Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

Нормативна база

• Конституція України
• Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року
• Кодекс законів про працю України
• Закону України «Про міжнародне приватне право»
• Закон України «Про зайнятість населення»
• Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»

Загальні положення

Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, зокрема, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Статтею 8 Кодексу законів про працю України визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право".

Крім того, стаття 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає два випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України:

◆ якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

◆ якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

◆ якщо це передбачено законом або міжнародним договором України.

У більшості випадків наші громадяни працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою нашої держави, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:

• самостійно;
• за участі посередників (ліцензованих агенцій);
• через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

Самостійний пошук роботи за кордоном

Якщо здобувач вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду здобувач, знову ж таки, самостійно підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників можна скласти резюме та розмістити його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи.

Перш ніж їхати за кордон, необхідно ознайомитися з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

Перелiк необхiдних документів

Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:

• паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
• поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби іноземного громадянина, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);
• запрошення на роботу (запрошення на роботу оформлюється безпосередньо підприєством, у якій особа будете працювати. У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування);
• робоча віза.

Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої особа вирішили поїхати.

Робоча віза

Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави прямування, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:

1. заповнена візова анкета;
2. паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
3. паспорт громадянина України та його ксерокопія;
4. копія реєстраційного номера облікової картки платника податків;
5. дві кольорові фотокартки паспортного зразка (3,5х4,5 см на білому фоні, 80% обличчя);
6. оригінал запрошення від роботодавця;
7. поліс медичного страхування;
8. довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб, санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо (за необхідності).

Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі. Документи для працевлаштування за кордоном за необхідності мають бути перекладені мовою країни прямування та легалізовані.

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €. В деякі країни робоча віза не потрібна, що спрощує виїзд за кордон.

Строк оформлення залежить від країни прямування і може коливатися від 14 днів до 3-х місяців.

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва

Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та збереже час. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають здобувачеві правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають усіляку підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від 100 - 1000 $ .

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти на вебсайті Міністерства економіки України.

Детальніше див.: Посередництво у працевлаштуванні за кордоном

Укладення трудового договору

Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається на руки працівнику.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:

• умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
• оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
• тривалість робочого часу і часу відпочинку;
• строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
• надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
• відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
• умови проживання тощо.

Пенсійне забезпечення

Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:

• договори, що базуються на територіальному принципі - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як Угорщин, Грузія, Монголія. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;

Однією із міжнародних угод, яка діяла у цій сфері, донедавна була Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди громадянам України при призначенні пенсії враховувалися періоди роботи на території держав – учасниць Угоди (а саме, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, російської федерації), а також періоди роботи на території колишнього Союзу РСР за час до набуття чинності цією Угодою.Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022р. №1328 було ухвалено рішення про вихід України із зазначеної Угоди.

• договори, що базуються на пропорційному принципі (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.

Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

– кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в територіальному органі Пенсійного фонду Україні або на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України);

– чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

– за яким принципом укладено договір (угоду).

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні. Проте якщо Україна з країною вашого перебування не укладала договір (угоду) щодо соціального та пенсійного страхування, то стаж і заробітна плата не будуть враховуватись при призначенні пенсії в Україні.

Варто зазначити, якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449.

Детальніше див.: Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)

Призначення пенсії

Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Перелік необхідних документів

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду України заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

Стаж роботи за кордоном, який потрібен для призначення пенсії

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо особа пропрацювала менше року (наприклад, 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

Умови зарахування Пенсійний фонд України стажу працевлаштування за кордоном:

• офіційне оформлення;
• наявність угоди між державами;
• щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.