Працевлаштування осіб з інвалідністю

Нормативна база

• Конституція України
• Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року
• Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року
• Кодекс законів про працю України
• Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"
• Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
• Закон України "Про охорону праці"
• Закон України "Про відпустки"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 2 червня 2023 року № 553 "Деякі питання організації працевлаштування осіб з інвалідністю"

Загальні поняття

Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття (частина перша статті 23 Загальна декларація прав людини).

Відповідно до статті 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (стаття 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон).

Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико-соціальної експертизи (далі – МСЕК) Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту особи з інвалідністю визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації.

Див. додатково консультацію "Інвалідність та порядок її встановлення".

Обов’язок роботодавців надавати особам з інвалідністю роботу передбачено статтею 172 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП).

Нормативи робочих місць

Важливо! Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (стаття 19 Закон).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону та з урахуванням вимог статті 18 Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об’єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об’єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю відповідно до вимог статті 20 Закону.

Перелік, необхідних документів для працевлаштування

Для укладення трудового договору особа з інвалідністю повинна подати наступні документи:

1. паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
2. трудову книжку;
3. документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (у випадках, передбачених законодавством).

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, окрім тих осіб, які працевлаштовуються вперше (постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1997 року № 301 "Про трудові книжки працівників"). Оформлення декількох трудових книжок на одного працівника законодавством України не передбачено. Навіть у випадку втрати трудової книжки, роботодавець видає працівнику її дублікат.

Під час працевлаштування особи з інвалідністю також надають документи, які підтверджують інвалідність, є:

• довідка МСЕК;
• виписка з акта огляду МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії).У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці особи з інвалідністю;
• індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями).

Гарантії, пов’язані із укладенням та розірванням трудового договору та режим роботи

• Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю (стаття 17 Закону);
• при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи (частина 3 статті 26 Кодекс законів про працю України);
• інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору з ініціативи працівника, укладеного на визначений строк (частина перша статті 39 Кодекс законів про працю України);
• при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам (пункт 5 частини другої статті 42 Кодекс законів про працю України).
• за працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

За бажанням працівника-особи з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці (стаття 172 Кодекс законів про працю України).

24 лютого 2022 року по всій території України запроваджено воєнний стан. Особливості трудових відносини працівників у період дії воєнного стану визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно статті 2 цього Закону при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Компенсація роботодавцям фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю

Умови, механізм виплати роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю, а також її строки та розмір визначений Порядком надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 893 (далі – Порядок).

Дія цього Порядку поширюється на роботодавців, які починаючи з 29 серпня 2023 року працевлаштували особу з інвалідністю I або II групи, яка є застрахованою особою.

Граничний розмір компенсації не може перевищувати:

• 15 розмірів мінімальної заробітної плати -  для осіб з інвалідністю I групи,
• 10 розмірів мінімальної заробітної плати - для осіб з інвалідністю II групи

Обраховується мінімальна заробітна плата встановлена законом на 1 січня календарного року, в якому приймається рішення про її надання. Регіональні центри зайнятості за зверненням роботодавця надають компенсацію.

Для отримання компенсації роботодавець подає центру зайнятості за місцем провадження його господарської діяльності за формою згідно з додатком 2 (далі - заява) та документи/інформацію, передбачені пунктом 6 Порядку та/або зазначені в заяві, які подаються та обробляються з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”.

Заява подається роботодавцем протягом 90 календарних днів з дня працевлаштування особи з інвалідністю:

♦ у паперовій формі - особисто до центру зайнятості;

♦ в електронній формі - засобами офіційного веб-сайту Державного центру зайнятості (за наявності технічної можливості); за допомогою засобів електронних комунікацій шляхом надсилання заяви з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, на офіційну адресу електронної пошти відповідного центру зайнятості; засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) за наявності технічної можливості.

У разі подання засобами Порталу Дія заява формується у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених згідно з додатком 2 Порядку. На сформовану заяву та додані скановані копії, фотокопії документів накладається електронний підпис роботодавця, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Рішення про надання або відмову в наданні компенсації приймається регіональним центром зайнятості протягом 10 робочих днів з дня подання документів.

Компенсація виплачується роботодавцю протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення про надання компенсації на його банківський рахунок, зазначений у заяві.

Компенсація надається за придбаний (придбані) роботодавцем допоміжний засіб (допоміжні засоби) для облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю, перелік яких визначений в додатку 1 Порядку (меблі та фурнітура, освітлення,мобільність і пересування,інструменти та матеріали, офісне обладнання,безпека і захист здоров'я, здатність бачити, здатність чути, спілкування і зв'язок;, комп'ютери та програми, інше).

Гарантії та пільги по відпусткам

На відміну від звичайних працівників, працівники-особи з інвалідністю, які нещодавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших 6 місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом оформити щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві (пункт 2 частина сьома статті 10 Закону України "Про відпустки").

Працівники-особи з інвалідністю, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (частина чотирнадцята статті 10 Закону України "Про відпустки").

Тривалість щорічної основної відпустки для працівників-осіб з інвалідністю становить:

• для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів;
• для осіб з інвалідністю III групи – 26 календарних днів (частина сьома статті 6 Закону України "Про відпустки").

Відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається особам з інвалідністю III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – особа з інвалідністю I та II груп (пункти 6, 7 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки").

До роботи в нічний час, та до надурочних робіт особи з інвалідністю можуть залучатись лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії (частина третя статті 12 Закону України "Про охорону праці").

Переведення на легшу роботу

За бажанням працівника-особу з інвалідністю роботодавець може перевести його на легшу роботу. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-особу з інвалідністю відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК. Водночас, переведення на легшу роботу може впливати на нижчу оплату. Однак, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередній середній заробіток. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (стаття 170 Кодекс законів про працю України).

У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладено обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (статті 172 Кодекс законів про працю України.

Взяття на облік до центру зайнятості

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Для взяття на облік до центру зайнятості, особа з інвалідністю має надати наступні документи:

• паспорт;
• трудову книжку;
• документ про освіту;
• посвідчення особи з інвалідністю (пенсійне посвідчення, видане органами Пенсійного фонду України);
• копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, а також за бажанням копію індивідуальної програми реабілітації (для осіб з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та отримують пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” та “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”) - пункт 4 Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 № 446. У випадку, якщо в зазначених документах вказано, що людина з інвалідністю непрацездатна, то центр зайнятості не може взяти її на облік, оскільки відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.Сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю відбувається з урахуванням висновків МСЕК (для повнолітніх людей з інвалідністю) та лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів (для неповнолітніх).

Так, МСЕК і ЛКК (лікарсько-консультаційна комісія) проводять експертизу професійної придатності осіб з інвалідністю, що здійснюється насамперед для професій (спеціальностей), за якими вони працювали, навчалися, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому.

Вказується перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений у тому чи іншому ступені професійної придатності.

Обов'язково вказуються відомості про придатність до відповідної професії:

• у повному обсязі;
• з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня.

Зазначається перелік професій, спеціальностей, що рекомендується до освоєння при професійному навчанні, перепідготовці.

Див. додатково консультацію "Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні"

Рекомендації щодо форми організації навчання

• у загальноосвітньому навчальному закладі;
• у спеціально організованих умовах (спеціальна загальноосвітня школа, школа-інтернат, спеціальний клас (група у відповідному навчальному закладі),
• спеціальна навчальна програма, легкий режим навчання та інше.

МСЕК та ЛКК здійснюють докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності особи з інвалідністю, в якому обов'язково зазначаються протипоказання за станом здоров'я людини з інвалідністю до певних видів професійної діяльності, зазначені умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники) тощо.

Право на призначення допомоги по безробіттю мають лише люди з інвалідністю визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше ніж 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески.

Право на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, на працевлаштування з урахуванням надання дотації роботодавцю з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на учать в оплачуваних громадських роботах мають лише ті люди з інвалідністю, які визнані в установленому порядку безробітними і мають право на призначення допомоги по безробіттю.

Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації здійснює контроль за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі, організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором.