Фінансування виконавчого провадження

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Halyna.dzhumak.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

  1. Закон України «Про виконавче провадження»
  2. Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
  3. Порядок використання коштів виконавчого провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.
  4. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5.
  5. Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження»
  6. Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»
  7. Рішенням Конституційного Суду України справа № 3-368/2018(5259/18) № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019}

Опис суттєвих аспектів фінансування виконавчого провадження

Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, які відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» складаються з:

  • виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», або основної винагороди приватного виконавця;
  • авансового внеску стягувача;
  • стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554, вищезазначені  кошти використовуються  органами  державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового  виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме для оплати:

Використання коштів органами державної виконавчої служби
1) послуг  з перевезення,  зберігання  і реалізації  майна боржника;
2) послуг   експертів, суб’єктів  оціночної  діяльності - суб’єктів  господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;
3) поштового переказу стягувачеві стягнених аліментних сум;
4) проведення  розшуку боржника,  його  майна або  розшуку дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
6) виготовлення   та  пересилання  документів  виконавчого провадження,    ведення    автоматизованої   системи  виконавчого провадження;
7) інших   витрат, необхідних  для  забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби, у тому числі на:
зарахування  коштів на  відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (комісія банку);
виплату винагороди державним виконавцям;
придбання   службових  приміщень   та   службових  житлових приміщень;
страхування державних виконавців;
забезпечення  працівників органів державної виконавчої служби форменим  одягом;  
матеріально-технічне    забезпечення    діяльності    органів державної  виконавчої  служби (придбання  предметів та матеріалів канцелярського  приладдя,  обладнання, інвентарю  та  інших), їх ремонт  та  обслуговування;  
передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань;
витрати на транспортні послуги (утримання та оренда  транспортних засобів), грошова компенсація за використання державними   виконавцями   власних  транспортних  засобів;
оренда приміщень;
витрати на послуги поштового зв’язку та послуги зв’язку (доступ до Інтернету, установка телефонів тощо);
оплату послуг з охорони;
проведення поліграфічних робіт;
проведення семінарів;
оплату  службових відряджень та проїзду державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів;
оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
придбання   основних  засобів,   комп’ютерних   програм  та програмного забезпечення;
поточний та капітальний ремонт службових приміщень;
сплату судового збору.

Особливості стягнення виконавчого збору

Виконавчий збір стягується згідно постанови державного виконавця, яка виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначається розмір та обов’язок сплати виконавчого збору.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі:

  • 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів;
  • двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи (відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" мінімальна заробітна плата складає 4723,00 грн., тобто розмір виконавчого збору становить 4723,00*2 = 9446,00 грн.) та  в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (тобто розмір виконавчого збору становить 4723,00*4 = 18892,00 грн.) за примусове виконання рішення немайнового характеру;
  • 10 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців. У подальшому державний виконавець зобов’язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному вище, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу.

Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.  

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, сума виконавчого збору зазначається в розмірі 10 % з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження (п. 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Слід зазначити, що виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

У яких випадках виконавчий збір не стягується?

Виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

У яких випадках стягувачем сплачується авансовий внесок?

ВАЖЛИВО! Обов’язок сплати авансового внеску стягувачем при пред’явленні  виконавчого документа згідно положення статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»,  визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019}.

Крім того слід зазначити, що Закон України «Про виконавче провадження» передбачено й інші випадки, де зазначено щодо необхідності сплати авансового внеску, а саме:

  • за умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», витрат виконавчого провадження, документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами (ч.3 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження»);
  • у випадку залучення до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування таких витрат (ч.1 ст. 43 ЗУ «Про виконавче провадження»);
  • у разі відсутності технічної документації на майно, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення (ч.5 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження»).

У разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов’язковим лише на вимогу приватного виконавця.

З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов’язкового авансування стягувачем.

Повернення авансового внеску

Авансовий внесок повертається стягувачу після закінчення  виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, якщо інше не передбачено Законом України «Про виконавче провадження (ч. 3 статті 43 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу впродовж 3 робочих днів з дня винесення відповідної постанови  (п.3 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, які було здійснено за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, які було сплачено на фінансування кожної з витрат.

За умови повернення виконавчого документа за письмовою заявою стягувача відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про використання авансового внеску надається стягувачу на його письмову вимогу.

Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що при розподілі стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій.

Особливості стягнення витрат на проведення виконавчих дій

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов’язаних з винесенням постанов про:

  • відкриття виконавчого провадження;
  • стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
  • стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
  • стягнення витрат виконавчого провадження;
  • закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов’язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

  • виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
  • пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв’язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення виконавцем було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.  

У випадку закінчення або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Слід зазначити, що дана постанова підлягає виконанню іншим приватним виконавцем або органом державної виконавчої служби (ч.4 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження»).  

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Див. також