Особливо цінні землі та порядок припинення прав на них

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Визначення та перелік земель, що відносяться до особливо цінних

Відповідно до аналізу положень чинного законодавства України, віднесення земель до особливо цінних відбувається на підставі як їх природних якостей, так і з урахуванням особливостей використання останніх для певних потреб.

До особливо цінних земель відносяться землі з різним цільовим призначенням, однак з урахуванням фізичних властивостей останніх, їх природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, законодавством встановлюється особливий порядок їх охорони та припинення прав на них.

Стаття 150 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік земель, що відносяться до особливо цінних, а саме:

  • у складі земель сільськогосподарського призначення: - чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; - лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; - темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; - бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; - дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; - коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття.
  • торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини, торфовища у складі водно-болотних угідь міжнародного значення;
  • землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу, а саме: ДП "Лівадія", "Гурзуф", "Таврида", "Алушта", "Малоріченське", "Судак", "Морське", "Привітне".
  • землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;
  • землі природно-заповідного призначення (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва);
  • землі іншого природоохоронного призначення (земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність);
  • землі історико-культурного призначення (землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби).

Особливо цінні ґрунти

Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 6 жовтня 2003 року № 245 затверджено Перелік особливо цінних груп ґрунтів, які складають особливо цінні землі.
Вказаний перелік особливо цінних груп ґрунтів згідно Наказу складено відповідно до матеріалів природно-сільськогосподарського районування території України. Так, на території України виділено 19 природно-сільськогосподарських провінцій, у яких зафіксовано всі відповідні агровиробничі групи ґрунтів сільськогосподарських угідь. Документом, що містить різні, в тому числі визначальні для оцінки якості земель, показники ґрунту, є паспорт ґрунту.
Відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов’язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Віднесення земель до особливо цінних відбувається не тільки на підставі їх природних якостей, а й з урахуванням їх використання для певних соціально значимих потреб.

Підстави припинення права власності та права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель

Припинення права власності та права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель відбувається з урахуванням загальних положень чинного законодавства у сфері земельних відносин, однак містить певні особливості.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку

Підстави припинення права користування земельною ділянкою

  • добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
  • вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
  • припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
  • використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
  • використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
  • систематична несплата земельного податку або орендної плати;
  • набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
  • використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Варто зауважити, що припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої статті 150 ЗК України, а саме: земель, що надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу, земель дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та земель історико-культурного призначення з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.