Публічний договір: поняття та умови

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Загальна характеристика договору

Публічний договір являє собою сукупність цивільно-правових норм, що регулюють договірні правовідносини, які виникають у сфері підприємницької діяльності, де є економічна нерівність сторін, що вимагає встановлення додаткових правових гарантій для більш слабкої сторони - споживача. Загальною нормою, що містить основні положення про публічний договір, є ст. 633 ЦК України. На доповнення до неї діють спеціальні норми, які регулюють конкретні види публічних договорів. Спеціальні закони та підзаконні акти, прийняті для розвитку норм щодо публічного договору, здійснюють детальне регулювання найважливіших положень для деяких договорів. Тому представляється можливим розглядати публічний договір як новий інститут цивільного права.

Законодавець виокремлює публічний договір з-поміж інших як такий, специфічною рисою якого є обов'язок його сторони (а нею завжди є підприємець) здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Як правило, публічними є договори, що укладаються при купівлі-продажу в роздрібній торгівлі, при перевезенні транспортом загального користування, наданні послуг зв'язку, медичного, готельного, банківського обслуговування тощо (ч. І ст. 633 ЦК України). Відмінною рисою цих договорів є те, що підприємець не тільки зобов'язаний, здійснюючи свою діяльність, укладати відповідні договори з всіма і з кожним, хто до нього звернеться, а й умови цих договорів мають бути однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (наприклад, при укладенні договорів перевезення певні пасажири мають пільги по оплаті проїзду). Підприємець не наділяється правом ані надавати переваги одному споживачу перед іншим (частини 2 та 3 ст. 633 ЦК України), ані відмовлятися від укладення договору за наявності в нього такої можливості (ч. 4 ст. 633 ЦК України).

Необхідно відмітити, що ст.633 ЦК України дає примірний перелік видів економічної діяльності, а звідси і договорів, на які поширюється режим публічного договору.

Визнаються публічними всі договори, що підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 19 якого визнає за всіма особами рівною мірою право «на задоволення їх потреб у сфері торгових і інших видів обслуговування». При цьому не допускається встановлення будь-яких переваг, прямих чи непрямих обмежень прав споживачів. Споживачеві надається також право на вільний вибір товарів і послуг, а на продавця (суб’єкта підприємницької діяльності, що виконує роботу чи надає послуги) покладається обов’язок усілякого сприяння споживачеві у вільному виборі товарів і послуг (предмета договору). Тобто, споживач повинен безпосередньо в силу загону вправі вимагати у відповідного суб’єкта підприємницької діяльності укладення договору для задоволення побутових потреб, якщо цей суб’єкт неправомірно ухиляється від його укладення. З аналізу змісту названого Закону випливає, що його дія поширюється на всі відносини по виконанню робіт, наданню послуг, продажу товарів особам для їх власних побутових потреб, а укладені з цією метою договори є публічні.

Поняття та ознаки публічного договору

Відповідно до ст. 633 Цивільного Кодексу України публічний договір - це договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом і іншими правовими актами. Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом і іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.

Ознаки публічного договору:

- наявність зобов’язання сторони договору – особи, що діє у сфері публічного договору;

- особа, які діє у сфері публічного договору здійснює продаж товарів, виконання робіт або надання послуг широкому загалу споживачів, тобто будь-кому, хто до неї звернеться. Ця ознака публічного договору, що знаходить вираз у можливості для будь-якого споживача скористатись послугами (товаром), який пропонується згідно із умовами публічного договору;

- публічний договорі повинен встановлювати однакові умови для всіх споживачів, а пільги надаються лише по оплаті за послуги чи товари в установленому законом порядку

Умови публічного договору:

  1. стороною договору обов'язково виступає суб'єкт підприємницької діяльності;
  2. зазначений суб'єкт здійснює такі види підприємницької діяльності, як: реалізацію товарів, виконання робіт і надання послуг у сферах, перелік яких у ЦК сформульовано невичерпно;
  3. вказані види діяльності повинні здійснюватися суб'єктом підприємництва щодо кожного, хто звернеться до нього;
  4. умови такого договору є од¬наковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги;
  5. підприємець не має права надавати пере¬ваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору, як¬що інше не встановлено законом;
  6. підприємець, за наявно¬сті у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг), не має права відмовитися від укладення публічного договору, а у разі його необґрунтованої відмови - він має відшкоду¬вати збитки, завдані нею споживачеві. Необґрунтованою слід вважа¬ти відмову у випадках, коли суб'єкт підприємницької діяльності не може довести відсутність у нього зазначеної можливості;
  7. при укладенні та виконанні публічного договору сторони повинні виконувати обов'язкові для них правила, встановлені актами цивіль¬ного законодавства (типові умови окремих видів публічних договорів);

Умови публічного договору, які не відповідають цим правилам, або порушують правило щодо однаковості його умов для усіх споживачів, є нікчемними (ч. 6 ст. 633 ЦК України).

Види публічних договорів

Цивільний кодекс України публічними називає такі види договорів:

  • договір роздрібної купівлі-продажу (ст. 698 ЦКУ);
  • договір прокату (ст. 787 ЦКУ);
  • договір побутового підряду (ст. 865 ЦКУ);
  • договір про надання послуг звязку (ч. 1 ст. 633 ЦКУ);
  • договір про надання медичних послуг (ч.1 ст. 633 ЦКУ);
  • договір про надання готельного обслуговування (ч. 1 ст. 633 ЦКУ);
  • договір банківського обслуговування (ч.1 ст. 633 ЦКУ);
  • договір перевезення транспортом загального користування (ч. 1 ст. 633 ЦКУ, ст. 915 ЦКУ);
  • договір банківського вкладу, у якому вкладником є громадянин (ч. 1 ст 1058 ЦКУ);
  • договір зберігання речей на складі (у камерах, приміщеннях) (ч.3 ст. 936 ЦКУ);
  • договір зберігання на складі загального користування (ч.2 ст. 957 ЦКУ);
  • договір зберігання автотранспортних засобів, що здійснюються субєктом підприємницької діяльності (ч.1 ст.977 ЦКУ).

Сторони: права та обов'язки

Сторони публічного договору чітко визначені законодавцем - це підприємець, який виступає зобовязаною стороною в договорі, контрагентом підприємця невизначене коло осіб - "кожен, хто до нього звернеться" (споживач).

Сторона, яка реалізує товари (виконує роботу, надає послуги) має діяти як суб'єкт підприємницької діяльності.Це може бути юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, або фізична особа - підприємець. При визначені кола осіб, на яких поширюється такий обовязок, слід враховувати положення ст. 86 ЦК України та ч.3 ст. 45 ГК України, які розширюють коло таких осіб.

Іній стороні - споживачеві надається право на вільний вибір товарів і послуг, а на продавця (субєкта підприємницької діяльності, що виконує роботи чи надає послуги) покладаться обовязок всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і послуг (предмета договору). Тобто споживач в силу закону, вправі вимагати у відповідного субєкта підприємницької діяльності укладення договору для задаволення побутових потеб, якщо цей субєкт неправомірно ухиляється від його укладення.

У випадках коли підприємець адає послуги, виконує роботу, передає товар на більш вигідних умовах для споживача, механізм забезпечння принципу однаковості, встановлений ч. 6 ст 633 ЦК Українине застосовується, так як ч. 2 ст. 787 ЦКУ визначає нікчемним тільки такі умови догоаору, які погіршують становище споживача

порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору.