Захист прав споживачів кредитних послуг

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний кодекс України
• Закон України «Про захист прав споживачів»
• Закон України «Про банки та банківську діяльність»
• Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»
• Закон України "Про споживче кредитування"
• Постанова правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" від 12.11.2003 № 492

Порушення прав споживачів кредитних послуг

При наданні кредитів Законодавство України висуває низку обов'язкових вимог до банків, що надають кредити населенню.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (стаття 9 Закону України "Про споживче кредитування")

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

Дана форма має містити:

1. найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
2. тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
3. суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
4. тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
5. види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
6. орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
7. необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов’язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.
8. порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
9. попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;
10. порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
11. порядок дострокового повернення кредиту;
12. у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.

Банк при видачі кредиту, зобов'язаний надати позичальникові для підписання договір, що відповідає вимогам законодавства до кредитних договорів (ст. 6 Закону "Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг"). Так у договорі, серед іншого, має бути зазначено: відповідальність обох сторін, а не тільки позичальника за невиконання або неналежне виконання умов договору, порядок, зміни й припинення дії договору. Обов’язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу.

Зміст істотних умов кредитного договору

Згідно з статтею 1055 ЦК України

• Кредитний договір укладається у письмовій формі.
• Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Однак, не зважаючи на дані обставини, при видачі кредитів у вигляді кредитних карток, споживачам кредитних послуг працівники банку надавали для підпису та ознайомлення лише Заявки, які, згідно чинного законодавства України, не можуть вважатися договором. Законодавство України не передбачає заміну кредитного договору заявою, а чітко встановлює його форму.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким було внесено зміни до Цивільного Кодексу України та Закону України «Про банки і банківську діяльність» про те, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Якщо у кредитному договорі банк встановив умову про право банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку, то така умова є недійсною.

Про наявність простроченої заборгованості клієнти банку дізнаються, переважно, отримавши листа з вимогою про погашення простроченої заборгованості.

Слід мати на увазі: Отримавши лист-вимогу про погашення простроченої заборгованості, про яку Вам не відомо, потрібно звертатися у відділення банку, в якому ви отримували кредит з вимогою про роз’яснення причин виникнення простроченої заборгованості.
Також споживач кредитних послуг має право вимагати видачу розрахунку погашення заборгованості згідно кредитного договору.

Отримавши розрахунок погашення заборгованості згідно кредитного договору особа зможе сама дізнатися з якого моменту виникла прострочена заборгованість та з якого моменту була підвищена відсоткова ставка та чи була вона взагалі підвищена.

Якщо виявилося, що відсоткова ставка була підвищена без Вашого відому, споживач кредитних послуг залишає за собою право вибору подальшого врегулювання даного спору:

Види врегулювання спору

• Досудове врегулювання – це письмова вимога в банк про зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором.
• Судове врегулювання спору – позовна заява до місцевого суду про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період в якому вона була підвищена.

Зверніть увагу, що при зверненні до суду, згідно ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», а в даному випадку боржник, це є споживач кредитних послуг, судовий збір не сплачується.

Додатково дивись також:

• Захист прав споживачів у випадку укладення споживчого кредиту
• Реструктуризація боргу за кредитним договором
• Стягнення боргу за онлайн кредитом