Спадкування за законом

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Olena.prykhodko.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Підстави спадкування за законом

Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або фізична особа розпорядилася лише частиною свого майна настає спадкування за законом. Отже, спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки не існує заповіту.

Підстави спадкування за законом:

  • споріднення;
  • родинні відносини;
  • шлюб;
  • усиновлення;
  • перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, тобто точно визначеного кола осіб, котрі спадкують одночасно.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1258 ЦК).

Зміна черговості спадкування

Стаття 1259 ЦК надає право спадкоємцям за законом після відкриття спадщини змінювати за взаємною згодою (договором) встановлену ЦК черговість спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов'язкову частку (ст. 1241 ЦК).
Зміна черговості може здійснюватися не лише добровільно, але й за рішенням суду. За позовом особи, що є спадкоємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підстави для усунення від спадкування спадкоємця за законом

  • умисне позбавлення спадкоємцем життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців,вчинення замаху на їх життя;
  • умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни, що сприяло виникненню права на спадкування;
  • позбавлення спадкоємців батьківських прав;
  • батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
  • одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду;
  • якщо особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. ст. 1224 ЦК
Слід звернути увагу, що обставини, які є підставою для усунення осіб від спадкування, мають бути встановлені тільки судом.

Черги спадкування за законом

черги

Черга спадкоємців за законом - це коло осіб, які залучаються після смерті спадкодавця одночасно і спадкують, як правило, у рівних частках.

Перша черга

В першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК).

Діти успадковують після смерті своїх батьків, як батька, так і матері. Визначення походження дитини від певних батьків проводиться відповідно до правил ст.ст. 121-140 СК. Зокрема, якщо шлюб між батьком і матір'ю був незареєстрований, але в свідоцтві про народження дитини вони зазначені як її батьки, то після їх смерті дитина має право на спадщину і після батька, і після матері. Крім того, діти народжені від шлюбу, визнаного недійсним, не втрачають права спадкування після смерті батьків. Спадкує дитина і тоді, коли її батьки, що не перебували в шлюбі, свій шлюб зареєстрували, і чоловік (спадкодавець) визнав себе батьком дитини. Якщо дитина народжена поза шлюбом і немає спільної заяви батьків про батьківство, батьківство встановлюється в судовому порядку. На підставі рішення суду про встановлення батьківства робиться запис в органах РАЦС. До спадкоємців першої черги належать також усиновлені діти (ст. 1260 ЦК).
Діти, народжені від особи, з якою їх мати не перебувала в зареєстрованому шлюбі, але яка була записана батьком дитини, також спадкують після смерті такої особи. Право на спадкування мають не лише діти, які були живі на час смерті спадкодавця, але й ті діти, які були зачаті за життя спадкодавця та народилися після його смерті (так звані "постуми"). При вирішенні питання, кого слід вважати постумом, застосовується правило, відповідно до якого дитиною померлого вважається особа, котра народилася протягом не більш як 10-місячного строку після його смерті.

Той із подружжя, хто пережив іншого, спадкує в першу чергу в тому випадку, якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем на момент смерті. Перебування у шлюбі має підтверджуватися свідоцтвом про шлюб. Укладення шлюбу за релігійним обрядом не тягне правових наслідків і не створює передумов для спадкування.
У випадку розірвання шлюбу до відкриття спадщини право на спадщину в того з подружжя, хто пережив, не виникає. Шлюб може бути розірваний у органах РАЦС або в судовому порядку. Проте в кожному разі шлюб вважається розірваним з моменту реєстрації акту про це у органах РАЦС. Якщо шлюб був розірваний у судовому порядку, але розірвання шлюбу не зареєстроване у РАЦС, подружжя вважається таким, що перебуває в шлюбі, а отже, зберігає право спадкування одне після одного.
Якщо шлюб визнаний недійсним, той з подружжя, хто пережив іншого, не має права на спадкування, оскільки недійсний шлюб не тягне юридичних наслідків.

Батьки спадкують після смерті своїх дітей на підставі правового зв'язку з дітьми, доказом чого є запис про народження у книгах запису актів цивільного стану, крім випадків, коли вони усуваються від спадкування (позбавлення батьківських прав тощо).

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є:

  • свідоцтва органів РАЦС;
  • записи в паспортах про дітей, про другого з подружжя;
  • копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин тощо.

Передбачене законом коло спадкоємців першої черги є вичерпним.

Друга черга

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК).

Вказані особи залучаються до спадкування за обставин, передбачених ч. 2 ст. 1258 ЦК, тобто за відсутності спадкоємців першої черги. Якщо хто-небудь зі спадкоємців першої черги живий і виявив бажання прийняти спадщину або прийняв її, спадкоємці другої черги до спадкування не залучаються.
Брати і сестри є спадкоємцями померлого незалежно від того, чи є вони повнорідними (мають обох спільних батьків) чи неповно-рідними (мають спільного батька або спільну матір). Але не успадковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків.

Для встановлення факту споріднення необхідне подання відповідних документів, а саме:

  • свідоцтвами органів РАЦС про народження;
  • виписками з книг запису актів цивільного стану;
  • записами в паспортах про дітей.

Наприклад, щоб підтвердити родинні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем - братами, необхідно подати свідоцтва про народження спадкодавця і спадкоємця, і якщо в цих свідоцтвах батьки - одні й ті самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець - брати.
У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин може бути встановлений судом.

Третя черга

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК).

Третя черга спадкоємців спадкує за відсутності перших двох черг, або якщо всі спадкоємці попередніх черг відмовилися від спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування.
Родинні відносини підтверджуються відповідними документами. Зокрема, це можуть бути свідоцтва про народження батьків спадкодавця та їх братів або сестер, у яких зазначені спільні батьки. Крім того, якщо в паспортах є відомості про дітей, де зазначені батько чи мати спадкодавця та його брат або сестра, то це може підтверджувати, що брат або сестра батьків спадкодавця є його рідним дядьком або тіткою. У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин встановлюється судом.

Четверта черга

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК).

Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців є їхнє проживання однією сім'єю зі спадкодавцем. Отже, визначальним тут є поняття сім'ї. Згідно зі ст. З СК сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Особа, яка претендує на спадщину, має довести, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю (мала спільне господарство, витрати тощо), і що таке проживання тривало не менше 5 років до часу відкриття спадщини. Це можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім'ї; документи, які підтверджують спільне проживання та спільні витрати, тощо.
Спадкоємці 4-тої черги в рамках, передбачених законом, можуть отримати спадщину лише в разі відсутності дітей у померлого, а також відсутності у нього батьків, сестер, рідних братів, бабусь і дідусів та ін., зазначених у законі, родичів. Але при цьому в статті 74 СК України вказується, що якщо жінка та чоловік однією сім'єю проживають (шлюб не зареєстрований), то все майно, набуте за час такого проживання, переходить в розряд спільної власності, тому у разі звернення до суду з позовною заявою необхідно встановлювати факт проживання однією сім'єю зі спадкодовцем і визнання майна як спільної сумісної власності подружжя.

П’ята черга

У п'яту чергу спадкують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (двоюрідні внуки, двоюрідні племінники, двоюрідний дід та баба тощо). При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів більш далекого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що відділяють родича від спадкодавця, не рахуючи народження самого спадкодавця (ст. 1265 ЦК).

Родинні відносини мають підтверджуватися відповідними документами, а в разі неможливості подання таких документів факт родинних відносин встановлюються у судовому порядку.
До п'ятої черги спадкоємців за законом належать також утриманці спадкодавця. Особа вважається утриманцем спадкодавця за умови наявності таких умов:

  • особа є неповнолітньою або непрацездатною за віком або за станом здоров'я;
  • ця особа не є членом сім'ї спадкодавця;
  • матеріальна допомога, яку отримувала особа від спадкодавця, була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування;
  • особа перебувала на утриманні спадкодавця не менше 5 років.

На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані довідки органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, правлінь ЖБК тощо про перебування на утриманні; довідки органу соціального захисту населення про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника. Зазначені документи повинні містити відомості про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця. У разі неможливості подати документи, що підтверджували б утримання, факт утримання може бути встановлений судом.

