Оскарження неправомірних рішень і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров'я

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Права пацієнта

Перелік прав пацієнтів в Україні визначено, перш за все, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»(ст. 6, 34, 35-1, 35-2, 35-3, 35-4, 35-5, 35-6, 36, 38, 39, 39-1, 45, 48, 51) та нормами ст. 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290 Цивільного кодексу України.

До таких прав пацієнта можна віднести:

  • на отримання кваліфікованої медичної допомоги,
  • на вибір, заміну, лікаря, закладу охорони здоров’я та вибір методів лікування,
  • на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України,
  • на достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я,
  • фізичної особи на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні,
  • на безоплатну первинну медичну допомогу (консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів,
  • на безоплатну вторинну (спеціалізована) медичну допомогу, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації,
  • на безоплатну третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу,
  • на безоплатну паліативну допомогу, на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань, яка включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також надання психосоціальної і моральної підтримки членам їх сімей,
  • на безоплатну медичну реабілітацію,
  • на особисту недоторканність, що надає змогу розпорядитися щодо передачі після своєї смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам,
  • на донорство,
  • на медико-біологічний експеримент,
  • на репродуктивні технології,
  • на правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я,
  • на відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди,
  • на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я тощо.

Оскарження неправомірних рішень і дій медичних працівників

Якщо ваші права, як пацієнта, порушені з боку лікаря або інших медичних працівників, необхідно звернутися, краще письмово, зі зверненням або скаргою до головного лікаря лікарні.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (ст. 3 Закону України "Про звернення громадян").

Хто може направити скаргу?

"Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк" ст. 40 Конституції України
Повнолітня особа може звернутися особисто, через представника чи колективно. Неповнолітня чи недієздатна особа реалізує право на оскарження дій та рішень суб’єктів галузі охорони здоров’я через своїх законних представників.

Якою має бути скарга?

Заяву зі скаргою може бути подано в усній, письмовій чи електронній формах. Скарга повинна містити правильні реквізити найменування медичної установи, адресу установи, прізвище, ім’я по-батькові особи, яка звертається, фактичне місце проживання з позначенням поштового індексу, засобу зв’язку, наявності електронної скриньки. Далі потрібно розкрити суть питання і чітко сформулювати прохання чи вимоги, вказати яким способом вам має бути надана відповідь (на електрону скриньку або на поштову адресу) і поставити дату та підпис.

Письмове звернення рекомендується реєструвати безпосередньо при поданні. А у разі його надіслання поштою, у МОЗ закликають використовувати послуги рекомендованого листа чи повідомлення про вручення.

В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, воно у 5-денний строк повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями.

Якщо відстояти своє порушено право не вдалося, можна звернутися:

  • до департаменту/управління охорони здоров’я вашого міста чи області: https://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja;
  • на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади;
  • на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545;
  • на гарячу лінію МОЗ 0 800 505 201;
  • до контакт-центру системи надання безоплатної правової допомоги за безкоштовним номером 0 800 213 103.

Якщо медичний працівник (у закладі, який має договір із НСЗУ) відмовляється в наданні послуги чи вимагає гроші, паєнт може подати скаргу до Національної служби здоров'я України (НСЗУ) через сайт НСЗУ за посиланням: https://nszu.gov.ua/gromadyanam/osobistij-prijom/citizen-form

Ще один спосіб захисту - звернення до Інспекції з питань захисту прав споживачів. Таке звернення можливе, якщо відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер. Тоді пацієнта додатково захищає Закон України "Про захист прав споживачів", який передбачає право на:  отримання якісних і безпечних послугповну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги;  відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди; судовий захист порушених прав.

Скільки часу можуть розглядати звернення?

  • до 15 днів - звернення,  які не потребують додаткового вивчення;
  • до 30 днів - звернення,  які потребують додаткового вивчення;
  • до 45 днів - звернення,  вивчити обставини яких неможливо у 30-денний термін; про це мають повідомити людині, яка подала звернення.

Якщо на жодному з етапів не вдалося владнати ситуацію, пацієнт має право звернутись до суду.

Як отримати компенсацію шкоди, заподіяної здоров"ю

Якщо внаслідок дій чи бездіяльності медперсоналу було завдано шкоду здоров’ю пацієнта, він має право звернутися із позовом проти закладу охорони здоров’я із вимогою компенсації матеріальної чи моральної шкоди.

Матеріальна шкода включає у себе дві категорії: реальні збитки та втрачені можливості доходу. До першої можна віднести витрати, які особі довелося понести у результаті заподіяння шкоди (наприклад, придбання ліків, протезу тощо). Їх можна підтвердити та підрахувати за допомогою надання чеків чи інших доказів вартості придбаного майна. Категорія ж втрачених можливостей доходу, як правило, пов’язана із втратою працездатності внаслідок лікарської помилки. У цьому випадку ступінь втрати працездатності та розмір збитків визначається в ході судово-медичної експертизи.

Також може відшкодовуватися подальше лікування особи, яке стало необхідним внаслідок помилки медперсоналу. Розмір збитків знову-таки визначатиметься експертизою. Особливістю такого відшкодування є те, що сума компенсації перераховуватиметься не постраждалій особі, а безпосередньо до закладу охорони здоров’я, де вона проходитиме лікування.

У разі ж смерті особи через лікарську помилку, її родичі мають право на відшкодування витрат на поховання.

Моральна шкода у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" тлумачиться як «втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації,  моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у  порушенні права  власності (в тому числі інтелектуальної),  прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у  зв'язку  з незаконним  перебуванням  під слідством і судом, у порушенні  нормальних  життєвих   зв'язків   через  неможливість продовження  активного  громадського життя,  порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві  про відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її  заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.