Грубе порушення законодавства про працю

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Кодекс законів про працю України
• Закон України "Про запобігання корупції"

Які дії є грубим порушенням?

Грубе порушенням законодавства про працю - це випад­ки обмеження трудових прав громадян або зневажливого до них ставлення, а саме:

• незаконне звільнення (звільнення, здійснене з порушенням установленого порядку або без законних підстав для цього);
• інше грубе порушення законодавства про працю :

1. порушення умов оплати праці за надурочні роботи,
2. порушення умов оплати праці за роботу у святкові чи вихідні або неробочі дні;
3. порушення умов та строків розрахунку з працівником при звільненні;
4. порушення законодавства щодо обмеження розміру відрахувань із заробітної плати;
5. незаконне встановлення матеріальної відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни;
6. порушення умов іспитового строку;
7. незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці для працівника;
8. виплата заробітної плати продукцією в порушення вимог законодавства про працю тощо.

Поняття «грубе порушення» має оціночний характер, і в кожному конкрет­ному випадку воно повинне встановлюватися виходячи з:

• кількості по­терпілих,
• тяжкості можливих наслідків,
• тривалості,
• систематичності пору­шень,
• злісності мотивів тощо.

Даний вид правопорушення відноситься до злочинів і за його вчинення передбачена кримінальна відповідальність – ст. 172 Кримінального кодексу України.

ВАЖЛИВО! Порушення законодавства про працю, вчинене з мотивів расової, національної, релігійної неприязні, за наявності інших необхідних ознак може бути кваліфіковане за ст. 161 КК України.

Хто є потерпілим?

Потерпілим від даного злочину є працівник, тобто особа, на яку поширюється законодавство України про працю і яка є відповідною стороною трудових правовідносин, у тому числі державні службовці, які уклали трудові договори з громадянами, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу.
Не є потерпілими від даного злочину:

• особи, що мають спеціальні звання,
• військово­службовці,
• працівники поліції тощо.
  

Хто є правопорушником?

Це особа (особи), на яку (які) покладений обов'язок дотримання трудового законодавства, а саме:

• службові особи, наділені правом прийому та звільнення, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності;
• керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності;
• власники або уповноважені ними особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Порушення щодо них законодавства, яке регулює проходження ними служби, має розглядатися як службові зловживання і, за наявності до того підстав, кваліфікуватися, наприклад, за статтями 364, 365, 423, 424 КК України.

Як захистити порушені права

Порядок дій наступний:

1. Визначити чи кваліфікуються дії як грубе порушення законодавства про працю.
2. Звернутися до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Визначення кваліфікації дій по ст. 172 КК України

Для цього потрібно визначити:

• характер порушуваних трудових прав людини. Тобто грубим буде порушення таких основних прав людини як право на оплату праці не нижче мінімуму, встановленого законом, право на відпустку, право на відпочинок та інші трудові права, які гарантовані Конституцією України, КЗпП України, рядом законів та підзаконних актів;
• категорії працівника, права якого порушуються;
• об’єктивні ознаки здійснюваного порушення (тривалість, систематичність, тяжкість можливих наслідків, кількість потерпілих тощо);
• суб’єктивні ознаки здійснюваного порушення (злісність мотивів, особисті неприязні стосунки тощо).

Об'єктивна сторона цього злочину передбачає встановлення:

• пору­шення конкретної норми трудового законодавства, що пов'язане з незакон­ним звільненням працівника з роботи або іншим грубим порушенням зако­нодавства про працю;
• наявність грубого характеру цього порушення.

Для кваліфікації дії роботодавця за даною статтею необхідно, щоб:

1. Посягання на загальні умови праці було умисним;
2. Таке посягання не було пов'язане зі створенням небезпеки для життя і здоров'я робітника або службовця.

ВАЖЛИВО! Якщо хоч одна вимога не дотримана, склад правопорушення за ст. 172 КК України відсутній.

За цими двома ознаками даний злочин відрізняється від злочинів, що вказані в статтях 271—275 КК України, та передбачають відповідальність за порушення пра­вил безпеки виробництва, яке могло спричинити загибель людей, каліцтво, втрату працездатності або інші тяжкі наслідки.

Звернення до поліції із заявою

Форма такої заяви не встановлена законом. Проте при її написанні варто враховувати, які саме відомості вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань ч.5. ст. 214 КПК України, на них і потрібно орієнтуватись при складанні заяви Медіа:Заява про вчинення злочину.docx.
Так, у заяві потрібно вказати:

• назву органу до якого ви звертаєтесь;
• прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, номер телефону;
• короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
• попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України (у випадку грубого порушення законодавства про працю це буде ст. 172 КК України);
• докази, що підтверджують викладені у заяві обставини;
• дату та підпис.

Відповідальність

За грубе порушення законодавства про працю передбачено такі види покарання:

• штраф:

1. від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у разі незаконного звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також інше грубе порушення законодавства про працю)
2. від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (якщо такі дії були вчинені повторно або потерпілим є неповнолітній, вагітна жінка, одинокий батько, матір або особа, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю)

• позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю:

1. на строк до трьох років (у разі незаконного звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також інше грубе порушення законодавства про працю)
2. на строк до п’яти років (якщо такі дії були вчинені повторно або потерпілим є неповнолітній, вагітна жінка, одинокий батько, матір або особа, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю)

• виправні роботи на строк до двох років
• арешт на строк до шести місяців (якщо такі дії були вчинені повторно або потерпілим є неповнолітній, вагітна жінка, одинокий батько, матір або особа, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю).

Див. також

• Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки