Встановлення факту спільного проживання

Нормативна база

• Цивільний кодекс України (ЦК України)
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Сімейний кодекс України
• Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»

Загальні положення

Юридичний факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду. Нотаріус не має можливостей для того, щоб безспірно встановити зазначені обставини.

Право на спадкування за законом осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю, будучи вперше закріпленим ЦК України, разом з тим може поширюватись на відносини, які виникли у зв’язку з відкриттям спадщини до вступу в силу ЦК України.

Якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року, але не була ніким із спадкоємців прийнята до настання цього терміну, то за умови прийняття судом рішення про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом принаймні п’яти років до часу відкриття спадщини, такі особи матимуть право на спадкування, незважаючи на те, що факти відкриття спадщини і проживання однією сім’єю мали місце під час дії Цивільного кодексу УРСР. Такий висновок випливає із змісту абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України.

Частиною другою статті 1259 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Варто звернути увагу на ту обставину, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності ЦК України.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо (пункт 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Порядок подачі заяви до суду

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Справи про встановлення факту спільного проживання відносяться до справ з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та розглядаються судами в порядку окремого провадження, згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд своєю ухвалою залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Куди звертатися

Заява фізичної особи про встановлення факту спільного проживання подається до місцевого загального суду за місцем її проживання.

Таким чином, встановлення факту спільного проживання для особи може надати право на спадкування за законом у четверту чергу відповідно до статті 1264 ЦК України.

Довести дані обставини спільного проживання, можуть допомогти такі документи: свідоцтво про народження дитини, довідка з місця проживання, листи ділового і особистого характеру, фотографії та відео спільного дозвілля тощо.

Для встановлення спільного проживання однією сім'єю суд бере до уваги:

• показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту;
• документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки;
• фотографії певних подій;
• документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази).

Вартість

За подання заяви особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому статтею 4 Закону України «Про судовий збір». Вартість судового збору за подання заяви фізичною особою в порядку окремого провадження складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 605 грн. 60 копійок (станом на 01 січня 2024 року).

Зразок заяв про встановлення факту проживання однією сім'єю

Файл:Позовна заява про встановлення факту проживання однією сім'єю.docx
Файл:Заява про встановлення факту спільного проживання.docx

Судова практика

• Постанова Верховного Суду України від 17.06.2020 у справі №755/18012/16-ц (для застосування положень статті 1264 ЦК України умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі).
• Постанова Верховного Суду України від 19.08.2019 у справі № 588/350/15 (Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Також, належними доказами спільного проживання є документи, довідки про реєстрацію, свідоцтва про народження дітей, фотографії, листи тощо, що підтверджує факт ведення спільного господарства. Факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю).
• Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19 (Лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров’я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини).

Таким чином ВС зазначив, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно:

1. свідоцтва про народження дітей;
2. довідки з місця проживання, свідчення свідків;
3. листи ділового та особистого характеру тощо;
4. свідоцтво про смерть одного із «подружжя»;
5. свідоцтва про народження дітей, у яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько;
6. виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення;
7. докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності);
8. заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного;
9. довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.