Працевлаштування біженців в Україні

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 14:00, 2 квітня 2020, створена Ihor.shpak (обговореннявнесок) (Перелік посад, які іноземці не можуть обійняти)

(різн.) ← Попередня версія • Затверджена версія (різн.) • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Право шукачів захисту, біженців, та осіб, які потребують додаткового захисту, на працевлаштування

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (стаття 26 Конституції України).

Ця гарантія також стосується і права на трудову діяльність іноземців та осіб без громадянства. Тож особи, яких визнано біженцями, та особи, яким надано додатковий захист, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, зокрема у сфері працевлаштування (стаття 14 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Особи, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, (надалі за текстом – шукачі захисту) мають право на тимчасове працевлаштування (частина 1 статті 13 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Порядок працевлаштування

Державна міграційна служба України організовує роботу з сприяння у працевлаштуванні шукачів захисту, біженців та осіб. Які потребують додаткового захисту (пункт 15 частини 2 статті 27 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Міністерство соціальної політики України забезпечує надання у разі можливості шукачам захисту, біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують призначення біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення (частина 3 статті 29 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення" іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Таким чином, українські роботодавці мають право використовувати працю біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, без оформлення відповідного дозволу в державній службі зайнятості, на підставі підтверджуючих правовий статус таких осіб документів та виключно в межах дії цих документів (пункт 2 частини 6 статті 42 Закону Україні "Про зайнятість населення").

Проте виключення з вищезазначеного положення не стосується шукачів захисту. Прийняття шукачів захисту на роботу здійснюється на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (частина 4 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення"). Саме роботодавець отримує дозвіл для таких категорій осіб (пункт 3 частини 1 статті 421 Закону України "Про зайнятість населення").

Для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу Державної служби зайнятості України, такі документи:

  1. заява за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 858, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
  2. копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
  3. кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
  4. копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем (частина 1 статті 422 Закону України "Про зайнятість населення").

Для працевлаштування шукачів захисту, роботодавець додатково подає такі документи – копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні (пункт 5 частини 2 статті 422 Закону України "Про зайнятість населення")..

Видача та продовження дії дозволу на застосування праці шукачів захисту здійснюються безоплатно (частина 5 статті 424 Закону України "Про зайнятість населення").

Роботодавець зобов’язаний звернутися до територіального органу Державної служби зайнятості України, про скасування дозволу якщо територіальним органом Державної міграційної служби Україні прийнято рішення про шукача захисту біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (пункт 3 частини 1 статті 4210 Закону України "Про зайнятість населення").

Територіальний орган Державної служби зайнятості України скасовує виданий дозвіл у разі:

  • невикористання шукачем захисту права на оскарження рішення територіального органу Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
  • у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (пункт 7 частини 2 статті 4210 Закону України "Про зайнятість населення").

Про анулювання дозволу на використання праці іноземця територіальний орган Державної служби зайнятості України протягом трьох робочих днів повідомляє органи міграційної служби та державної прикордонної служби з використанням міжвідомчої інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи або за відсутності можливості використання зазначеної системи надсилає їм письмове повідомлення.

З порядком працевлаштування іноземців та осіб без громадянства детально можна ознайомитися за посиланням: Порядок працевлаштування іноземців та осіб без громадянства

Перелік посад, які іноземці не можуть обійняти

Шукачі захисту, біженці та особи, які потребують додаткового захисту, не можуть обіймати виборні посади у центральних та місцевих органах влади, посади на державній службі, а також посади пов’язані із володінням інформацією, яка становить державну таємницю.

Так, наприклад, іноземці не можуть обіймати такі посади:

Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість

Частиною 5 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» передбачена відповідальність у разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з наступних підстав:

  • на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;
  • на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.