Участь перекладача в кримінальному провадженні

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Загальні положення

Перекладач у кримінальному провадженні - це особа, здійснює переклад з мови, якою провадиться судочинство на мову особи, котра не володіє мовою судочинства та навпаки.
До цього статусу також належать особи, які проводять переклад жестовою мовою (сурдоперекладачі). На залучення перекладача (сурдоперекладача) мають право: підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок та інші учасники процесу.

Статтею 68 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що у разі якщо підозрюваний, обвинувачений не володіє мовою, якою ведеться судочинство, то органом досудового розслідування чи суду обов'язково залучається перекладач та захисник.
Докази, які отримані під час проведення слідчих та процесуальних дії з особою, яка не володіє мовою, якою ведеться кримінальне провадження можуть визнаватися недопустимими.

Статус перекладача в кримінальному процесі має також особа, запрошена до участі в справі для роз'яснення знаків німого чи глухого. Сурдопереклад - це переклад особою, яка має навички сурдоперекладу, усної мови через жестову мову (прямий переклад) для глухих учасників кримінального провадження. Крім того, вона має вміти здійснювати зворотний переклад жестової мови глухих на усну мову (зворотний переклад).

Права перекладача

  1. ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;
  2. знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;
  3. одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження;
  4. заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

Обов'язки перекладача

  1. прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
  2. заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом
  3. здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом;
  4. не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Відповідальність перекладача

  1. кримінальна (за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків - за ст. 385 КК України);
  2. за завідомо неправильний переклад - за ст. 384 КК України;
  3. за розголошення даних досудового слідства чи дізнання - за ст. 387 КК України;
  4. адміністративна (за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду чи в непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь- яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил; за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства чи дізнання.)

Залучення перекладача до кримінального провадження

Перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з’ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз’яснюють його права і обов’язки. (ч. 4 ст 68 КПК України).

Залучення перекладача на стадії досудового розслідування здійснюється на підставі постанови слідчого чи прокурора або ухвали слідчого судді, а на стадії судового провадження на підставі ухвали суду.

За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків перекладач несе відповідальність, встановлену законом. (ч. 5 ст 68 КПК України).

Перекладач залучається до участі в кримінальному провадженні для здійснення як усного перекладу усних пояснень, показань, клопотань, заперечень, зауважень тощо, так і письмових документів, з якими учасники кримінального провадження ознайомлюються під час проведення конкретних слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, при ознайомленні учасників з матеріалами досудового розслідування до його завершення (ст. 221 КПК України), при відкритті матеріалів іншій стороні (ст. 290 КПК), при ознайомленні учасників судового провадження з матеріалами кримінального провадження після призначення справи до судового розгляду (ст. 317 КПК України), а також для здійснення письмового перекладу процесуальних документів, копії яких за законом обов'язково вручаються учасникам кримінального провадження, зокрема, повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), копії постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження (ч. 5 ст. 284 КПК України), копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (ст. 293 КПК України) тощо.

Про порядок виклику перекладача слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом та наслідки неявки його без поважних причин див. ст.ст. 133- 139 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 327 КПК України прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом) забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки перекладача шляхом здійснення судового виклику.

У справі Брозісек проти Італії (Brozicek v. Italy) ; Таба проти Франції (Tabai v.France) ЄСПЛ вказував, - якщо встановлено, що обвинувачений має недостатнє знання мови, на якій надається інформація, органи влади зобов'язані надати йому переклад. У справі Х. проти Австрії (X. v. Austria) – «обвинувачений не має права на повний переклад матеріалів справи». У справі Luedicke, Belkacem і Koç проти Німеччини ЄСПЛ зазначив, що витрати, спричинені перекладом обвинувальних матеріалів, мають покладатись на державу, відповідно до статті 6 § 3 e), Конвенції, яка гарантує право на безкоштовну допомогу перекладача.