Працевлаштування біженців в Україні

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Право шукачів захисту, біженців, та осіб, які потребують додаткового захисту, на працевлаштування

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (стаття 26 Конституції України).

Ця гарантія також стосується і права на трудову діяльність іноземців та осіб без громадянства. Тож особи, яких визнано біженцями, та особи, яким надано додатковий захист, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, зокрема у сфері працевлаштування (стаття 14 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Особи, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, (надалі за текстом – шукачі захисту) мають право на тимчасове працевлаштування (частина 1 статті 13 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Порядок працевлаштування

Державна міграційна служба України організовує роботу з сприяння у працевлаштуванні шукачів захисту, біженців та осіб. Які потребують додаткового захисту (пункт 15 частини 2 статті 27 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Міністерство соціальної політики України забезпечує надання у разі можливості шукачам захисту, біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують призначення біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення (частина 3 статті 29 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення" іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Таким чином, українські роботодавці мають право використовувати працю біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, без оформлення відповідного дозволу в державній службі зайнятості, на підставі підтверджуючих правовий статус таких осіб документів та виключно в межах дії цих документів (пункт 2 частини 6 статті 42 Закону Україні "Про зайнятість населення").

Проте виключення з вищезазначеного положення не стосується шукачів захисту. Прийняття шукачів захисту на роботу здійснюється на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (частина 4 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення"). Саме роботодавець отримує дозвіл для таких категорій осіб (пункт 3 частини 1 статті 421 Закону України "Про зайнятість населення").

Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців, за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі – дозвіл) на кожній посаді.

Праця іноземних високооплачуваних професіоналів може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строк дії дозволу за основним місцем роботи.

Іноземний найманий працівник може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року.

Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов’язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл не потрібен для працевлаштування:

  • іноземців, які постійно проживають в Україні;
  • іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
  • іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
  • представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
  • працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
  • спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
  • працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
  • працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
  • священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
  • іноземців, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
  • іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у закладах фахової передвищої та вищої освіти на їх запрошення;
  • інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Роботодавець отримує також дозвіл для таких категорій осіб, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України:

  • відряджених іноземних працівників;
  • внутрішньокорпоративних цесіонаріїв;
  • іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особливими категоріями іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, є:

  • іноземні високооплачувані професіонали;
  • засновники та/або учасники, та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні;
  • випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;
  • іноземні працівники творчих професій;
  • іноземні ІТ-професіонали.

Для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу Державної служби зайнятості України, такі документи:

  1. заява за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 858, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
  2. копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
  3. кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
  4. копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем (частина 1 статті 422 Закону України "Про зайнятість населення").

Для працевлаштування окремих категорій іноземців роботодавець додатково подає документи, визначені Законом України «Про зайнятість населення», наприклад, щодо відряджених іноземних працівників − копію договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців, які направлені іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (надання послуг)

Дозвіл видається на строк:

  • дії трудового договору (контракту), але не більш як на три роки – для особливих категорій іноземців, до яких належать:
  1. іноземні високооплачувані професіонали;
  2. засновники та/або учасники, та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні;
  3. випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України; іноземні працівники творчих професій;
  4. іноземні ІТ-професіонали;
  • дії договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, але не більш як на три роки – для відряджених іноземних працівників;
  • дії рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця на роботу в Україну та контракту, укладеного між іноземцем та іноземним суб’єктом господарювання, про переведення на роботу в Україну – для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв;
  • дії трудового договору (контракту), але не більш як на один рік – для всіх інших іноземних найманих працівників.

За видачу дозволу на застосування праці іноземців справляється плата, розмір якої залежить від строку дії виданого дозволу та може становити від двох до шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем подані документи (з 01 січня 2021 року – 2270 грн).

Таким чином, плата державі за дозвіл на працю іноземних громадян в Україні складає:

  • на термін менше 6 місяців - складає 2 прожиткових мінімуми (4540 грн.);
  • на термін від 6 місяців і до одного року - становить 4 прожиткові мінімуми (9080 грн.);
  • на термін від одного року до 3 років - становить 6 прожиткових мінімумів (13620 грн.);

Такі ж офіційні платежі застосовні і при продовженні дозволів на роботу.

Заява про видачу дозволу на застосування праці іноземців розглядається протягом семи робочих днів з дня отримання відповідної заяви.

Для працевлаштування шукачів захисту, роботодавець додатково подає такі документи – копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні (пункт 5 частини 2 статті 422 Закону України "Про зайнятість населення").

Видача та продовження дії дозволу на застосування праці шукачів захисту здійснюються безоплатно (частина 5 статті 424 Закону України "Про зайнятість населення").

Роботодавець зобов’язаний звернутися до територіального органу Державної служби зайнятості України, про скасування дозволу якщо територіальним органом Державної міграційної служби Україні прийнято рішення про шукача захисту біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (пункт 3 частини 1 статті 4210 Закону України "Про зайнятість населення").

Територіальний орган Державної служби зайнятості України скасовує виданий дозвіл у разі:

  • невикористання шукачем захисту права на оскарження рішення територіального органу Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
  • у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (пункт 7 частини 2 статті 4210 Закону України "Про зайнятість населення").

Про анулювання дозволу на використання праці іноземця територіальний орган Державної служби зайнятості України протягом трьох робочих днів повідомляє органи міграційної служби та державної прикордонної служби з використанням міжвідомчої інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи або за відсутності можливості використання зазначеної системи надсилає їм письмове повідомлення.

З порядком працевлаштування іноземців та осіб без громадянства детально можна ознайомитися за посиланням: Порядок працевлаштування іноземців та осіб без громадянства

Перелік посад, які іноземці не можуть обійняти

Шукачі захисту, біженці та особи, які потребують додаткового захисту, не можуть обіймати виборні посади у центральних та місцевих органах влади, посади на державній службі, а також посади пов’язані із володінням інформацією, яка становить державну таємницю.

Так, наприклад, іноземці не можуть обіймати такі посади:

Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість

Частиною 5 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» передбачена відповідальність у разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з наступних підстав:

  • на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;
  • на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.