Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Загальні поняття

У звʼязку із війною Росії проти України від 24 лютого 2022 року українські громадяни можуть звертатися за міжнародним захистом в Європейському Союзі (отримання притулку). Отримати можна відомі статус біженця чи додатковий захист. Водночас, актуальним став ще один інструмент – "тимчасовий захист" в Європейському Союзі (ЄС).

Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року, проголосувала за застосування Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків (далі - Директива). Це рішення вже опублікували в Офіційному віснику ЄС.

Директива обходить традиційно перевантажену процедуру надання притулку (отримання статусу біженця/додаткового захисту) і пропонує швидкий і спрощений шлях до доступу до захисту в усьому ЄС.

Тимчасовий захист не означає отримання статусу біженця відповідно до Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року, який надає права, аналогічні посвідці на проживання. Втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.

Відмінність між тимчасовим захистом та статусом біженця 1.jpg

Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту

Для отримання тимчасового захисту необхідно:

⇒ звернутися за отриманням тимчасового захисту до органів влади відповідної країни ЄС, які займаються такими питаннями;

⇒ за результатами розгляду звернення особі мають видати відповідний документ, який підтверджує статус особи у країні та містить перелік прав, які цей статус передбачає.

Українцям з 04 березня 2022 року на підставі рішення Ради ЄС і статті 5 Директиви надано можливість отримати дозвіл на проживання на території Європейського Союзу на 1 рік.

За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, який може бути автоматично подовжений кожні 6 місяців ще на 1 рік. Однак, якщо підстави для тимчасового захисту зберігаються і після цього строку, Європейська комісія може запропонувати продовження дії такого захисту ще до 1 року. При цьому кожна країна-член ЄС самостійно визначає тривалість надання тимчасового захисту. Таким чином, загалом тимчасовий захист без попереднього подання заявки на притулок (отримання статусу біженця) надає громадянам дозвіл на проживання в країнах ЄС до 3 років.

Водночас, якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію Директиви.

Важливо! Перебувати за кордоном безвіз, тобто без отримання відповідного дозволу на проживання можна загалом не більше 90 днів протягом 180 днів на рік
Відмінність між тимчасовим захистом та статусом біженця 2.jpg

Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:

  1. громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
  2. особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;      
  3. члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
  4. громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на  підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження;
  5. залежно від рішення влади кожної країни ЄС щодо:
  • громадян України, які виїхали до ЄС незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої війни, або якщо вони були у відпустці або відрядженні в ЄС;
  • осіб без громадянства або громадян третіх країн, які легально проживали на території України до 24 лютого 2022 року, але не мали дозволу на постійне проживання в Україні, якщо вони не можуть повернутися в безпечних і довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження.

Тимчасовий захист не застосовується в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС, а саме в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії. Директива діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії.

Особи, на яких не поширюється тимчасовий захист:

  1. особи без громадянства або громадяни третіх країн, які не мали дозволу на постійне проживання в Україні, якщо їхня батьківщина є безпечною країною;
  2. громадяни України - сезонні працівники, студенти по обміну, що перебувають у країнах ЄС.

Права осіб, які користуються тимчасовим захистом

  • дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
  • доступ до роботи (вимоги очікування 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця в цьому випадку не має);
  • доступ до освіти (діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування);
  • забезпечення житлом (заселення у центр чи надання засобів для проживання);
  • доступ до соціального забезпечення;
  • доступ до медичного обслуговування;
  • право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
  • можливість отримати статус біженця у майбутньому;
  • можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.

Звісно конкретні права особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавстовм конкретної країни Європейського Союзу. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту та отримати документ, в якому також зазначається перелік прав.

Використання посвідчення водія за кордоном.jpg

Тимчасовий захист не означає автоматично, що особа отримує притулок (статус біженця/додаткового захисту) в країні ЄС, але особи, що прибувають з України, та отримали статус тимчасового захисту можуть подати заяву про надання притулку (міжнародного захисту) в будь-який час свого перебування.

Використання громадянином України посвідчення водія

Від липня 2022 року особам, які отримали в ЄС статус тимчасового захисту, офіційно дозволено:

  1. користуватись українським посвідченням водія без необхідності його обміну протягом всього періоду перебування під захистом;
  2. користуватися посвідченнями водія старого зразка, оформленими кирилицею тепер можна без наявності завіреного перекладу або міжнародного посвідчення водія, за наявності документа для підтвердження особи;
  3. користуватись виданими вперше на 2 роки українським посвідченням водія навіть у разі закінчення терміну його дії (чинними є посвідчення водія, які не були обмінені з початку 2022 року, всі інші – підлягають обміну на території України);
  4. отримати без складання іспитів тимчасове (на період перебування під захистом) посвідчення водія зразка ЄС у разі втрати чи викрадення українського посвідчення водія.

Статус біженця

Статус біженця – індивідуальне право в країнах ЄС, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, що визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваними.

Особа втрачає статус біженця, якщо вона повертається до своєї країни чи набула нове громадянство.

Особами, які можуть отримати статус біженця, можуть бути громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які проживали на території України на законних підставах, але мають громадянство інших країн. Особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Отримувати статус біженця має сенс у тому випадку, якщо особа планує й далі проживати в ЄС.

Обмеження для особи при отриманні статусу біженця:

  1. неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
  2. неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
  3. неможливість працевлаштуватися до моменту отриман­ня статусу, а також у разі відмови у його наданні;
  4. відібрання документів, що посвідчують особу заявника.

Порядок отриммання статусу

Для отримання статусу біженця необхідно подати заяву на отримання статусу біженця під час в’їзду у першій безпечній країні, повідомивши офіцера прикордонної служби, або подати заяву на возз'єднання сім’ї, якщо є член сім’ї, який вже проживає в країні ЄС.

На час розгляду заяви необхідно залишатися в країні, в якій вона була подана. Визнання статусу біженця може зайняти в середньому півроку. До моменту отримання остаточного рішення діють перераховані обмеження.

Заявнику також необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифровування відбитків пальців. Протягом місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду з заявником, за результатами якої приймається рішення про надання притулку.

Права, які надаються при отриманні статусу біженця:

  • право на медичну допомогу;
  • доступ до освіти для дітей та підлітків;
  • доступ до ринку праці (відповідно до політики країн ЄС на ринку праці);
  • право на соціально-побутові послуги;
  • право на укладання шлюбу;
  • право на щомісячну грошову допомогу.
Чати допомоги біженцям.jpg

Переваги тимчасового захисту

У випадку тимчасового захисту доступ до праці в країні перебування та інше забезпечення надається з моменту звернення, на відміну від особи, яка забажала отримати статус біженця – очікування в середньому до 6 місяців, поки приймається рішення про надання такого статусу.

При тимчасовому захисті зберігається можливість безперешкодно повернутися до країни громадянства. Водночас, в період очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій, на думку особи, безпечній країні ЄС (враховуючи винятки), на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій країні, кордон якої особа перетнули вперше.

Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, мають право подати заяву на отримання статусу біженця в будь-який час.

Корисні посилання для допомоги українцям, які виїжджають за кордон