Порядок поховання померлого та надання ритуальних послуг

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Поняття поховання та порядок його здійснення

Поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених Законом "Про поховання та похоронну справу", а також суб'єктів господарювання, спрямована на:

  1. забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого;
  2. забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;
  3. створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;
  4. організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих;
  5. надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності. Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються:

  1. лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я;
  2. свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі. У разі смерті громадянина на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого, за сприяння консульської установи чи дипломатичного представництва України. У разі смерті одинокого громадянина або громадянина, від поховання якого відмовилися рідні, на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом. Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Суб'єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством. Єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах:

  1. доступності для кожного громадянина і рівності правових гарантій;
  2. визначення економічної обґрунтованості, планово-розрахункової собівартості та рентабельності при затвердженні ціни;
  3. відповідальності виконавчих органів сільських, селищних та міських рад та органів виконавчої влади за встановлені ними ціни;
  4. відкритості, доступності та прозорості структури ціни;
  5. оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.

Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. За бажанням одного з родичів для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Порядок реєстрації смерті

Згідно з ст. 17 Законоу України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" смерть підлягає державній реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті або за місцем поховання.

Державна реєстрація смерті може проводитися за місцем проживання заявника у разі:

  1. якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті;
  2. встановлення у судовому порядку факту смерті;
  3. звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

Органами реєстрації актів цивільного стану є відділи реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад. Реєстрацію смерті громадян України, які проживали за кордоном, здійснюють консульські установи та дипломатичні представництва України.

Реєстрація смерті осіб, які померли в установах, у яких ці особи перебували під арештом або відбували покарання; осіб, визнаних в установленому законом порядку померлими, у випадку встановлення судом факту смерті; військовослужбовців та військових будівельників, які загинули в період проходження військової або альтернативної служби в мирний час; осіб, померлих більше ніж за рік до моменту звернення за реєстрацією, провадиться тільки відділами реєстрації актів цивільного стану.

Заява про смерть повинна бути зроблена не пізніше трьох діб із дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі неможливості одержання довідки медичної установи або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора - не пізніше п’яти діб.

Із заявою про реєстрацію смерті можуть звернутись родичі померлого, його сусіди, працівники житлово-експлуатаційних організацій та інші особи, в тому числі з адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть. Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті, повинна пред’явити на своє посвідчення паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в реєстрації смерті. Факт смерті підтверджується лікарським свідоцтвом або фельдшерською довідкою про смерть, виданими лікувальним закладом, рішенням суду про встановлення факту смерті чи оголошення громадянина померлим, а також повідомленням з місць позбавлення волі, надісланим разом із лікарським свідоцтвом про смерть. Якщо померлий мав паспорт або паспортний документ, а також військово-облікові та пільгові документи, то орган реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає їх і в цих документах проставляє відмітку про смерть власника. Слід відзначити, що відсутність зазначених документів не перешкоджає реєстрації смерті. При реєстрації смерті невпізнаних осіб до актового запису про смерть уносяться тільки ті відомості, які містяться у лікарському свідоцтві про смерть. Якщо надалі померлий упізнаний, відомості про нього, яких бракувало, уносяться згідно з вимогами чинного законодавства на підставі висновку відділу реєстрації актів цивільного стану, за наявності протоколу впізнання трупа. Реєстрація смерті за заявами, які надійшли після закінчення року з дня настання смерті, провадиться після перевірки наявності реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання заявника, за місцем поховання чи виявлення трупа. Датою смерті особи, оголошеної судом померлою, вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду. Якщо надалі особа, по відношенню до якої складено актовий запис, з’явиться або буде відоме її місце перебування, то рішення про її смерть скасовується, а запис про смерть анулюється. Після проведення запису орган реєстрації актів цивільного стану видає заявнику свідоцтво про смерть та довідку для одержання допомоги на поховання. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Безоплатне поховання

Згідно Закону України «Про поховання та похоронну справу» право на безоплатне поховання мають:

  1. з військовими почестями особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною – Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави; особи, що мають чотири і больше медалей «За відвагу»; Герої Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни;
  2. особи з особливими трудоваими заслугами перед Батьківщиною – Герої Соціалістичної Праці; Герої України; повні кавалери ордена Трудової Слави;
  3. учасники бойових дій та інваліди війни.

Також за рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюються поховання:

  1. померлих одиноких громадян;
  2. осіб без певного місця проживання;
  3. громадян, від поховання яких відмовилися рідні;
  4. знайдених невпізнаних трупів.

Організація поховання і ритуального обслуговування здійснюється з урахуванням необхідного мінімального переліку вимог, затвердженого Держжитлокомунгоспом. Безоплатно надаються такі послуги: 1). виконавцю волевиявлення або особі, що зобов'язалася поховати померлого, який має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною:

  1. оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання;
  2. доставка предметів ритуальної належності (завантаження на складі, перевезення, вивантаження на місці призначення та перенесення до місця знаходження тіла померлого);
  3. надання транспортних послуг (один автокатафалк та один автобус супроводження);
  4. перенесення труни з тілом померлого до будинку (квартири), до моргу, з будинку (квартири), моргу, до місця поховання;
  5. організація поховання і проведення ритуалу;
  6. надання труни;
  7. надання двох вінків похоронних з траурними стрічками (з написом чи без нього);
  8. копання могили (викопування ручним чи механізованим способом, опускання труни у могилу, закопування, формування намогильного насипу та одноразове прибирання прилеглої території після поховання);
  9. надання урни;
  10. кремація;
  11. поховання урни з прахом (закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші та одноразове прибирання прилеглої території після поховання);
  12. спорудження надгробка;

