Порядок спадкування та приватизація нерухомого майна

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Загальні засади права власності

Право власності - право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до закону за своєї волі незалежно від будь-яких третіх осіб. Право власності регулюється Конституцією, Цивільним кодексом України та іншими законами і підзаконними актами.
Відповідно до ст. 41 Конституції України:

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право власності набувається в порядку визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом»

Види права власності:

Набуття права власності

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Правовідносини власності виникають, змінюються та припиняються на підставі певних юридичних фактів, які називають підставами набуття права власності. Поряд із підставами існують і способи набуття права власності.
- підставами набуття права власності є наприклад, заповіт, рішення суду, договір купівлі-продажу, тощо;
- способами набуття права власності є передання речі, державна реєстрація правочину або права тощо.

Поняття та види спадкування

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
При спадкуванні майна в Україні застосовуються два основних порядки визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна:

Іноді буває і одночасне спадкування, в тих випадках, коли наприклад частина майна спадкоємцю заповідана, а іншу частину він успадкував за законом.

Важливо!

Згідно статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 ЦК україни.

Незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Незалежно від того, на якій із цих двох підстав отримується спадок, на прийняття спадщини у спадкоємця є 6 місяців з моменту її відкриття. За цей час він повинен або прийняти спадщину, або відмовитись від неї.
В тих випадках, коли спадкоємець пропустив строк на прийняття спадщини, йому потрібно звернутися з відповідною заявою до суду, щоб цей термін йому було продовжено.

Отримання свідоцтва про право на спадщину. Місце відкриття спадщини

Згідно статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець зобов’язаний особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява подається за місцем її відкриття, яким є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за ваідсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Після отримання заяви, нотаріусом заводиться спадкова справа. Для цього спадкоємець подає в нотаріальну контору наступні документи:
- свідоцтво про смерть спадкодавця;
- довідка з житлово-експлуатаційної контори про останнє місце проживання та прописку спадкодавця до дати смерті за вказаною адресою;
- документ, що посвідчує особу спадкоємця та ІПН (податковий номер);
- документ, що підтверджує родинні стосунки (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження, тощо)
- документи, які посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме та рухоме майно.
Треба пам’ятати, що спадкова справа заводиться за останнім місцем проживання спадкодавця. Тобто, якщо ваш родич проживав у певному селі, то вам потрібно звертатись до нотаріуса, який здійснює свою діяльність в цьому селі.
На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу подається довідка органу місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію місця проживання спадкодавця, а також будинкова книга, у якій міститься запис про реєстрацію місця проживання спадкодавця.
Свідоцтво про право на спадщину видається або на ім’я всіх спадкоємців, або кожному окремо. В будь-якому випадку в свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадкоємці, та визначається частка спадщини спадкоємця, якому воно видане.
Іншими словами свідоцтво про право на спадщину є документом, що підтверджує перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємця. Видача свідоцтва про право на спадщину ніякими строками не обмежена. Тож звертатися за одержанням документу можна в будь-який час після закінчення шестимісячного терміну. Коли ви отримаєте свідоцтво на руки – обов’язково потрібно зареєструвати право власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно у нотаріуса або державного реєстратора місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування.

Відмова від прийняття спадщини

Інколи спадкоємці бажають відмовитись від прийняття спадщини, з самих різноманітних поглядів.
Це буває як через борги спадкодавця, так і через якісь інші особисті причини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Якщо відмовляється від спадщини спадкоємець за заповітом, то він має право зробити це на користь іншого спадкоємця за заповітом. Відмовитись від спадку на користь спадкоємця за законом він не може. Натомість спадкоємець за законом може відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-якого зі спадкоємців за законом, незалежно від того, до якої черги він належить.

Приватизація державного майна

Приватизація державного майна – це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». До об’єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об’єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
До об'єктів малої приватизації належать:

  • майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушуєтьсятехнологічнаєдністьвиробництваосновноїспеціалізаціїпідприємства, з структури якого вони виділяються;
  • об'єкти незавершенного будівництва та законсервовані об'єкти;
  • акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення.
До таких об'єктів відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Законодавством України зазначає, що приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на особу та додатково 10 кв. м на сім'ю. Якщо площа квартири виявиться більшою–потрібно буде доплатити за надлишкові метри, а от якщо загальна площа квартири менша, то видаються житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв. м.

Для здійснення приватизації потрібні такі документи:
- заява встановленого зразка, підписану всіма повнолітніми членами сім'ї, які постійно проживають і зареєстровані в квартирі.У заяві зазначаються всі зареєстровані в квартирі (будинку) члени сім'ї, в т. ч. тимчасововідсутні і новонароджені. Підписати заяву замість тимчасово відсутнього члена сім'ї можеі нший член сім'ї за наявності нотаріально завіреної довіреності, що підтверджує згоду тимчасово відсутнього члена сім'ї на приватизацію житла;
- довідка про склад сім'ї наймача і про займані ними приміщення;
- технічна документацію на квартиру;
- документи, що засвідчують факт використання чи не використання заявником права на приватизацію житла за попереднім місцем проживання;
- довідка з банку про використання суми житлового чека і його залишку (за умови їх наявності);
- копії документа, що підтверджують право на пільгові умови приватизації;
- квитанція про оплату послуг за оформлення документів на приватизацію;
- копії паспортів всіх повнолітніх членів сім'ї;
- копія ордера на квартиру.

Зібрані документи необхідно подати до відділу приватизації житлового фонду в районній державній адміністрації за місцем знаходження житла. При цьому необхідно мати при собі паспорти всіх повнолітніх членів сім'ї та свідоцтва про народження неповнолітніх мешканців квартири (будинку).
Відділ приватизації житлового фонду готує приватизаційні платіжні доручення для оплати житлових чеків на кожного повнолітнього і неповнолітнього члена сім'ї та видає їх заявникам, які потрібно оплатити протягом місяця.
Для отримання свідоцтва про право власності заявнику необхідно подати у відділ приватизації житла паспорта всіх повнолітніх і свідоцтва про народження всіх неповнолітніх мешканців квартири, а також погашення корінців платіжних до ручень.
Свідоцтво на право власності на квартиру підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав на нерухомемайно, а саме у державній реєстраційні службі України. Після відповідної реєстрації квартира вважається приватизованою, а отже приватною власністю, яку можливо продавати, дарувати, заповіда ти інше.