Проблемні питання переходу права власності на зброю в порядку спадкування

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Tetiana.kulishova.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Визначення основних понять

Термін «зброя» можна знайти в Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200.
Так, відповідно пункту 1.3 зброя - це предмети та пристрої, що призначені для ураження живих цілей, кораблів, літаків (вертольотів) та інших об'єктів і не мають іншого призначення.
Спадкування – перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність

Зброя є одним із видів майна, яке обмежено в обороті.
На підставі спеціального дозволу органів внутрішніх справ за місцем проживання особи громадяни набувають право власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами), на газові пістолети, револьвери й патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії, на холодну зброю і пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду – це прямо передбачено Додатком № 2 до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII.
Крім того, вказана Постанова Верховної Ради України визначає також вік, після досягнення якого громадянин може набути права на придбання зброї:

  • з 18 років для газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльзоточивої та дратівної дії, холодної зброї та пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;
  • з 21 року для вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї;
  • від 25 років для вогнепальної мисливської нарізної зброї.

Інша вогнепальна зброя й боєприпаси до неї не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України.
При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України «Про державні нагороди України», відзнака «Іменна вогнепальна зброя» встановлюється для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських та державних службовців, які мають офіцерське звання. Отже, іменна вогнепальна зброя може набуватися у власність особами офіцерського складу окремих органів та особами, котрі мають офіцерське звання. Однак, законодавець не уточнює види зброї, що можуть бути зараховані до іменної вогнепальної зброї, та вік, із якого особи мають право отримувати у власність іменну вогнепальну зброю.
Таким чином, зброя може належати лише певним учасникам обороту, а перебування зброї в цивільному обороті допускається лише за спеціальним дозволом органів внутрішніх справ

Порядок та особливості спадкування зброї

Цивільним кодексом України (ст. 1218) визначено, що до складу спадщини входять усі права й обов’язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Тож до спадкоємців під час спадкування може переходити виключно право власності на зброю, а не зброя як матеріальна річ, незалежно від її вартості. Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII, право власності на зброю набувається за наявності спеціального дозволу органів внутрішніх справ.

Докладніше про порядок спадкування: Спадкування за заповітом Спадкування за законом

На сьогоднішній день законодавство України не містить чіткого порядку та особливостей спадкування зброї. Єдина норма, яка стосується цього питання, міститься в Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 (далі – Інструкція).
Так, у разі смерті власника нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї й бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої й патрони до них у п’ятиденний строк здаються близькими особами до органів внутрішніх справ на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше ніж шість місяців).
Визначення терміну «близькі особи» міститься в Законі України «Про запобігання корупції» (стаття 1) близькі особи - члени сім’ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням.
Якщо хтось зі спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім’я в установленому законодавством порядку.

Докладніше: Право на отримання дозволу на зброю

Якщо ж серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вона ними повинна бути в місячний строк продана або подарована особі, що має дозвіл органів внутрішніх справ на придбання зброї.

Спадкування нагородної зброї

За загальним правилом після смерті нагородженого, за наявності спадкоємців, нагорода залишається у сім'ї померлого.
Нагородна короткоствольна вогнепальна нарізна зброя (пістолети, револьвери) може бути залишена у власності спадкоємців або передана на тимчасове чи постійне зберігання до музею після приведення її у стан, не придатний для стрільби в майстернях з ремонту зброї (довідка про переробку повинна знаходитися в особовій справі власника). Така зброя вважається масогабаритним макетом і знімається органами внутрішніх справ з обліку власників нагородної зброї.

Окремі проблемні питання документального оформлення права на спадщину на зброю

З урахуванням обмеженої оборотоздатності зброї свідоцтво про право на спадщину на зброю може бути видане виключно за наявності дозволу відповідного органу внутрішніх справ на придбання зброї. Тобто, якщо спадкоємець не досяг віку, з якого він може отримати дозвіл на придбання у власність, носіння, користування і зберігання відповідного виду зброї, який входить до складу спадщини, або ж спадкоємець не має відповідного статусу для отримання дозволу на придбання у власність шляхом спадкування пристроїв для відстрілу гумових куль, у такому випадку він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на зброю. В інакшому випадку видача свідоцтва про право на спадщину на зброю таким спадкоємцям буде розцінюватися як порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам зброї, за що, відповідно до закону, настає адміністративна або кримінальна відповідальність.

В положенні п. 12.16 Інструкції, зазначено, що, якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, у місячний строк після вирішення питання про спадкування зброї зброя має бути реалізована в установленому законодавством України порядку особі, яка має дозвіл органів внутрішніх справ на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здана на реалізацію в магазин з торгівлі зброєю, спеціальними засобами активної оборони. Таким чином, спадкоємці не отримають правовстановлюючого документа на зброю, отже, і відчужити її належним особам не зможуть, інакше такі дії кваліфікуватимуться як злочин або адміністративне правопорушення.

Проте якщо спадкоємців декілька, один із яких отримав у встановленому законом порядку дозвіл на придбання зброї, а інші або не отримали, або є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, то виникає проблема спадкування, адже, з одного боку, не всі спадкоємці мають право на перехід до них частки у праві власності на зброю, а з іншого – річ є неподільною, тому спадкування лише частки у праві власності на зброю унеможливить користування та розпорядження успадкованою зброєю.

У такому випадку наявність у складі спадщини неподільних речей зумовлює необхідність укладення договору про зміну розміру часток у спадщині, оскільки, згідно зі ст. 183 Цивільного Кодексу України, неподільні речі неможливо поділити без втрати їх цільового призначення чи часткової втрати їх корисної властивості. При цьому предметом договору про зміну розміру часток у спадщині може виступати частина спадкового майна. Неподільна річ не може виступати об’єктом спору про виділ частки в натурі. Якщо право власності на неподільну річ належить декільком особам, право на частку речі може бути визначено й реалізовано в грошовому еквіваленті. У цьому випадку власник, який вимагає виділу, отримає в рахунок своєї частки грошову компенсацію.

Крім того, варто відмежовувати договори про зміну розміру часток у спадщині від договорів про поділ (розподіл) спадщини, оскільки сутність цих договорів є різною. Якщо в першому випадку йдеться про зміну розміру ідеальних часток у спадщині, то в другому – про поділ майна між спадкоємцями в натурі. До відносин, що виникають під час поділу спадщини в натурі, застосовуються норми, які регулюють спільну власність (глава 26 Цивільного Кодексу України).

Додатково: Поняття та умови договору в цивільному праві

Отже, проблему спадкування зброї в разі наявності кількох спадкоємців, тільки один із яких має право одержати дозвіл органів внутрішніх справ на право придбання зброї, можна вирішити шляхом укладення договору про зміну розміру часток у спадщині. Закон не містить застереження стосовно укладення договору про зміну розміру частки у спадщині обов’язково всіма спадкоємцями. Головне, щоб сторонами такого договору були щонайменше двоє спадкоємців.