Підстави та порядок звернення із заявою про видачу обмежувального припису

Нормативна база

• Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11.05.2011
• Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)
• Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»

Загальні положення

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Важливо! Буклет "Протидія домашньому насильству: терміновий заборонний та обмежувальний припис" Файл:12.Domashne nasilstvo cr.pdf

Заходами, які можуть бути застосовані до кривдника на підставі обмежувального припису, є:

1. заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2. усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3. обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4. заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
5. заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6. заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Варто зауважити, що обмежувальний припис може передбачати застосування одразу кількох зазначених заходів. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування неповнолітнього кривдника у місці свого постійного проживання (перебування).

Обмежувальний припис виноситься на строк від одного до шести місяців (стаття 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Особи, які можуть звернутись з заявою про видачу обмежувального припису

Обмежувальний припис виноситься судом на підставі звернення зацікавлених осіб а саме:

1. постраждалої особи або її представника;
2. у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьків або інших законних представників дитини, родичів дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухи або вітчима дитини, а також органу опіки та піклування;
3. у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікуна, органу опіки та піклування (стаття 350² ЦПК України).

Порядок звернення до суду

Видача обмежувального припису здійснюється шляхом ухвалення рішення суду у порядку окремого провадження, для цілей чого розділ IV ЦПК доповнено новою главою 13.

Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

У заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:

• найменування суду, до якого подається заява;
• ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 350-2 ЦПК України, - процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв’язку та адреси електронної пошти, а також ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;

Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.

• обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Обставинами, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Доказами, що підтверджують дані обставини можуть бути матеріали якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення термінового заборонного припису, інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.

У разі неможливості надати зазначені докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Обгрунтування необхідності винесення обмежувального припису судом

07.01.2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за допомогою якого, держава, декларуючи нульову толерантність до домашнього насильства і визнаючи його суспільну небезпечність, впровадила нові підходи до протидії цьому соціальному явищу; був запроваджений такий новий юридичний інструмент, як обмежувальний припис.

Відповідно до пояснювальної записки суб’єкта законодавчої ініціативи до проекту Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», прийняття акту зумовлена підготовкою до ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція).

Незважаючи на те, що Стамбульська конвенція ще не ратифікована Україною, новели ЦПК України, внесені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», щодо видачі обмежувальних приписів, необхідно розглядати в контексті норм Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (надалі по тексту – Конвенція/Стамбульська конвенція), яким вони відповідають за своєю суттю, для гармонізації з якими були прийняті.

Так, ст.53 Стамбульської конвенції передбачено, що:

1.Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб належні обмежувальні або захисні приписи були доступними для жертв усіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції.

2.Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб обмежувальні або захисні приписи, зазначені в пункті 1, були:

• доступними для невідкладного захисту та без покладення неналежного фінансового або адміністративного тягаря на жертву;
• виданими на певний період або до їхньої зміни чи зняття;
• у разі необхідності виданими на основі ex parte, що має негайну дію;
• доступними незалежно від іншого правового провадження або на додаток до нього;
• дозволеними бути представленими в подальшому правовому провадженні.

3.Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб порушення обмежувальних або захисних приписів, виданих відповідно до пункту 1, підлягало ефективним, пропорційним та переконливим кримінальним або іншим юридичним санкціям.

Згідно довідника Парламентської асамблеї Ради Європи щодо положень Стамбульської конвенції про цивільні позови та засоби правового захисту, метою цього положення є запровадження засобів цивільно-правового захисту, що дозволяють судам зупиняти певну поведінку та дають змогу постраждалим просити про ухвалення певних судових дій, таких як судові заборони, тимчасові приписи, заборонні судові накази чи судові накази про заборону домагання. Ці судові заборони важливі захисні заходи, адже вони перешкоджають правопорушникові, наприклад, наближатися до постраждалих у їхніх будинках і навколо них. У разі домашнього насильства ці судові заборони можуть дати жертві довготриваліший захист, якого не забезпечують надзвичайні захисні судові приписи. Вилучення правопорушника, навіть якщо він власник місця проживання, запобігає подальшим травмам у жертви, яка б інакше була змушена залишити дім, часто разом з дітьми, задля власної безпеки. Сторони мають вирішити, яка владна структура матиме право на видачу заборонних постанов, проте безпека жертви чи особи, що наражається на ризик, має залишатися пріоритетом. Сторони мають забезпечити, щоб жертви всіх зазначених у Конвенції видів насильства мали змогу отримати постанови для обмеження дій кривдника та захистити жертву від контактів з ним на певний час.

Відповідно до п.п. 5,7 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

З огляду на викладене, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Таким чином обмежувальний припис, з урахуванням положень ст.350-4 ЦПК України та ст.16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не потребує наявність судового рішення чи вироку суду у відношенні кривдника, у якості преюдиції, і може бути виданий і у випадках, коли кривдника ще взагалі не притягнуто до адміністративної відповідальності та не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі інших доказів у їх сукупності, не заміняє провадження у справах про адміністративне правопорушення та/або кримінальне провадження та не потребує застосування презумпції невинуватості при розгляді справи в порядку ЦПК України.

Зразки заяв про видачу обмежувального припису

• Зразок заяви про видачу обмежувального припису 1

• Зразок заяви про видачу обмежувального припису 2
• Файл:Заява про видачу обмежувального припису.docx 3

Поряд розгляду та виконання рішення суду про видачу обмежувального припису

Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Судова практика

• Бориславський міський суд Львівської області виніс рішення у справі № 438/327/19 від 22.03.2019 про видачу обмежувального припису особі, що вчиняла домашнє насильство та встановив заходи тимчасового обмеження прав кривдника строком на 6 місяців, що передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

• Мостиський районний суд Львівської області виніс рішення у справі № 448/613/19 від 05.06.2019 про видачу обмежувального припису особі, що вчиняла домашнє насильство та заборонив кривднику 3 місяці наближатись до помешкання жертви та їхніх дітей ближче ніж на 300 метрів.

• Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 607/10122/19).

Див. також

• Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника