Працевлаштування біженців в Україні

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Конституція України

Конвенція про статус біженців

Протокол щодо статусу біженців

Кодекс законів про працю України

Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»

Закон України «Про зайнятість населення»

Закон України «Про міжнародне приватне право»

Визначення поняття біженець

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Зазвичай біженці походять з країн, де відбуваються порушення прав людини. Джерелами таких порушень можуть бути урядові та неурядові групи впливу. В Україні перебуває чимало біженців з Афганістану та африканських країн,а також із країн СНД.

Відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця.

У статті 14 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» зазначено, що особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України.

Порядок працевлаштування іноземців, яких визнано в Україні біженцями

Відповідно до частини 3 статті 17 Конвенції про статус біженців, договірні держави прихильно поставляться до можливості зрівняти права всіх біженців щодо роботи за наймом з правами громадян.

Конституція України гарантує, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Ця гарантія також стосується і права на трудову діяльність іноземців та осіб без громадянства.

Так, стаття 8 Кодексу законів про працю України передбачено, зокрема, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, організовує роботу за сприяння у працевлаштуванні особам, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, забезпечує надання у разі можливості особам, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання їх біженцем або особою, яка потребує тимчасового захисту, яких визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують призначення особам, яких визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення та грошової допомоги особам, яким надано тимчасовий захист.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про зайнятість населення» іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Без передбаченого статтею 42 Закону України «Про зайнятість населення» на застосування праці іноземців та осіб без громадянств здійснюється працевлаштування іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну (пункт 2 частини 6 статті 42 Закону України «Про зайнятість населення»).

Таким чином, українські роботодавці мають право використовувати працю біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, без оформлення відповідного дозволу в державній службі зайнятості, на підставі підтверджуючих правовий статус таких осіб документів та виключно в межах дії цих документів.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З порядком працевлаштування іноземців та осіб без громадянства детально можна ознайомитися за посиланням: Порядок працевлаштування іноземців та осіб без громадянства

Проте на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, роботодавець отримує дозвіл для таких категорій осіб, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (пункт 3 частини 1 статті 421 Закону України «Про зайнятість населення»).

Статтею 422) Закону України «Про зайнятість населення» визначено перелік документів для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства та продовження його дії.

Для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, такі документи:

  1. заява за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів Українивід 15 листопада 2017 р. № 858, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
  2. копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
  3. кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
  4. копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем.

Для працевлаштування осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,роботодавець додатково подає такі документи – копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні.

Видача та продовження дії дозволу на застосування праці осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюються безоплатно (стаття 424 Закону України «Про зайнятість населення»).

Роботодавець зобов’язаний звернутися до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про скасування дозволу якщо територіальним органом або підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, прийнято рішення про визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту(стаття 4210 Закону України «Про зайнятість населення»).

Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі:

  • невикористання іноземцем або особою без громадянства права на оскарження рішення територіального органу чи підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
  • у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (стаття 4210 Закону України «Про зайнятість населення»).

Про анулювання дозволу на використання праці іноземця територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції протягом трьох робочих днів повідомляє органи міграційної служби та державної прикордонної служби з використанням міжвідомчої інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи або за відсутності можливості використання зазначеної системи надсилає їм письмове повідомлення.

Перелік посад, які відповідно до чинного законодавства біженці не можуть обійняти

  • виборні посади у центральних та місцевих органах влади
  • посади на державній службі
  • посади пов’язані із володінням інформацією, яка становить державну таємницю.

Переваги працевлаштування біженця для роботодавця

Як і при прийнятті на роботу будь-якого нового співробітника, працевлаштування біженця становить певний ризик для роботодавця.

  1. Проте, багато біженців володіє іноземними мовами, багато для кого такі мови є рідними – це становить пряму ділову вигоду для роботодавця.
  2. Специфічний зовнішній вигляд біженця може становити можливість для розбиття стереотипів або сприяти формуванню міжнародного та егалітарного іміджу компанії.
  3. Працевлаштування біженців сприятиме підтримці прав тих осіб, які, можливо, зазнали травми у житті, що своєю чергою просуває соціальну відповідальність бізнесу.
  4. Працевлаштування біженця сприяє корпоративній соціальній відповідальності компанії.
  5. Працевлаштування біженця не несе жодних додаткових витрат для роботодавця, які б випливали з юридичного статусу таких осіб.

Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість

Статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення» передбачена відповідальність у разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з наступних підстав:

  • на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;
  • на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.