Право інтелектуальної власності на комерційне найменування, комерційну таємницю та торгівельну марку

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Oleksandr.starchak.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Комерційне найменування

Комерційне найменування - засіб індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності (частина перша статті 489 Цивільного кодексу України).

Обсяг прав

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я (частина перша статті 159 Господарського кодексу України).

У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки (частина четверта статті 159 Господарського кодексу України). Також, особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються (частина четверта статті 489 Цивільного кодексу України). Водночас відповідно до статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

Відмінність комерційного найменування від найменування юридичної особи

→ Юридична особа зобов'язана мати найменування юридичної особи і може (має право) додатково мати комерційне найменування.

→ До структури найменування юридичної особи, на відміну від комерційного найменування, статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлюються певні вимоги.

→ Відомості про найменування юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Найменування юридичної особи та її комерційного найменування виконує свою функцію: найменування юридичної особи використовується для ідентифікації особи в органах державної влади, реєстраційних та фіскальних органах, а комерційне найменування для вирізнення особи на ринку.

Цікаво! Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 28 лютого 2017 року № 01-06/521 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності"

Майнові права інтелектуальної власності

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:

  • право на використання комерційного найменування;
  • право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання. Так, особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки (стаття 159 Господарського кодексу України);
  • інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (стаття 490 Цивільного кодексу України).

Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом (стаття 491 Цивільного кодексу України).

Комерційна таємниця

Комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (стаття 505 Цивільного кодексу України).

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Перелік відомостей, які не становлять комерційну таємницю

Обмеження щодо застосування режиму комерційної таємниці встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці".

Комерційну таємницю не становлять:

  • установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
  • інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
  • дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
  • відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
  • документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
  • інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
  • документи про платоспроможність;
  • відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
  • відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права інтелектуальної власності

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

  • право на використання комерційної таємниці;
  • виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
  • виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;
  • інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (стаття 506 Цивільного кодексу України).

Торговельна марка

Торговельна марка - бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 Цивільного кодексу України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам (стаття 493 Цивільного кодексу України).

Набуття права власності на товарну марку (знак)

Відповідно до статті 494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Свідоцтво України на знак для товарів і послуг є офіційним охоронним документом, який видається від імені держави уповноваженим на це органом – Державним підприємством ''Український інститут інтелектуальної власності''.

За подання заявки для отримання свідоцтва на товарну марку (знак) справляється збір у розмірі, встановленому Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановоб Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716.

Майнові права інтелектуальної власності

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

  • право на використання торговельної марки;
  • виключне право дозволяти використання торговельної марки;
  • виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, однак, виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на усі форми повідомлення новин і коментарів новин;
  • інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (стаття 495 Цивільного кодексу України).

Строк чинності права інтелектуальної власності

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Підстави для дострокового припинення права інтелектуальної власності:

  1. перетворення торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг;
  2. ініціатива особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом;
  3. у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом (стаття 497 Цивільного кодексу України).
Важливо! Реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п’ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання (стаття 198 підрозділу 2 частини 2 глави 9 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року).

Судова практика

Див. також