Непрацездатність за віком визначається за паспортом чи свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я - за пенсійною книжкою чи довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Строки прийняття спадщини

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦКУ, він не заявив про відмову від неї.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкування за правом представлення

Спадкування за правом представлення – це такий порядок набуття права на спадкування за законом, при якому спадкоємці п’ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.

Не виключається наявність винятку із правила, що спадкувати за правом представлення можуть тільки спадкоємці п’ятої черги. Оскільки в ч. 6 ст.1266 ЦК України передбачено, що спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Особою, від якої потрібно починати пряму низхідну лінію, виступає спадкодавець. Тобто предком, від якого походять інші нащадки, буде спадкодавець. Як наслідок це правило не поширюється на інших суб’єктів права представлення. Пряма низхідна лінія споріднення починається від спадкодавця до його нащадків (дід, батько, внук). Тому після смерті діда за відсутності батька право на спадкування виникатиме у внука померлого. Наявність цього правила допускає гіпотетичну можливість у разі смерті до відкриття спадщини праправнуків набути право на спадкування праправнуками, які не належать не тільки до п’ятої, але й до жодної із черг.

Наприклад, внук (внучка)спадкодавця не набувають за загальним правилом права на спадкування за законом за першою чергою спадкування. Проте, якщо син (дочка) померли раніше спадкодавця, то внук (внучка), як спадкоємці п’ятої черги, набувають за допомогою права представлення право на спадкування за законом в першу чергу замість свого батька (матері). Слід акцентувати увагу на тому, що набуття права на спадкування в першу чергу за допомогою права представлення внуком (внучкою) зберігає цей статус і для їх нащадків (правнуків спадкодавця).

Умовою набуття права на спадкування за правом представлення є смерть спадкоємця першої другої чи третьої черги до часу відкриття спадщини (до дня смерті або в день смерті). У разі якщо родич спадкодавця живий, то спадкування за правом представлення не застосовується.

Набуття права на спадкування за законом при усиновленні

Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чина, що здійснене на підставі рішення суду, за винятком ст.282 СК України. В разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлення є по своїй суті правоприпиняючим та правовстановлюючим юридичним фактом.

У сфері спадкового права правоприпиняючий ефект полягає в тому, що з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням (абз. 1 ч.1 ст.232 СК України ). Завдяки припиненню правового зв’язку поміж усиновленим і його батьками усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після після смерті батьків усиновленого та його нащадків (ч.2 ст. 1260 СК України).

При визнанні усиновлення недійсним, його скасуванні (до часу відкриття спадщини) воно не зумовлюватиме правових наслідків у сфері спадкування. Згідно ч. 3 ст. 1260 ЦК України якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв’язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за погодженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням – має право на спадкування як спадкоємець другої черги. У разі сметрі усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв’язок, спадкують на загальних підставах. Згідно ч. 2 ст. 11 Європейської конвенції про усиновлення дітей від 27.11.2008 один з подружжя або партнер усиновлювача, незалежно від того, чи перебувають вони в зареєстрованих відносинах, зберігають свої права та обов’язки стосовно усиновленої дитини. Якщо остання є його дитиною, якщо іншого не встановлено законом. Тобто на рівні міжнародного договору визначено правовий наслідок усиновлення дитини одним із подружжям, який полягає в збереженні правового зв’язку поміж усиновленою дитиною та одним із батьків. Такий зв’язок зберігається автоматично і не потребує зазначення в рішенні суду про усиновлення.

Таким чином, внаслідок збереження правового зв’язку відбувається вплив на набуття права на спадкування за законом, який виражається в тому, що:

  • усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням. Як наслідок один після одного;
  • один із батьків (батько чи мати) і його родичі й усиновлений та його нащадки спадкують один після одного;
  • у разі смерті баби, діда усиновленого він має право на спадкування тільки за правом представлення за дотримання умов, викладених в ч.1 ст. 1266 ЦК України. Усиновленому не надається право на спадкування в п’яту чергу; після смерті усиновленого його баба, дід спадкують на загальних підставах, тобто в другу чергу.
  • у разі смерті брата, сестри за походженням усиновленого він має право на спадкування як спадкоємець другої черги; за умови смерті усиновленого його брат, сестра за походженням спадкують на загальних підставах, тобто в другу чергу.