Відмінності між версіями «Фінансовий лізинг: визнання договору недійсним»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
 
(Не показані 9 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (далі - ЦК України)
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80 ЗУ "Про фінансовий лізинг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text Закон України "Про фінансовий лізинг"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ЗУ "Про захист прав споживачів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
Скрутні часи завжди є досить плідними для «заробітків» різних шахраїв. Одні з них працюють по-дрібному, а от інші дуже добре розуміють силу людського бажання отримати багато і за малі гроші, яке затьмарює розум. Тому другі розгортають цілі мережі: з офісами, комп’ютерами, паперами і приємними працівницями з кавою. Одним з таких «бізнесових рішень» є послуга фінансового лізингу фізичним особам. Предмет лізингу не має особливого значення: споживач послуги не отримує нічого, а головною метою є отримання платежу за укладення самого договору.<br />
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"]


''То як же діяти і на яке законодавство спиратись, якщо неприємність вже трапилась і необхідно вживати заходів до повернення грошей?''<br />
== Загальна інформація ==
'''Увага'''! ''13 червня 2021 року набрав чинності Закон України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX, прийнятий Верховною Радою України 04.02.2021.''


Одним з шляхів вирішення ситуації є визнання договору недійсним в судовому порядку. При цьому варто звернути увагу на ряд моментів.
Розділом ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього закону визначено, що він застосовується до відносин, які виникли після дня набрання чинності цим Законом.
В подібних випадках у договорах лізингу ті кошти, які привласнюються аферистами називаються по-різному: плата за консультаційні послуги, комісія за організацію договору і тому подібне.<br />


'''Частиною 2 статті 16''' Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі можуть включати:
Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
# суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
# платіж як винагороду лізингодавцю  за  отримане  у  лізинг майно;
# компенсацію відсотків за кредитом;
# інші  витрати  лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Як ми бачимо, різні комісії, плати за консультації і тому подібне до лізингових платежів не відноситься! <br />


Не зважаючи на це, подібні платежі не тільки передбачаються договорами, але й вказується, що тільки після їх сплати лізингоодержувач (споживач) може вносити власне лізингові платежі. Також окремо прописується пункт про відсутність права вимоги повернення сплачених коштів у випадку розірвання договору.<br />
'''Фінансовий лізинг''' - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#n6 Закону України "Про фінансовий лізинг"]).


Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.<br />
'''Форма договору фінансового лізингу'''
Договір фінансового лізингу має бути укладений ''в письмовій формі та не підлягає нотаріальному посвідченню'', крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.


Згідно '''пунктів 17 та 22 статті 1''' Закону України «Про захист прав споживачів»:
Договір фінансового лізингу ''транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню'' на вимогу однієї із сторін такого договору.
послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;
споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.<br />


'''Статтею 1-1''' Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.
Отже, на описані правовідносини розповсюджується дія вказаного Закону.<br />


Відповідно до вимог '''частини 1 статті 215''' Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені '''частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203''' цього Кодексу.
'''ВАЖЛИВО!''' Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також об’єкти, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-20#n66 частиною другою статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"].
Згідно з приписами '''частини 1 статті 18''' Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.<br />


Пунктами '''4 та 7 частини 3 статті 18''' Закону України «Про захист прав споживачів» до несправедливих умов договору віднесено:
Об’єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.
надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;<br />


надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).<br />
Обтяження рухомого майна лізингом реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у випадках та порядку, встановлених законодавством.


Відповідно до '''частин 5 та 6 статті 18 Закону''' України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:
Обтяження нерухомого майна лізингом підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
# такі положення також підлягають зміні;
# договір може бути визнаним недійсним у цілому.<br />


Положення договору, що стосуються сплати коштів за, власне, його укладення – є несправедливими. В зв’язку з тим, що визнання недійсним положення про такі платежі тягне за собою зміну інших положень договору, то він може бути визнаний недійсним у цілому.
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3883 параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України] та законом.
Nota bene
Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав ('''частина 3 статті 22''' Закону України «Про захист прав споживачів»).


