Особливо цінні землі та порядок припинення прав на них(Переглядів: 1189)

Матеріал з WikiLegalAid
Це остання версія цієї сторінки; у неї немає затверджених версій.

Нормативна база

Визначення та перелік земель, що відносяться до особливо цінних

Віднесення земель до особливо цінних відбувається на підставі як їх природних якостей, так і з урахуванням особливостей використання останніх для певних потреб.

До цих земель відносяться землі з різним цільовим призначенням, однак з урахуванням фізичних властивостей останніх, їх природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, законодавством встановлюється особливий порядок їх охорони та припинення прав на них.

Стаття 150 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік земель, що відносяться до особливо цінних, а саме:

  • у складі земель сільськогосподарського призначення:

чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття.

Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Так, на території України виділено 19 природно-сільськогосподарських провінцій, у яких зафіксовано всі відповідні агровиробничі групи ґрунтів сільськогосподарських угідь.

  • торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини, торфовища у складі водно-болотних угідь міжнародного значення;
  • землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу, а саме: ДП "Лівадія", "Гурзуф", "Таврида", "Алушта", "Малоріченське", "Судак", "Морське", "Привітне".
  • землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;
  • землі природно-заповідного призначення (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва);
  • землі природоохоронного призначення (земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність);
  • землі історико-культурного призначення (землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби).

Можливість зміни цільового призначення особливо цінних земель

Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається виключно у разі:

  • розміщення на них об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об’єктів соціально-культурного призначення, об’єктів, пов’язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією;
  • розміщення об’єктів промисловості, енергетики (у тому числі технологічної інфраструктури об’єктів енергетики) на землях сільськогосподарського призначення;
  • відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель сільськогосподарського призначення та торфовищ з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини, торфовищ у складі водно-болотних угідь міжнародного значення до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення;
  • віднесення земельних ділянок до земель оборони і використання їх для забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства оборони України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, а також для розміщення військових частин, військових навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління зазначених органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
  • реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями.

Підстави припинення права власності та права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель

Припинення права власності та права користування земельними ділянками особливо цінних земель відбувається з урахуванням загальних положень чинного законодавства у сфері земельних відносин, однак містить певні особливості.

Припинення права власності та права користування земельними ділянками здійснюється у добровільному або примусовому порядку.

Право власності на земельну ділянку припиняється за таких підстав:

  • добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

Так, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню (частина 2 статті 142 Земельного кодексу України).

Землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних і не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства. У випадку прийняття іноземцями, а також особами без громадянства таких земельних ділянок у спадщину, землі сільськогосподарського призначення протягом року підлягають відчуженню. Якщо вимога про добровільне відчуження не виконана - земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

  • примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.

Право користування земельною ділянкою припиняється за таких підстав:

Варто зауважити, що припинення права постійного користування землями природно-заповідного, іншого природоохоронного призначення та земель історико-культурного призначення з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

  • припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100% акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі;
  • використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;
  • використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення);
  • систематична несплата (тобто неодноразова (два та більше випадки) земельного податку або орендної плати;
  • набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
  • використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;
  • передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об’єктом державно-приватного партнерства або об’єктом концесії;
  • припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);
  • невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 % акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства вимоги щодо звернення протягом 1 року з дня його державної реєстрації до органу виконавчої влади, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної власності, яка належала державному підприємству на праві постійного користування, з заявою про передачу її в оренду, право постійного користування такою земельною ділянкою (крім земельної ділянки, на якій розташовані об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди). Припинення здійснюється на підставі рішення зазначеного органу виконавчої влади (із залишенням її у державній власності), а земельна ділянка (щодо земель сільськогосподарського призначення - право її оренди) виставляється на земельні торги.

Відповідальність за самовільне заняття земельних ділянок особливо цінних земель

Самовільне зайняття земельної ділянки, що віднесена до особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років (частина 2 статті 197-1 КК України).

Див. також

Отримано з https://legalaid.wiki/index.php?title=Особливо_цінні_землі_та_порядок_припинення_прав_на_них&oldid=54901