Кримінальні правопорушення у сфері медичної діяльності: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 12 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/120.php Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0040323-11#top Лист Міністерства юстиції України від 20 червня 2011 року "Відповідальність медичних працівників"]
== Загальні положення ==
Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n611 стаття 80] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]). Водночас лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму (частина п'ята [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n254 статті 34] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]).


== Поняття медичних злочинів ==
Відповідно до законодавства кримінальна відповідальність настає за '''кримінальне правопорушення''' - передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text Кримінальним кодексом України] (далі - КК України) суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.


Медицина є важливою сферою життєдіяльності людства, основною метою якої є збереження життя та здоров’я людей. В останні роки медична наука досягла більших успіхів у профілактиці та лікуванні багатьох захворювань, які раніше вважалися невиліковними або такими, що важко піддаються лікуванню. Вона стала здатною проникати у глибинні процеси, які відбуваються в організмі людини, впливати на репродуктивне здоров’я людини, процеси помирання, генетичний статус та ін. Одночасно з цим підвищується значення правового регулювання медичної діяльності, включаючи кримінально-правове.  
Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох складових: як загальний суб'єкт та як спеціальний суб'єкт вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного зі здобуттям ним медичної освіти, – так звані "професійні кримінальні правопорушення".


Відповідальність лікарів за результати їх професійної діяльності знаходиться у центрі уваги спеціалістів різних областей знань — медиків, біологів, біоетиків, юристів.
'''Під професійним медичним кримінальним правопорушенням слід розуміти умисне або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних обов’язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.'''
== Групи медичних кримінальних правопорушень та їх характеристика ==
<u>Умовно кримінальні правопорушення, що вчиняються медичними працівниками, можна поділити на:</u>


Офіціальна статистика про рівень, структуру та динаміку злочинів, скоєних у сфері медичної діяльності спеціальними суб’єктами — медичними працівниками, в загальному аналізі злочинності відсутня. Разом з тим спостереження показують, що в дійсності число вказаних злочинів збільшується. Причому ці несприятливі процеси відбуваються на фоні недосконалості українського законодавства, включаючи кримінальне, відсутності у працівників слідчо-судових органів необхідних знань.
▶ кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я особи (пацієнта):
# неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text КК України]);
# розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 132 КК України]);
# незаконне проведення аборту або стерилізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 134 КК України]);
# незаконна лікувальна діяльність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text (стаття 138 КК України]);
# [[ненадання допомоги хворому медичним працівником]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 139 КК України]);
# неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 140 КК України]);
# порушення прав пацієнта ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 141 КК України]);
# незаконне проведення дослідів над людиною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 142 КК України]);
# порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 143 КК України)];
# насильницьке донорство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 144 КК України]);
# незаконне розголошення лікарської таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 145 КК України]);
▶ кримінальні правопорушення проти прав особи (пацієнта);
# порушення права на безоплатну медичну допомогу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 184 ККУ]);
▶ кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності з медичної практики;


Під професійним медичним злочином слід розуміти умисне або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних обов’язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.
▶ кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;


== Групи медичних злочинів та їх характеристика ==
▶ інші кримінальні правопорушення, вчинені медичними працівниками у зв'язку з їхньою професійною діяльністю.


Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох особливостей. Перша полягає у сприйнятті медика як загального суб’єкта вчинення злочину. Друга зводиться до сприйняття медичного працівника як спеціального суб’єкта вчинення злочину, пов’язаного з фактом здобуття медичної освіти. Керуючись такими особливостями, а також можливістю медика виконувати певні службові обов’язки, всі злочини, за які медичні працівники можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, поділяються на три групи:
Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]], тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 39 КК України]).
# професійні медичні злочини;
# службові медичні злочини;
# злочини, за які медичні працівники притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.  