[[Категорія:Доробити]]
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
 
'''<u>Детальніше див.</u>''' "[[Договір фінансового лізингу]]"
 
== Підстави визнання договору фінансового лізингу недійсним ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1242 Статтею 220 ЦК УКраїни] передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#n106 Частиною 10 статті 14 Закону України "Про фінансовий лізинг"] передбачено, що умови договору фінансового лізингу, що суперечать положенням цього Закону або обмежують права лізингоодержувача порівняно з правами, встановленими законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.
 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»] регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
 
Продавець (виконавець, виробник) <u>не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими</u> [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»]). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
 
''До несправедливих умов договору, зокрема віднесено:''
 
* виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
* встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
* надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;
* надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);
* надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.
 
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
 
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
 
У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:
 
1) такі положення також підлягають зміні; або
 
2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.
 
Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
 
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
 
Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.
 
Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.
 
У випадку недосягнення згоди з лізингодавцем щодо зміни договору або визнання його недійсним, лізингоодержувач має право [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|звернутися до суду]] для захисту своїх прав.
 
Споживачі <u>звільняються від сплати судового збору</u> за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 частина 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»]).
 
==Наслідки визнання договору лізингу недійсним==
У разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов’язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.
 
Суд, визнаючи договір лізингу недійсним або встановлюючи його нікчемність, за заявою лізингодавця накладає арешт на предмет такого договору.
 
Якщо лізингоодержувач користувався або продовжує користуватися предметом договору лізингу до та/або після дати визнання договору лізингу недійсним, лізингоодержувач зобов’язаний відшкодувати лізингодавцю суми лізингових платежів за весь відповідний період користування.
 
== Судова практика ==
Велика Палата Верховного Суду розглянула справу щодо особливостей відмови від договору лізингу внаслідок несплати лізингових платежів.
 
Позицію Верховного Суду висловлено в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98524308 постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19], яка містить висновок, про те, що "''Лізингодавець не може вимагати і повернення об’єкта лізингу, і відшкодування вартості об’єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.''"
 
== Див. також ==
* [[Договір фінансового лізингу]]
* [[Фінансовий лізинг автотранспорту. Визнання договору фінансового лізингу автотранспорту недійсним]]
* [[Договір лізингу]]
* [[Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності]]
<br />
[[Категорія:Фінансове право‏‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Поточна версія на 14:50, 21 вересня 2021

Нормативна база

Загальна інформація

Увага! 13 червня 2021 року набрав чинності Закон України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX, прийнятий Верховною Радою України 04.02.2021.

Розділом ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього закону визначено, що він застосовується до відносин, які виникли після дня набрання чинності цим Законом.

Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом (стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Форма договору фінансового лізингу

Договір фінансового лізингу має бути укладений в письмовій формі та не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

ВАЖЛИВО! Не можуть бути об’єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також об’єкти, визначені частиною другою статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Об’єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.

Обтяження рухомого майна лізингом реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у випадках та порядку, встановлених законодавством.

Обтяження нерухомого майна лізингом підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Детальніше див. "Договір фінансового лізингу"

Підстави визнання договору фінансового лізингу недійсним

Статтею 220 ЦК УКраїни передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 10 статті 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що умови договору фінансового лізингу, що суперечать положенням цього Закону або обмежують права лізингоодержувача порівняно з правами, встановленими законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

До несправедливих умов договору, зокрема віднесено:

  • виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
  • встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
  • надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;
  • надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);
  • надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

У випадку недосягнення згоди з лізингодавцем щодо зміни договору або визнання його недійсним, лізингоодержувач має право звернутися до суду для захисту своїх прав.

Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав (частина 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Наслідки визнання договору лізингу недійсним

У разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов’язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.

Суд, визнаючи договір лізингу недійсним або встановлюючи його нікчемність, за заявою лізингодавця накладає арешт на предмет такого договору.

Якщо лізингоодержувач користувався або продовжує користуватися предметом договору лізингу до та/або після дати визнання договору лізингу недійсним, лізингоодержувач зобов’язаний відшкодувати лізингодавцю суми лізингових платежів за весь відповідний період користування.

Судова практика

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу щодо особливостей відмови від договору лізингу внаслідок несплати лізингових платежів.

Позицію Верховного Суду висловлено в постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, яка містить висновок, про те, що "Лізингодавець не може вимагати і повернення об’єкта лізингу, і відшкодування вартості об’єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів."

Див. також