Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Кримінально-виконавчий кодекс України
• Закон України "Про очищення влади"
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання"

Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, як вид покарання

Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю відповідно до статті 51 Кримінального кодексу України (далі - КК України) є одним з видів покарань, які застосовуються судом до осіб, які визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення.

В той же час, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання (частина третя статті 52, частина перша статті 55 КК України ). Більш детально процедура призначення покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю регламентовано статтею 55 КК України , згідно якої вказане покарання може бути призначене як основне на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Абзацом другим частини першої статті 55 КК України визначено, що:

• позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених Законом України "Про очищення влади" призначається на строк п'ять років;
• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання за вчинення кримінального правопорушення проти виборчих прав і свобод громадянина, передбачених статтями 157-160 КК України , призначається на строк п’ять років.
• позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років.

• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111¹, 111² КК України , призначається на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (частина друга статті 55 КК України).

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 КК України - з моменту набрання законної сили вироком.

Так як, вже зазначалось раніше, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як вид покарання, може відноситись до основного покарання, так і до додаткового, відповідно до вимог установлених частинами третьою-четвертою статті 72 КК України , у разі призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як основного покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків, вказані покарання складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом як додаткове покарання воно також виконується самостійно.

У випадках звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути призначене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (стаття 77 КК України ).

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як додаткове покарання, може бути застосоване до неповнолітнього (частина друга статті 98 КК України ).

Судова практика

У постанові ОП ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22 зроблено висновок про те, що згідно з положеннями ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Абзацом 2 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 7) роз'яснено судам, що покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) КК України , за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, - в межах, установлених статтею 55 КК України . Та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов'язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того, щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287 КК України ), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначений Главою 7 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України).

Статтею 30 КВК України визначено, що виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноважені органи з питань пробації.

В разі, якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначене, як додаткове покарання, - до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, виконання даного додаткового покарання під час відбування основного покарання покладається на адміністрацію арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальника гарнізону, які не можуть використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому заборонено згідно з вироком. Після відбуття засудженим основного покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни покарання більш м'яким надсилає копію вироку суду до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання засудженого або до військової частини за місцем служби засудженого.

Обов'язки уповноваженого органу з питань пробації щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

До обов'язків уповноваженого органу з питань пробації щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відносяться:

• облік засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
• роз'яснення засудженим особам порядок та умови відбування покарання;
• здійснення контролю за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами;
• здійснення контролю за додержанням вимог судового рішення власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності, забороненим засудженому;
• вжиття заходів з припинення порушень вимог судових рішень;
• вжиття першочергових заходів з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
• звернення до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом судового рішення щодо особи, позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації повідомляє про можливі наслідки невиконання судового рішення, а у разі його подальшого невиконання надсилає матеріали до органу Національної поліції для відповідного реагування (частина друга статті 31 КВК України ).

Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

До обов'язків власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відносяться:

• не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення звільнити засудженого з посади, яку він обіймає, або від того виду професійної діяльності, права на яку його позбавлено, подати для внесення в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (Міністерство соціальної політики України), до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про відповідну підставу звільнення працівника та інформацію про позбавлення його права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із зазначенням відповідних підстав і строку та повідомити уповноважений орган з питань пробації про виконання судового рішення;
• за вимогою уповноваженого органу з питань пробації надавати йому документи, пов'язані з виконанням покарання (стаття 32 КВК України ).

Обов'язки органів, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності

Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності, зобов'язані не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення анулювати дозвіл на заняття тим видом діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний документ, який надає даній особі право займатися певним видом діяльності, і повідомити про виконання судового рішення уповноважений орган з питань пробації (стаття 33 КВК України).

Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначені статтею 34 КВКУ, згідно якої засуджений зобов’язаний:

• виконувати судове рішення;
• надавати на вимогу уповноваженого органу з питань пробації документи, пов'язані з виконанням даного покарання;
• повідомляти уповноважений орган з питань пробації про місце роботи і проживання чи їх зміну;
• з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.

Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.

Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України (частина друга статті 34 КВК України ).

Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначені статтею 35 КВК України, згідно якої, ухиленням від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є невиконання засудженим обов'язків, передбачених статтею 34 КВК України .

Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для відповідного реагування (частина перша статті 35 КВК України).

Ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю тягне за собою відповідальність за частиною першою статті 389 КК України, що карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.