До суспільно небезпечних діянь, заборонених Кримінальним кодексом України під загрозою покарання і пов’язаних з медичною діяльністю, належать злочини, передбачені ст. 131, 132, 134, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 148, 151, 319, 320, 325 Кримінального кодексу України.
Для того, щоб такі випадки могли бути розглянуті з позиції крайньої необхідності, що передбачає виключення кримінальної протиправності діяння лікаря, необхідно вказати критерії правомірності акту крайньої необхідності у сфері медичної діяльності. До них належать:
 
* небезпека повинна бути справжньою (реальною). Патологічний стан, який потребував надання екстреної медичної допомоги, що пов'язана із заподіянням шкоди здоров'ю людини, повинен бути таким насправді;
Другу групу злочинів, за які медичні працівники можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, складають суспільно небезпечні діяння, які пов’язані з виконанням медиком службових обов’язків. Деякі з них можуть мати відношення і до медичних працівників, але тільки до тих, які є службовими особами. Мова йде про такі злочини, як:  
* небезпека повинна становити реальну загрозу. Тут мова йде про те, що захворювання (травма) безпосередньо (а не опосередковано, проявившись через визначений час) загрожує життю і здоров'ю людини;
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132 ККУ);  
* усунути цю небезпеку за даних обставин не можна іншими засобами, крім тих, які пов'язані із заподіянням шкоди. Іншими словами, без заподіяння шкоди людині за даних обставин не можливо усунути ту причину (захворювання, травму), яка становить небезпеку для життя і здоров'я.
* неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ст. 137 ККУ);
== Причини, що зумовлюють вивчення питань кримінально-правової відповідальності медичних працівників ==
* порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184 ККУ);  
В рамках аналізу питань кримінальної відповідальності медиків важливо говорити саме про "професійні кримінальні правопорушення", тобто такі, за які відповідальність покладається на медичного працівника в силу:<br>1) вчинення ним суспільно небезпечного діяння;
* зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ);
* перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 ККУ);
* службове підроблення (ст. 366 ККУ);
* службова недбалість (ст. 367 ККУ);  
* одержання хабара (ст. 368 ККУ) та ін.


Третю групу з представленої класифікації складають злочини, за які медичні працівники притягуються до кримінальної відповідальності на загальних засадах.
2) приналежності особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до медичної професії;


У діяльності медичних працівників умисні злочини зустрічаються рідше, ніж необережні. Серед злочинів першої групи (умисні) найбільш суспільно небезпечним є ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 ККУ). Водночас серед необережних злочинів найбільш актуальними є неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 ККУ), вбивство через необережність (ст. 119 ККУ) і необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 ККУ).
3) прямого зв'язку дії (бездіяльності) з медичною практикою та виконанням професійних обов'язків;


== Причини, що зумовлюють вивчення питань кримінально-правової відповідальності медичних працівників ==
4) наявності ознак порушення стандартів надання медичної допомоги, з якими останній обізнаний в силу своєї кваліфікації, спеціалізації та професії в цілому;


Таким чином, причинами, що зумовлюють вивчення питань кримінально-правової відповідальності медичних працівників, є:
5) негативних наслідків, які настали для життя та здоров'я особи.
# протиставлення своїх дій самій суті медичної професії особою, яка вчинила професійний злочин;
# найбільше суспільне значення злочинів порівняно з іншими видами медичних правопорушень;
# труднощі з визначенням та доведенням форми вини конкретного медичного працівника, підозрюваного у вчиненні професійного злочину;
# відсутність у представників судово-слідчих органів чіткого уявлення про специфіку професійних злочинів медичних працівників;
# необхідність для лікарів адекватного сприйняття тих наслідків, які настають за порушення норм кримінального закону.


[[Категорія:Кримінальне право]]
Більшість кримінальних правопорушень у сфері медичного обслуговування містять матеріальний склад, тобто наявність негативних наслідків для життя та здоров'я пацієнта є обов'язковою умовою. Для інкримінування медику "кримінальної протиправної поведінки" необхідне встановлення вини та причинно-наслідкового зв'язку між діяннями, що потягли за собою негативні наслідки у вигляді тілесного ушкодження або смерті людини. Якщо ж шкода здоров'ю не є наслідком протиправної поведінки медичного працівника, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій, внаслідок непередбачуваних анатомічних особливостей організму пацієнта, неповної клінічної картини, яку лікар не міг встановити в силу причин, які від нього не залежали), причинний зв'язок виключається та кримінальна відповідальність не настає.
== Див. також ==
* [[Оскарження неправомірних рішень і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров'я]]
* [[Відповідальність медичних працівників]]
* [[Відповідальність лікаря-стоматолога за правопорушення, вчинене ним при здійсненні професійної діяльності]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Поточна версія на 15:29, 31 липня 2024

Нормативна база

Загальні положення

Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством (стаття 80 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"). Водночас лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму (частина п'ята статті 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я").

Відповідно до законодавства кримінальна відповідальність настає за кримінальне правопорушення - передбачене Кримінальним кодексом України (далі - КК України) суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.

Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох складових: як загальний суб'єкт та як спеціальний суб'єкт вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного зі здобуттям ним медичної освіти, – так звані "професійні кримінальні правопорушення".

Під професійним медичним кримінальним правопорушенням слід розуміти умисне або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних обов’язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.

Групи медичних кримінальних правопорушень та їх характеристика

Умовно кримінальні правопорушення, що вчиняються медичними працівниками, можна поділити на:

▶ кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я особи (пацієнта):

  1. неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 131 КК України);
  2. розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (стаття 132 КК України);
  3. незаконне проведення аборту або стерилізації (стаття 134 КК України);
  4. незаконна лікувальна діяльність (стаття 138 КК України);
  5. ненадання допомоги хворому медичним працівником (стаття 139 КК України);
  6. неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140 КК України);
  7. порушення прав пацієнта (стаття 141 КК України);
  8. незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142 КК України);
  9. порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (стаття 143 КК України);
  10. насильницьке донорство (стаття 144 КК України);
  11. незаконне розголошення лікарської таємниці (стаття 145 КК України);

▶ кримінальні правопорушення проти прав особи (пацієнта);

  1. порушення права на безоплатну медичну допомогу (стаття 184 ККУ);

▶ кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності з медичної практики;

▶ кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

▶ інші кримінальні правопорушення, вчинені медичними працівниками у зв'язку з їхньою професійною діяльністю.

Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності (стаття 39 КК України).

Для того, щоб такі випадки могли бути розглянуті з позиції крайньої необхідності, що передбачає виключення кримінальної протиправності діяння лікаря, необхідно вказати критерії правомірності акту крайньої необхідності у сфері медичної діяльності. До них належать:

  • небезпека повинна бути справжньою (реальною). Патологічний стан, який потребував надання екстреної медичної допомоги, що пов'язана із заподіянням шкоди здоров'ю людини, повинен бути таким насправді;
  • небезпека повинна становити реальну загрозу. Тут мова йде про те, що захворювання (травма) безпосередньо (а не опосередковано, проявившись через визначений час) загрожує життю і здоров'ю людини;
  • усунути цю небезпеку за даних обставин не можна іншими засобами, крім тих, які пов'язані із заподіянням шкоди. Іншими словами, без заподіяння шкоди людині за даних обставин не можливо усунути ту причину (захворювання, травму), яка становить небезпеку для життя і здоров'я.

Причини, що зумовлюють вивчення питань кримінально-правової відповідальності медичних працівників

В рамках аналізу питань кримінальної відповідальності медиків важливо говорити саме про "професійні кримінальні правопорушення", тобто такі, за які відповідальність покладається на медичного працівника в силу:
1) вчинення ним суспільно небезпечного діяння;

2) приналежності особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до медичної професії;

3) прямого зв'язку дії (бездіяльності) з медичною практикою та виконанням професійних обов'язків;

4) наявності ознак порушення стандартів надання медичної допомоги, з якими останній обізнаний в силу своєї кваліфікації, спеціалізації та професії в цілому;

5) негативних наслідків, які настали для життя та здоров'я особи.

Більшість кримінальних правопорушень у сфері медичного обслуговування містять матеріальний склад, тобто наявність негативних наслідків для життя та здоров'я пацієнта є обов'язковою умовою. Для інкримінування медику "кримінальної протиправної поведінки" необхідне встановлення вини та причинно-наслідкового зв'язку між діяннями, що потягли за собою негативні наслідки у вигляді тілесного ушкодження або смерті людини. Якщо ж шкода здоров'ю не є наслідком протиправної поведінки медичного працівника, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій, внаслідок непередбачуваних анатомічних особливостей організму пацієнта, неповної клінічної картини, яку лікар не міг встановити в силу причин, які від нього не залежали), причинний зв'язок виключається та кримінальна відповідальність не настає.

Див. також