Кримінальні правопорушення у сфері медичної діяльності
Нормативна база
- Кримінальний кодекс України
- Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"
- Лист Міністерства юстиції України від 20 червня 2011 року "Відповідальність медичних працівників"
Загальні положення
Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством (стаття 80 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"). Водночас лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму (частина п'ята статті 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я").
Відповідно до законодавства кримінальна відповідальність настає за кримінальне правопорушення - передбачене Кримінальним кодексом України (далі - КК України) суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.
Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох складових: як загальний суб'єкт та як спеціальний суб'єкт вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного зі здобуттям ним медичної освіти, – так звані "професійні кримінальні правопорушення".
Під професійним медичним кримінальним правопорушенням слід розуміти умисне або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних обов’язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.
Групи медичних кримінальних правопорушень та їх характеристика
Умовно кримінальні правопорушення, що вчиняються медичними працівниками, можна поділити на:
▶ кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я особи (пацієнта):
- неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 131 КК України);
- розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (стаття 132 КК України);
- незаконне проведення аборту або стерилізації (стаття 134 КК України);
- незаконна лікувальна діяльність (стаття 138 КК України);
- ненадання допомоги хворому медичним працівником (стаття 139 КК України);
- неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140 КК України);
- порушення прав пацієнта (стаття 141 КК України);
- незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142 КК України);
- порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (стаття 143 КК України);
- насильницьке донорство (стаття 144 КК України);
- незаконне розголошення лікарської таємниці (стаття 145 КК України);
▶ кримінальні правопорушення проти прав особи (пацієнта);
- порушення права на безоплатну медичну допомогу (стаття 184 ККУ);
▶ кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності з медичної практики;
▶ кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;
▶ інші кримінальні правопорушення, вчинені медичними працівниками у зв'язку з їхньою професійною діяльністю.
Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності (стаття 39 КК України).
Для того, щоб такі випадки могли бути розглянуті з позиції крайньої необхідності, що передбачає виключення кримінальної протиправності діяння лікаря, необхідно вказати критерії правомірності акту крайньої необхідності у сфері медичної діяльності. До них належать:
- небезпека повинна бути справжньою (реальною). Патологічний стан, який потребував надання екстреної медичної допомоги, що пов'язана із заподіянням шкоди здоров'ю людини, повинен бути таким насправді;
- небезпека повинна становити реальну загрозу. Тут мова йде про те, що захворювання (травма) безпосередньо (а не опосередковано, проявившись через визначений час) загрожує життю і здоров'ю людини;
- усунути цю небезпеку за даних обставин не можна іншими засобами, крім тих, які пов'язані із заподіянням шкоди. Іншими словами, без заподіяння шкоди людині за даних обставин не можливо усунути ту причину (захворювання, травму), яка становить небезпеку для життя і здоров'я.
Причини, що зумовлюють вивчення питань кримінально-правової відповідальності медичних працівників
В рамках аналізу питань кримінальної відповідальності медиків важливо говорити саме про "професійні кримінальні правопорушення", тобто такі, за які відповідальність покладається на медичного працівника в силу:
1) вчинення ним суспільно небезпечного діяння;
2) приналежності особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до медичної професії;
3) прямого зв'язку дії (бездіяльності) з медичною практикою та виконанням професійних обов'язків;
4) наявності ознак порушення стандартів надання медичної допомоги, з якими останній обізнаний в силу своєї кваліфікації, спеціалізації та професії в цілому;
5) негативних наслідків, які настали для життя та здоров'я особи.
Більшість кримінальних правопорушень у сфері медичного обслуговування містять матеріальний склад, тобто наявність негативних наслідків для життя та здоров'я пацієнта є обов'язковою умовою. Для інкримінування медику "кримінальної протиправної поведінки" необхідне встановлення вини та причинно-наслідкового зв'язку між діяннями, що потягли за собою негативні наслідки у вигляді тілесного ушкодження або смерті людини. Якщо ж шкода здоров'ю не є наслідком протиправної поведінки медичного працівника, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій, внаслідок непередбачуваних анатомічних особливостей організму пацієнта, неповної клінічної картини, яку лікар не міг встановити в силу причин, які від нього не залежали), причинний зв'язок виключається та кримінальна відповідальність не настає.
