Договір зберігання

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Oleksandr.starchak.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Поняття договору зберігання

Договір зберігання - домовленість двох сторін, за якою одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй іншою стороною (поклажодавцем), і повернути її останньому цілісною (стаття 936 ЦКУ).

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Публічним є договір, за яким одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок надавати послугу кожному, хто звернеться до неї. Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів (крім тих, кому законодавством надані пільги). Підприємець не може відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливості для надання послуги.

Сторони договору

Зберігач - фізичні або юридичні особи. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, яка здійснює зберігання на основі підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому в майбутньому.

Поклажодавець - фізичні або юридичні особи.

Істотні умови договору

Предмет

Предметом є послуга, що полягає в сукупності ко­рисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об’єкта. Об'єкт: як індивідуально визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками (стаття 184 ЦКУ).

Ціна

Договір зберігання є оплатним, якщо в ньому не передбачено інше. Розмір оплати і терміни її внесення встановлюються договором.

Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну (частина друга статті 942 ЦКУ).

Якщо зберігання припинилося достроково внаслідок обставин, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати; продовження зберігання речі після закінчення строку, встановленого договором, дає зберігачу право вимагати оплату за весь фактичний час зберігання (стаття 946 ЦКУ).

Крім того, зберігач має право на відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням речі. Види таких витрат доцільно передбачити в договорі (витрати на електроенергію, опалення тощо). Розмір таких витрат може бути включений у плату за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити (надзвичайні витрати) підлягають відшкодуванню понад плату за зберігання.

Для суб'єктів господарювання факт надміру витрачених зберігачем коштів, їх розмір і порядок відшкодування можна зафіксувати окремим документом, засвідченим підписами і печатками сторін.

Строк дії договору

Строк дії договору встановлюється договором.

Якщо строк зберігання в договорі не встановлений і не може бути визначений, зважаючи на його умови, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Сторони можуть обумовити в договорі конкретний строк (певний проміжок часу) або термін (точну календарну дату), до якого повинно здійснюватися зберігання, або ж встановити, що зберігання триває до пред'явлення поклажодавцем вимоги про повернення речі. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (частина третя статті 938 ЦКУ). "Розумність" строку визначається на підставі конкретних обставин справи з урахуванням положень статті 530 ЦКУ.

Якщо зберігач ухиляється від повернення прийнятої на зберігання речі, поклажодавець може скласти відповідний акт і запропонувати зберігачу підписати його. У разі відмови поклажодавець підписує такий акт сам, вказавши, що зберігач від його підписання відмовився. Такий документ в суді слугуватиме доказом неправомірної відмови від повернення речі зберігачем.

Форма договору

Договір зберігання укладають письмово, якщо:

  • сторонами договору є юридичні особи;
  • сторонами договору є фізична і юридична особа;
  • сторонами договору є фізичні особи, а ціна договору в 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (стаття 208 ЦКУ).

Договір зберігання, за яким зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений письмово незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

В інших випадках договір зберігання може бути укладений усно.

Договір, укладений не письмово, не є недійсним, але в разі розгляду суперечки судом, що випливає з такого договору, рішення не може ґрунтуватися на показаннях свідків.

За надзвичайних обставин (пожежі, повені тощо) прийняття речі на зберігання може підтверджуватися показаннями свідків.

Письмова форма вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання засвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, виданим зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею номерного жетона, іншого знака, якщо це встановлено законодавством або є звичайним для цього виду зберігання (стаття 937 ЦКУ).

Види договорів зберігання

Вид договору Зміст договору
Зберігання речей у ломбарді Укладається між ломбардом і фізичною особою та оформляється видачею іменної квитанції. Річ, яку поклажодавець не забрав з ломбарду після закінчення трьох місяців з дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом. З суми виторгу віднімається плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбарду. Залишок суми повертається поклажодавцю.
Договір зберігання цінностей у банку Банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери, коштовні метали, каміння, інші цінності. Укладення договору засвідчується видачею банком іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцю. Можливі два варіанти: надання індивідуального банківського сейфа, який охороняється банком, і надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком. У першому випадку банк приймає цінності, контролює їх розміщення в сейф і одержання з сейфа. У другому — банк не відповідає за вміст сейфа, до цих правовідносин застосовують норми, які регулюють відносини майнового найму (оренди).
Зберігання речей у камерах схову Здійснюється в камерах схову загального користування, які перебувають у веденні організацій і підприємств транспорту. Послуга має надаватися незалежно від наявності пасажирського документа. На підтвердження прийняття речі на зберігання видається квитанція або номерний жетон. Збитки, завдані поклажодавцю в результаті втрати, нестачі або пошкодження речі, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої за її передання на зберігання. Якщо річ не забрали у встановлені терміни, камера схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Після закінчення цього терміну річ може бути продана у порядку, встановленому законом. До договорів зберігання речі в автоматичних камерах схову застосовують положення про майновий найм (оренду).
Зберігання речей у гардеробі Якщо річ здана в гардероб організації, зберігачем є ця організація. Зберігач речі, зданої в гардероб, незалежно від того, зберігання здійснюється за плату або безоплатно, зобов'язаний прийняти всі необхідні заходи щодо забезпечення збереження речі. Це також стосується зберігання верхнього одягу, головних уборів у місцях, спеціально відведених для цього, в установах охорони здоров'я та інших закладах.
Зберігання речей пасажира під час його перевезення Перевізник зобов'язаний забезпечити збереження валіз (сумок), особистих речей пасажира (крім коштовностей та грошей), які пасажир перевозить у відведеному місці.
Зберігання речей у готелі Готель відповідає за збереження речей, внесених у готель особою, що мешкає у ньому. Річ вважається внесеною у готель, якщо її передано працівникам готелю або перебуває у відведеному приміщенні. При цьому готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. У разі втрати або пошкодження речі потрібно негайно повідомити про це адміністрацію готелю. Якщо до закінчення терміну проживання особа не висунула свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені або пошкоджені. Це ж стосується зберігання речей у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає.
Зберігання речей, що є предметом спору Дві або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть передати цю річ третій особі, яка бере на себе обов'язок після вирішення спору повернути річ особі, визначеній за рішенням суду або за погодженням усіх осіб, між якими є спір.

Річ, яка є предметом спору, може бути передана на зберігання за рішенням суду. Зберігачем у цьому разі може бути особа, призначена судом, або особа, визначена за домовленістю сторін, між якими є спір. Річ передається на зберігання іншій особі за її згодою, якщо інше не встановлено законом. Зберігач має право на плату за рахунок сторін, між якими є спір.

Зберігання автотранспортних засобів Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах і гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов’язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першої вимоги поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється на відносини між гаражно-будівельним або гаражним кооперативом і їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання засвідчується квитанцією (номером, жетоном).
Договір охорони За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи або майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, що охороняється, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісяця платити охоронцеві встановлену плату.
Зберігання на товарному складі За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути товар цілісним.

На підтвердження прийняття товару товарний склад видає один із складських документів: складську квитанцію, просте складське свідоцтво або подвійне складське свідоцтво (складається з двох частин — складське свідоцтво та заставне свідоцтво (варіант)). Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може передаватися в заставу протягом строку зберігання товару на складі на підставі застави цього свідоцтва. Власник заставного свідоцтва має право застави на товар на суму кредиту і відсотків за ним. У цьому випадку на заставному свідоцтві роблять відповідну відмітку. Товар може бути виданий зі складу лише в обмін на обидва свідоцтва разом.}

Зразки основних видів договору зберігання

Судова практика

Див. також