Вихід із членства особистого селянського господарства

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Закон України "Про особисте селянське господарство
• Закон України "Про зайнятість населення"
• Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад"
• Постава Кабінетів Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу"
• Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 14 квітня 2017 року № 572 "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"
• Наказ Державної служби статистики України 11 квітня 2016 року № 56 "Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах"
• Наказ Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад"

Загальна інформація

Відповідно до статті 1 Закону України “Про особисте селянське господарство” (далі - Закон) особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуватись вимог цього закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність , пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності

Облік особистих селянських господарств

Стаття 8 Закону встановлює, що члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Відповідно до статті 4 Закону Особисті селянські господарства підлягають обліку.Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки відповідно до Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572. Ради заповнюють форми первинної облікової документації: форма № 1 “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” та форма № 3 “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень”.

У разі ведення особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 та № 3 зазначаються прізвище, ім’я, по-батькові особи, якій була надана земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки, яка належить вказаній особі або перебуває у її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради. А також вказуються прізвище, ім’я та по батькові всіх осіб, які разом ведуть особисте селянське господарство та назва і дата документа, що підтверджує право власності або право користування даною земельною ділянкою. При припиненні ведення особистого селянського господарства зазначається дата закінчення цієї діяльності.

При веденні форми № 1 лише в електронному вигляді, громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення форма № 1 у паперовому вигляді, дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір. Тобто, ведення форми № 1 проводиться за ініціативою громадянина, як усної так і письмової, передбачених статтею 11 Закону, проставляється дата припинення ведення особистого селянського господарства.

Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства законодавством не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. Таким чином, якщо людина (або хтось із членів її сім’ї) має у власності або користуванні земельну ділянку з цільовим призначенням “для ведення особистого селянського господарства”, то вона вважається членом особистого селянського господарства.

Файл:Форма №1.doc
Файл:Форма №3.doc

Вихід із членства в особистому селянському господарстві

Якщо людина зареєстрована за місцем розташування земельної ділянки, але не займається господарською діяльністю, має право вийти із членів особистого селянського господарства шляхом подання заяви про її виключення з членів особистому селянському господарстві до відповідної ради.

У відмітці про припинення ведення особистого селянського господарства проставляються дата та причина припинення ведення особистого селянського господарства відповідно до статті 11 Закону. У цьому ж рядку для окремих осіб ставиться відмітка «вийшов/вийшла» про вихід із членів особистого селянського господарства.

Після виходу із членів особистого селянського господарства, оформленого відповідно до норм законодавства, таким особам може бути видана довідка, що вони не являються членами особистого селянського господарства. Таку довідку видає сільська, селищна або міська рада за місцезнаходженням земельної ділянки. Виключення становлять лише особи, які закінчили або припинили навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнились із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і вперше приймаються на роботу та звернулись для реєстрації до центру зайнятості протягом 6 місяців з дня закінчення або припинення навчання чи звільнення зі служби.

Також, колишні члени особистих селянських господарств можуть реєструватися як шукаючі роботи та набувати статусу безробітних за умови пред’явлення довідки сільської, селищної чи міської ради про припинення діяльності особистого селянського господарства. До зазначених підстав належать наступні:

• 
  рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
• при відсутності членів господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
• припинення прав на земельну ділянку згідно із Земельним кодексом України.

Якщо ОМС не видасть таку довідку, колишні члени ОСГ не зможуть зареєструватись як ті, що шукають роботу, та набути статусу безробітних у центрі зайнятості.
У разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств.

Варто зазначити, що згідно Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" повноваження виконавчих комітетів сільських, селщних, міських рад які увійшли до об’єднаної територіальної громади передаються виконавчому комітету який розміщено в адміністративному центрі об’єднаної територіальної громади.

Див. також

• Порядок та умови створення особистого селянського господарства
• Права та обов'язки членів особистого селянського господарства
• Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство
• Надання довідок громадянам про членство в особистому селянському господарстві
• Спадкування у селянських господарствах