Участь ув'язнених і засуджених у цивільних та сімейних відносинах

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 14:53, 9 вересня 2021, створена Natalia.zaitseva (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Участь ув'язнених і засуджених у цивільно-правових відносинах

Відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про нотаріат" начальники СІЗО мають право посвідчувати заповіти та довіреності ув’язнених і засуджених, які тримаються в цих установах. Зазначені акти прирівнюються до нотаріально посвідчених, державне мито при цьому не справляється.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

При посвідченні начальником СІЗО заповіту один посвідчений примірник видається заповідачу, другий негайно передається до державного нотаріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача. Довідка про здійснення зазначеної дії долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого (глава 1 розділу ХІ Правил).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

У довіреності, яка посвідчується посадовими, службовими особами, мають бути чітко визначені юридичні дії, на які уповноважений представник (пункт 26 Порядку).
Посвідчена довіреність вручається особі, яка його видала, або на її прохання і за її рахунок надсилається за вказаною поштовою адресою особі, на ім’я якої видане це доручення.
Розгляд питань, пов’язаних із громадянством України, здійснюється адміністрацією СІЗО відповідно до Закону України "Про громадянство України", а ув’язнених або засуджених іноземців та осіб без громадянства - відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" з урахуванням обмежень, які встановлені Законом України "Про попереднє ув’язнення".

Участь ув'язнених і засуджених у сімейно-правових відносинах

Державна реєстрація укладення шлюбу ув’язнених і засуджених у СІЗО проводиться відповідно до чинного законодавства органом реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) за місцем розташування СІЗО.

Особа, яка виявила бажання одружитися з ув’язненим чи засудженим, звертається до органу РАЦС для отримання бланка спільної заяви про укладення шлюбу та надає його адміністрації СІЗО. У разі взаємної добровільної згоди на укладення шлюбу та відсутності обставин, що цьому перешкоджають, ув’язнений або засуджений заповнює свою частину бланка заяви.
Достовірність підпису на заяві ув’язненого або засудженого засвідчується начальником СІЗО. Посвідчена заява передається іншій стороні для подальшого оформлення в органі РАЦС.

Державна реєстрація укладання шлюбу проводиться тільки за наявності документів, що посвідчують осіб, у їх присутності у спеціально виділеному приміщенні СІЗО. Загальна кількість запрошених з боку вказаних осіб, крім представника РАЦС, не може бути більше двох осіб, яким при державній реєстрації укладення шлюбу необхідно мати виданий слідчим або судом, які здійснюють кримінальне провадження, письмовий дозвіл на побачення.
Оплата державного мита за державну реєстрацію укладення шлюбу та інші необхідні витрати проводяться за рахунок осіб, які укладають шлюб.

Після державної реєстрації укладення шлюбу адміністрація СІЗО надає ув’язненому або засудженому побачення з чоловіком (дружиною) відповідно до законодавства.

На прохання осіб, які укладають шлюб, адміністрацією СІЗО надається можливість проведення обряду вінчання.

Державна реєстрація розірвання шлюбу (розлучення) ув’язнених і засуджених здійснюється відповідно до законодавства (пункт 3 глави 2 розділу ХІ Правил).

Батьки, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі не звільняються від стягнення з них аліментів на дитину по виконавчому документу.

Із заробітної плати і винагороди засуджених до позбавлення волі насамперед поряд з податком на доходи фізичних осіб відраховуються аліменти (підпункти 6.1, 6.2 Інструкції).

Поховання ув'язнених і засуджених, які померли у СІЗО

Порядок поховання ув’язнених та засуджених, які померли у СІЗО, оформлення документів щодо видачі їх тіл визначаються відповідно до чинного законодавства (глава 3 розділу ХІ Правил).

Див. також