Право зворотної вимоги до винної особи (регрес)

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Кодекс законів про працю України
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"

Поняття права зворотної вимоги

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (Постанова Верховного суду України від 16.11.2016 у справі № 761/6313/14-ц, Постанова Верховного суду України від 14.12.2016 у справі № 206/837/15-ц).

Право регресу - право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди. Зазначена стаття застосовується у випадках, коли фігура завдавача шкоди та фігура особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають (ст. ст. 1172 - 1176, 1178, 1179 ЦК України тощо).

За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі. Виключення з цього положення можуть бути встановлені законом. Так, відповідно до ст. 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, завдану підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків працівники, з вини яких завдано шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі.

Особа, що відшкодувала шкоду, за яку передбачена відповідальність у солідарному порядку, має право зворотної вимоги до кожного з солідарних боржників у рівних частках, якщо інше не встановлено законом, як у випадках, коли відшкодування було присуджено з усіх боржників, так і при покладенні цього обов'язку на вимогу потерпілого на частину з них (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

Право застосування зворотної вимоги до винної особи (регрес) здійснюється за таких умов:

1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов’язання перед потерпілим;
2. Регрес застосовується після припиненні зобов’язання з відшкодування шкоди.

Регресне зобов’язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов’язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред’явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Наявність судового рішення, за яким з потенційного регресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважається достатньою підставою для пред’явлення регресного позову.

Такий позов може бути пред’явлений лише після виконання зазначеного рішення, оскільки до моменту виконання в іншої особи, яка відшкодовує шкоду, немає витрат, які підлягають відшкодуванню.

Строк позовної давності при регресі починає обчислюватися з того моменту, коли страховик виплатив відшкодування. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 200/13392/13-ц.

Регресна вимога може бути пред'явлена протягом  трьох  років, з   дня   виконання   зобов'язання   про    відшкодування    шкоди.

За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання, зокрема виплати страхового відшкодування (частина шоста статті 261 ЦК України) – правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2598цс15).

Право зворотної вимоги до фізичної особи

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину. Право регресу, передбачене у вищевказаній нормі, застосовується за наявності наступних ознак:

• по-перше, ця норма застосовується в разі завдання шкоди здоров'ю фізичної особи внаслідок злочинних дій;
  
• по-друге, лікування потерпілої фізичної особи здійснювалося за рахунок держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади або юридичної особи (наприклад, страхової компанії);
  
• по-третє, право регресу може бути застосовано до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, тобто у відношенні такої особи має бути вирок суду, що вступив в законну силу, яким підтверджується її вина у вчиненні злочину.
  

Право зворотної вимоги до посадової особи

Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили. За відсутності обвинувального вироку суду навіть при наявності вини посадової, службової особи органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду та притягнення такої особи до дисциплінарної або адміністративної відповідальності, права держави звернутися до такої особи з регресним позовом не виникає.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Не мають права зворотної вимоги

Батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особою, які відшкодували шкоду, завдану малолітньою або неповнолітньою особою чи фізичною особою, яка визнана недієздатною, не мають права зворотної вимоги до цієї особи (частина п'ята статті 1191 ЦК України).

Судова практика

• Постанова Верховного суду України від 16.11.2016 у справі № 761/6313/14-ц
• Постанова Верховного суду України від 14.12.2016 у справі № 206/837/15-ц
• Постанова Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-2598цс15
• Постанова Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 200/13392/13-ц

Див. також

• Засоби забезпечення виконання зобов'язань
• Спадкування кредитних зобов'язань
• Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (автоцивілка)
• Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
• Відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди