);
* порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (стаття 325);
* порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (стаття 326);
* зловживання владою або службовим становищем (стаття 364);
* службове підроблення (статя 366);
* службова недбалість (стаття 367);
* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368).
===Порядок притягнення до кримінальної відповідальності===
Притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється на загальних підставах за вироком суду після проведення досудового розслідування.
===Обставини, які виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності===
* хвороба самого медичного працівника;
* непереборна сила;
* відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації;
* стан [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]];
* відсутність необхідних ліків, інструментів для надання медичної допомоги.
Перелік обставин не є вичерпним і може бути доповнено у кожному конкретному випадку.
== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_b59#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 28 липня 2016 року у справі "Марчук проти України"]
== Корисні посилання ==
* [http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2018/jun/13361/41.pdf Особливості проведення судово-медичної експертизи лікарських помилок]
== Див. також ==
* [[Права пацієнта]]
* [[Ненадання допомоги хворому медичним працівником]]
* [[Кримінальні правопорушення у сфері медичної діяльності]]
* [[Оскарження неправомірних рішень і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров'я]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Поточна версія на 12:45, 8 березня 2024

Нормативна база

Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників

Відповідно до статті 80 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною п'ятою статті 34 цього Закону лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Цивільно-правова відповідальність

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Основні аспекти настання цивільно-правової відповідальності прописані в ЦКУ. Цей вид відповідальності поділяється на два види:

  • договірна відповідальність (регулюється гл. 63 ЦКУ та Законом України «Про захист прав споживачів») - настає у випадку порушення медичним працівником умов договору про надання медичних послуг. Законодавство вимагає у цьому випадку, за наявності вини виконавця, відшкодування збитків (моральних та матеріальних) у повному обсязі.
  • деліктна відповідальність настає у випадку неправомірного заподіяння ним шкоди під час виконання своїх професійних обов’язків.

Умови притягнення до відповідальності:

  1. доведено факт протиправного характеру дій чи бездіяльності;
  2. наявність негативного впливу на здоров’я пацієнта;
  3. встановлено причинно-наслідковий зв’язок між цими фактами;
  4. доведено факт вини медика.

Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров’я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв’язку судово-медична експертиза.

Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду. Судово-психіатрична експертиза має на меті встановити ступінь вираженості та характер страждань, психологічний стан пацієнта.

Судово-медична експертиза вирішує питання:

  1. причина несприятливого результату чи смерті особи;
  2. підтвердження чи спростування факту наявності помилок в роботі лікаря;
  3. причини помилкових дій лікаря;
  4. наявність можливості у лікаря спрогнозувати та попередити негативні наслідки своїх вчинків;
  5. ймовірні причини настання негативних наслідків в разі правильного лікування;
  6. наявність чи відсутність порушень в організації охорони здоров’я в медичному закладі, де стався випадок.

Результати цих досліджень суд враховує при встановленні розміру компенсації матеріальної шкоди. Результати судово-медичної експертизи оформляються документом, який має назву висновок експерта.

Висновок експертизи встановлює:

- чи настала шкода для здоров’я пацієнта від дій (бездіяльності) медичного працівника;

- чи спричинена шкода діями самого пацієнта (недотримання рекомендацій);

- чи обумовлена шкода індивідуальними особливостями організму пацієнта.

В останніх двох випадках особа, що заподіяла шкоду, не буде зобов’язана її компенсувати.

Приклад: лікар добросовісно та в повній мірі провів обстеження пацієнта, однак виставив невірний діагноз через нетиповий перебіг хвороби; або під час проведення оперативного втручання хірург пошкодив артерію через розташування її в нетиповому місці.

Презумпція вини

Варто зазначити, що обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Наприклад: якщо шкода не є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), у заподіювача шкоди не виникатиме обов’язку відшкодувати шкоду.

Цивільне законодавство передбачає принцип вини особи, яка заподіяла шкоду при наданні медичної допомоги. Відсутність вини особи стає підставою для звільнення від відповідальності. Саме через цей принцип відсутність вини має довести та особа, яка скоїла правопорушення. Однак цивільне законодавство передбачає винятки з цього правила.

Обставини, які передбачають відшкодування завданої пацієнту шкоди

  • шкода заподіяна за крайньої потреби;
  • шкода заподіяна діяльністю, яка пов’язана зі зберіганням та використанням механізмів, обладнання, хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин;
  • шкода заподіяна через певні недоліки в товарі чи роботах (наприклад, вказаної недостовірної інформації в інструкції з застосування виробу чи препарату).

Принципи відшкодування шкоди, заподіяної медичним працівником

Відповідно до цивільного права в разі доведення вини медичного працівника, пацієнт претендує на відшкодування усіх видів завданої шкоди:

  1. майнової - усіх видів майнових витрат (ст.22 ЦК України);
  2. немайнової (моральної) - компенсацію порушником завданих фізичних та духовних страждань, що стали наслідком його правопорушення, у грошовій формі. При розрахунку грошової суми до уваги береться рівень фізичного болю та страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво та інші негативні наслідки для його здоров’я (ст. 23 ЦКУ).

Майнова шкода складається з:

  1. реальних збитків — витрат майнового характеру, затрачених на відновлення порушеного права;
  2. втраченої вигоди — прибутків, які могла отримати особа в разі, якби її права не були порушеними.

Розмір відшкодування, в разі доведеного факту відповідальності медичних працівників, у кожному конкретному випадку встановлює суд. Для нарахування суми матеріальних витрат пацієнт має надати до суду відповідні документи (наприклад, аптечні чеки).

Розрахунок суми компенсації немайнової шкоди (моральної шкоди)

На даний час відсутня законодавчо закріпнена формула для визначення розміру моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керуються принципами:

  1. повинен бути доведеним факт посягання на немайнові права особи чи порушення цих прав;
  2. в діях (бездіяльності) медичного працівника повинен бути встановлений факт вини;
  3. сторона пацієнта повинна довести факт моральних та фізичних страждань;
  4. компенсація моральної шкоди не залежить від компенсації матеріальної шкоди.

Законодавець не передбачив верхньої та нижньої межі розміру моральної шкоди. Стаття 23 ЦКУ частково надає орієнтири, якими має керуватись суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріальної шкоди, як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:

  • на розмір суми грошової компенсації впливає характер вчиненого правопорушення;
  • ступінь вираженості фізичних та моральних страждань;
  • характер зниження здібностей чи позбавлення можливості до реалізації;
  • ступінь вираженості вини особи, яка спричинила моральну шкоду;
  • до уваги приймаються також інші обставини, які мали суттєвий вплив на ситуацію, вимоги доцільності та справедливості.

Важливо! Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Юридична відповідальність медичних працівників за шкоду, яка була заподіяна пацієнту, покладається на суб’єктів цивільно-правової відповідальності (гл. 82 ЦКУ). А саме на:

  • юридичних осіб – медичні заклади;
  • фізичних осіб, що займаються медичною практикою.

Позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісним наданням медичної послуги, може пред’являтися до суду в порядку цивільного чи адміністративного судочинства за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, якій заподіяно шкоду або за місцем заподіяння шкоди.

Стаття 1172 ЦКУ передбачає, що юридичні чи фізичні особи відшкодовують пацієнту шкоду, яку заподіяв його здоров’ю медичний працівник в ході виконання ним своїх професійних обов’язків. Лікар, вина якого встановлена, може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Надалі заклад охорони здоров’я може звертатись до винної особи з регресним позовом та вимагати від неї компенсування повної суми заподіяної шкоди.

Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Так, відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать, зокрема:

- порушення санітарних норм (стаття 42);

- порушення встановленого порядку реалізації (відпуску) лікарських засобів (стаття 424) ;

- порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (стаття 442);

- порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (стаття 451).

До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення.

Варто відмітити, що здебільшого це штрафи у розмірі, який визначається від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення, що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності.
Згідно з частиною першою статті 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Злочини, що вчиняються медичним працівниками у зв’язку зі здійсненням ними професійної діяльності, умовно можна поділити на такі:

- злочини проти життя і здоров’я особи (пацієнта);

- злочини проти прав особи (пацієнта);

- злочини у сфері господарської діяльності з медичної практики;

- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

- інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв’язку з їхньою професійною діяльністю.

Приблизний перелік, закріплених КК України, діянь, за які наступає кримінальна відповідальність:

  • неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 131);
  • розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 132);
  • незаконне проведення аборту або стерилізації (стаття 134);
  • неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (стаття 137);
  • незаконна лікувальна діяльність (стаття 138);
  • ненадання допомоги хворому медичним працівником (стаття 139);
  • неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140);
  • порушення прав пацієнта (стаття 141);
  • незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142);
  • порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (стаття 143);
  • насильницьке донорство (стаття 144);
  • незаконне розголошення лікарської таємниці (стаття 145);
  • підміна дитини (стаття 148);
  • незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (стаття 151);
  • розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (стаття 168);
  • порушення права на безоплатну медичну допомогу (стаття 184);
  • незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (стаття 319);
  • порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 320);
  • фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів (стаття 3211)
  • порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (стаття 3212);
  • порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (стаття 325);
  • порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (стаття 326);
  • зловживання владою або службовим становищем (стаття 364);
  • службове підроблення (статя 366);
  • службова недбалість (стаття 367);
  • прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368).

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності

Притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється на загальних підставах за вироком суду після проведення досудового розслідування.

Обставини, які виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності

  • хвороба самого медичного працівника;
  • непереборна сила;
  • відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації;
  • стан крайньої необхідності;
  • відсутність необхідних ліків, інструментів для надання медичної допомоги.

Перелік обставин не є вичерпним і може бути доповнено у кожному конкретному випадку.

Судова практика

Корисні посилання

Див. також