2). виконавцю волевиявлення або особі, що зобов'язалася поховати померлого учасника бойових дій або особу з інвалідністю внаслідок війни:

  1. оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання;
  2. доставка предметів похоронної належності (завантаження на складі, перевезення, вивантаження на місці призначення та перенесення до місця знаходження тіла померлого);
  3. надання транспортних послуг (один автокатафалк та один автобус супроводження);
  4. перенесення труни з тілом померлого до будинку (квартири), до моргу, з будинку (квартири), моргу, до місця поховання;
  5. організація поховання і проведення ритуалу;
  6. надання труни;
  7. надання вінка похоронного з траурною стрічкою (з написом чи без нього);
  8. копання могили (викопування ручним чи механізованим способом, опускання труни у могилу, закопування, формування намогильного насипу);
  9. надання урни;
  10. кремація;
  11. поховання урни з прахом (закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші та одноразове прибирання прилеглої території після поховання).

Спорудження надгробка здійснюється відповідно до опису його зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 р. N 1963 "Про затвердження Порядку поховання на території України громадянина, померлого на території іноземної держави, та опису зразка надгробка, що безоплатно споруджується на могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною" (Офіційний вісник України, 2003 р., N 52, ст. 2767). Вартість ритуальних послуг, визначених для забезпечення безоплатного поховання, не повинна перевищувати середню ціну на відповідні ритуальні послуги, що склалася у відповідному регіоні. Додаткові ритуальні послуги оплачуються виконавцем волевиявлення або особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Витрати на проведення безоплатного поховання осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, передбачених Мінсоцполітики за відповідною бюджетною програмою, на підставі договору-замовлення про організацію та проведення поховання, укладеного виконавцем волевиявлення або особою, яка зобов’язалася поховати померлого, з ритуальною службою чи сільським головою, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавців ритуальних послуг. Видатки на поховання учасників бойових дій і осіб з інвалідністю внаслідок війни виділяються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя. Порядок фінансування витрат на поховання або відшкодування витрат на здійснене поховання визначається в установленому порядку місцевими органами виконавчої влади.

Правила поховання померлих в умовах пандемії Covid-19

У зв’язку зі зростанням кількості летальних випадків від COVID-19 Міністерство охорони здоров'я (Постанова "Про затвердження Тимчасових рекомендації щодо безпечного поводження з тілами померлих осіб з підозрою або підтвердженням коронавірусної хвороби (COVID19)" №4 від 27.03.2020 р.) рекомендує тимчасово дотримуватись таких рекомендацій при проведенні ритуальних обрядів:

  1. до обрядів перед похованням, у разі крайньої необхідності, може допускатись не більше ніж 10 осіб за умови одночасного перебування у приміщенні;
  2. не більше 1 особи на 10 квадратних метрів;
  3. під час обряду між присутніми має бути безпечна дистанція у 1,5 метра;
  4. поцілунки тіла померлої особи забороняються, оскільки існує пряма можливість інфікування.
  5. поховання або кремація тіла мають здійснюватися у щільно закритій труні;
  6. органи місцевого самоврядування здійснюють облік осіб, які були присутні під час поховання.

Для медичних працівників, які безпосередньо контактують з тілами, діють наступні правила:

  1. Обов'язкове використання засобів індивідуального захисту: рукавичок, водостійкого ізоляційного халата із довгими рукавами.
  2. Під час розтину тіла обов'язкове використання водостійкого ізоляційного халата із довгими рукавами або комбінезону, окуляр або захисного щитка, респіратору з класом захисту не нижче FFP2, медичної одноразової шапочки.
  3. Під час транспортування тіла до моргу обов'язкове використання засобів індивідуального захисту, які унеможливлюють можливість інфікування через контакт з фізіологічними рідинами. Контакти з тілом мають бути мінімізовані.
  4. При транспортуванні до крематорію або місця поховання рекомендується застосовувати непроникні герметичні пакети-мішки для тіла.
  5. Для приміщення де перебувала померла особа рекомендується звичайне прибирання приміщень з подальшим проведенням заключної дезінфекції.

Під час підготовки до поховання чи кремації тіла померлої особи впроваджено наступні правила:

  1. Медичні працівники мають провести інструктаж особам, які беруть участь в ритуальних діях, що передбачають контакт із тілом.
  2. До ритуальних обрядів перед похованням, у разі крайньої необхідності, може допускатись не більше ніж 10 осіб за умови одночасного перебування у приміщенні не більше 1 особа на 10 квадратних метрів.
  3. Під час обряду між присутніми має бути безпечна дистанція у 1,5 метри.
  4. Тіла померлих мають бути оброблені дезінфекційним розчином та поміщені у непроникний герметичний пакет-мішок.
  5. Поцілунки тіла померлої особи забороняються, оскільки існує пряма можливість інфікування.
  6. Поховання або кремація тіла мають здійснюватися у щільно закритій труні.
  7. Органи місцевого самоврядування здійснюють облік осіб, які були присутні під час поховання.

Див. також