Визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Загальні положення

Під час оформлення спадкових прав на земельну ділянку нотаріус встановлює, що спадкодавець не завершив процедуру приватизації земельної ділянки, не отримав відповідний документ на право власності  у зв’язку з чим відмовляє у переході права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Оформлення спадкових прав на земельну ділянку являє собою сукупність правових дій, після вчинення яких визначається частка кожного спадкоємця у спадковому майні, і спадкоємці набувають права розпоряджатися цим майном.

Перехід права та обов’язків

Спадкуванням є перехід права та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 Цивільного кодексу України). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 Цивільного кодексу України)

Як встановлено ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України він не заявив про відмову від неї.

Частиною 2 статті 1268 Цивільного Кодексу України передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Спадкування права власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).   У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України). Потрібно враховувати вимогу щодо виконання спадкодавцем за життя активних дій та вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входить до складу спадкового майна.

За змістом ст. 1296 Цивільного кодексу України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

У Перехідних положеннях Земельного Кодексу України визначено, у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). На підставі абз. 5 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до вимог пунктів 4.14, 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Дії у разі незавершеної процедури реєстрації земельної ділянки

♦ звернутися до нотаріуса та  отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину на відповідну земельну ділянку);

♦ звернутися до суду з позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання документа, що посвідчує право власності на землю на ім’я спадкоємця.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України.

Згідно статті 79 ЗК України земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

У відповідності до вимог ч.ч.1, 3, 4, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або іншої визначеної законом особи.

Таким чином, для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру спадкоємцям необхідно:

  • отримати у нотаріуса довідку про коло спадкоємців;
  • замовити виготовлення технічної документації з землеустрою (порядок її виготовлення встановлено Законом України «Про землеустрій»);
  • подати державному кадастровому реєстратору заяву за встановленою формою, оригінал документації з землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, документацію з землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, у формі електронного документа;
  • отримати витяг з Державного земельного кадастру.

Після проведення вказаної процедури спадкоємець разом з витягом з Державного земельного кадастру подає нотаріусу документи, які підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, а також документи, що посвідчують право власності померлого на таке майно. За подачі повного пакету необхідних документів нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину, а також реєструє право власності спадкоємця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, якщо на якомусь з вказаних етапів спадкоємець отримує відмову від вчинення уповноваженою особою необхідних дій (відмова в державній реєстрації земельної ділянки або у видачі свідоцтва про право на спадщину), він має право звернутися з позовом до суду щодо оскарження таких рішень чи дій.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як наслідок, за вищевикладених обставин, ми не можемо оформити спадкові права на земельні ділянки шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, хоча належним чином прийняли спадщину, а тому обґрунтовано звертаємося до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів  може бути визнання права.

Визнання права на завершення процедури приватизації в судовому порядку

Справа щодо визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки розглядається в порядку цивільного судочинства в районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцемзнаходження майна або основної його частини (ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України).

Необхідні документи

Для визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки в судовому порядку необхідно подавати позовну заяву до суду.

Орієнтовний перелік документів, що додаються до позовної заяви

  • копія позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки;
  • копія паспорта та ідентифікаційного номеру;
  • копія свідоцтва про смерть;
  • копія свідоцтва пронародження;
  • копія рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
  • копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
  • копія заяви про прийняття спадщини;
  • копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
  • постанова по відмову у вчиненні нотаріальної дії;
  • довідка/нормативно грошова оцінка земельної ділянки;
  • квитанція про сплату судового збору.

Ціна позову та розмір судового збору

За подання позову про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Ціна позову визначається, виходячи з грошової оцінки на земельну ділянку за результатом проведеної нормативно-грошової оцінки.

Судова практика

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. У п. 3.5 - вказано, що правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки яку розпочав за життя спадкодавець, та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18).

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18).

Зразок позовної заяви про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки