Стягнення боргу за онлайн кредитом

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Поняття «он-лайн кредитування»

Креди́т — кошти й матеріальні цінності, що надаються кредитором у користування позичальнику на певний строк та під відсоток.

Одним із різновидів кредитування онлайн кредит — послуга, яку надають кредитодавці, коли можна взяти кредит, не спілкуючись з кредитором наживо, а за допомогою відправки заявки на оформлення кредиту через інтернет.

Кредитодавцями в онлайн кредитах виступають мікрофінансові організації.

Мікрофінансова організація (далі - МФО), яку також досить часто називають кредитною компанією – це фінансова установа, що займається наданням мікрокредитів населенню за спрощеною схемою, а також малому і середньому бізнесу коштом залучення власних резервів.

Різниця між МФО та банком:

- в небанківських фінансових установах процес оформлення кредитного договору набагато простіший та вимагає меншої кількості документів. В більшості МФО немає необхідності пред’явлення довідок про доходи, довідок з місця роботи, поручителів, заставного майна та інших документів, які підтверджували б кредитоспроможність позичальника. Кредити видаються при наявності тільки паспорта та ідентифікаційного коду;

- на відміну від банків, кредитні компанії надають послуги кредитування навіть особам з поганою кредитною історією;

- більшість МФО дає можливість отримати кредит онлайн і підписати договір без відвідування офісу;

- гроші в кредитній компанії можна отримати на коротші терміни, ніж в банках та на значно менші суми, і майже миттєво.

Онлайн кредит – це позика оформлена через мережу Інтернет.

Правовідносини даного правочину регулюються нормами чинного законодавства України, зокрема:

Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансолектронного договору.


Укладення електронного договору

Отримання мікропозики за допомогою онлайн-сервісів є електронним правочином, що реалізується шляхом укладення електронного договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.(стаття 626 ЦК України)

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми .

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:

  • у паперовому вигляді;
  • у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
  • шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
  • в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб’єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід’ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідальність за невиконання умов електронного кредитного договору. Стягнення боргу за онлайн кредитом.

Договір «онлайн кредитування» фізично не підписується, однак він укладається шляхом підписання електронним цифровим підписом.

Статтею 1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.

Електронний цифровий підпис накладається за допомоги особистого ключа та перевіряється за допомоги відкритого ключа.

Електронний договір укладаеться шляхом обміну електронними повідомленнями, підписується шляхом обміну електронними повідомленнями, моментом його підписання є використання:

1. Електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

2. Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України "Про електронний цифровий підпис";

3. Аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Укладення онлайн кредитів знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов’язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов’язковим.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

У разі невиконання умов електронного кредитного договору, сума отриманого кредиту, проценти за користування ним та проценти за прострочення терміну повернення кредиту, підлягають примусовому стягненню в судовому порядку (відкриття виконавчого провадження, арешт майна та банківських рахунків, звернення стягнення на частину офіційного доходу).

На підставі аналізу усталеної судової практики примусовий порядок стягнення коштів передбачений лише шляхом звернення до суду із відповідним позовом мікрофінансової установи.

Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану!

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Порушення зі сторони мікрофінансових організацій під час стягнення заборгованості

  • Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачається: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Зазвичай кредитори звертаються до суду та надають розрахунок заборгованості за позикою з нарахуванням штрафних санкцій після закінчення строку дії договору. Але фінансові установи, як і банківські, зазвичай готують позов на межі закінчення строків позовної давності (три роки), задля отримання максимальної суми від боржника внаслідок перерахунку пені за вказаний строк. При цьому, якщо позичальник почне здійснювати оплату кредиту із часом, усі кошти будуть перерахованими спочатку на погашення розміру пені, а потім вже основного боргу.

З урахуванням правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду провадження 61-6св18, справа № 200/11343/14ц від 07.02.2018 загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) – тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

Також, слід зазначити, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яка подана до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України).

  • Звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, МФО без обмежень нараховують штрафні санкції у вигляді пені за неповернення отриманих у позику коштів, тоді як законом обмежений строк для вимог про стягнення пені.

В судовому порядку у боржника є можливість скоротити суму стягнення навіть до тіла позики, оскільки в більшості випадків фінансові установи зловживають своїм правом вимоги сплати пені за користування коштами, суттєво збільшуючи її розмір.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів»" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону україни "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Зважаючи на безпосереднє поширення Закону України «Про захист прав споживачів» на відносини про стягнення заборгованості за мікропозикою, у боржника є можливість визнати положення договору (якими передбачена відповідальність за порушення зобов’язань, тобто пеня та штрафи) недійсними.

Вимога про нарахування та сплату неустойки не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. третій ст. 509 та частинах першій, другій 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану!

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 61, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов’язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

При цьому, Національний банк України на своєму офіційоному сайті звертає увагу на те, що нові правила не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора. Кредитні канікули – це відтермінування сплати боргу, а не його прощення. Також кредитні канікули – це право кредитора, а не його зобов’язання. Саме тому рекомендуємо домовитися безпосередньо з кредитором про кредитні канікули. Однак, якщо позичальники мають достатній запас ресурсів, щоб продовжувати діяльність та обслуговувати позики, варто їх надалі сплачувати.

Судова практика

Див. також