Тимчасове вилучення майна

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Поняття "тимчасове вилучення майна"

Тимчасове вилучення майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження і означає фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, зазначене у частині другій статті 167 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (частина перша статті 167 КПК України).

Підстави тимчасового вилучення майна

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

Знаряддя вчинення кримінального правопорушення - матеріальні об'єкти, які використовувалися для активного впливу на зовнішній світ для досятнення мети кримінального правопорушення чи завдяки яким настали злочинні наслідки (рушниця, отрута, ломик, рибальські сітки тощо).

Засоби вчинення кримінального правопорушення - матеріальні об'єкти, які використовувалися для сприяння чи приховування кримінального правопорушення (маски, що приховують обличчя, освітлювачі, контейнери тощо).

Сліди кримінального правопорушення - матеріальні об'єкти, які своїми якостями, ознаками, станом або місцеперебуванням відображають різні обставини предмета доказування (розслідуваної події) і можуть бути засобами до викриття кримінального правопорушення і встановлення об'єктивної істини у справі (відбитки рук, ніг, залишки крові чи інших речовин, об'єкти, які з'явилися в матеріальному середовищі в результаті злочинного діяння тощо).

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом (тобто викрадене майно, гроші, наркотичні засоби тощо);

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Аналіз змісту статті 168 КПК України у взаємозв’язку з відповідними нормами статей 236 (обшук), 237 (огляд) КПК України показує, що тимчасово вилученим є будь-яке майно, яке одержане в результаті, зокрема:

  • затримання особи в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 2982 КПК України (кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом);
  • обшуку;
  • огляду.

Як вбачається з частини першої статті 167 КПК України тимчасове вилучення майна як забезпечувальний захід триває до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тобто тимчасовість цього заходу обумовлюється його застосуванням без дозволу слідчого судді, який у разі позитивного вирішення питання про арешт майна по суті легітимізує його попереднє вилучення, чим забезпечується, зокрема, допустимість доказів, якщо вилучені предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Звертаємо увагу, що в місцевих та апеляційних загальних судах відсутня однозначна судова практика з приводу накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку. Оскільки, певна частина слідчих суддів стоїть на тій позиції, що все майно, вилучене під час обшуку є тимчасово вилученим і, відповідно, підлягає арешту за клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, з метою подальшого утримання стороною обвинувачення такого майна в якості речових доказів.

У той же час, інша судова практика свідчить про те, що тимчасово вилученим майном подекуди вважаються речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, а значить і не потребують накладення арешту для їх подальшого зберігання в якості речових доказів.

Існує думка, що усе вилучене під час обшуку майно: і те, яке зазначено в ухвалі слідчого судді про обшук, і те, яке додатково вилучено під час обшуку, є тимчасово вилученим майном, на яке, у разі необхідності його утримання слідчим, має бути накладений арешт, оскільки в протилежному випадку дії слідчого щодо вилучення під час обшуку частини майна опиняться поза судовим контролем, що, як наслідок, може призвести до свавілля.

Таким чином, для того щоб слідчому, як стороні кримінального провадження, утримувати у себе майно, яке має статус тимчасово вилученого, він зобов’язаний своєчасно (не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, у разі вилучення майна під час обшуку, огляду – протягом 48 годин після вилучення майна) звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Тобто підставою для збереження тимчасово вилученого майна в органі досудового слідства є ухвала слідчого судді про арешт майна.

Існує проблема визначення правового статусу тимчасово вилученого майна, на яке не було накладено арешт. Судова практика розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора свідчить про існування неоднозначності регулювання нормами КПК України правового статусу майна, яке було вилучене, але яке у визначеному КПК України порядку не було арештоване ухвалою слідчого судді або ж було відмовлено слідчому чи прокурору у арешті такого майна.

Так, у частині четвертій статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

До однієї з основних засад кримінального провадження відноситься недоторканість права на власність, яка визначена у статті 16 КПК України.

Частина перша цієї норми імперативно встановлює, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі  вмотивованого судового рішення.

Натомість частина друга цієї статті визначає, що на підставах та в порядку, передбаченому КПК України, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Отже, згідно зі статтею 16 КПК України лише судовим рішенням особу може бути позбавлено права власності та лише судовим рішенням обмежується право власності. Без судового рішення можливе обмеження права власності лише шляхом застосування процедури тимчасового вилучення майна, яка визначена статтями 167 – 169 КПК України.

Зберігання тимчасово вилученого майна

Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок зберігання) (не поширюється на правила зберігання та обліку у кримінальному провадженні речових доказів, що надійшли до суду і які передбачені в інструкціях з діловодства в місцевому загальному суді та апеляційному загальному суді, що затверджуються Державною судовою адміністрацією України) та Порядок передачі на зберігання тимчасово вилучених під час кримінального провадження документів, які посвідчують користування спеціальним правом, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» (далі - Порядок передачі на зберігання).

Згідно з пунктом 27 Порядку зберігання схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з вимогами вказаного порядку до повернення майна власнику у зв’язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Тимчасово вилучене майно зберігається в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених вищезазначеним порядком. Умовою зберігання тимчасово вилученого майна повинне бути забезпечення збереження його істотних ознак та властивостей.

Відповідальним за зберігання тимчасово вилученого майна, що зберігається разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.

Відповідальною за зберігання тимчасово вилученого майна в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що призначається наказом керівника такого органу або слідчого підрозділу відповідно до повноважень.

Зберігання речових доказів у вигляді обладнання для промислового виробництва сигарет та цигарок здійснюється органами, що здійснили їх вилучення, або суб’єктами господарювання (за їх згодою), відомості про яких внесено до Єдиного державного реєстру обладнання для промислового виробництва сигарет та цигарок відповідно до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” (пункт 181 Порядку зберігання).

Тимчасово вилучені під час кримінального провадження документи, які посвідчують користування спеціальним правом щодо керування транспортним засобом або судном, полювання, здійснення підприємницької діяльності (далі - документи) передаються на зберігання у разі, коли про факт їх вилучення складений протокол з дотриманням вимог КПК України (пункти 1, 2 Порядку передачі на зберігання).

Вилучені документи зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження, до постановлення слідчим суддею відповідної ухвали за результатами розгляду клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (далі - клопотання).

У разі відмови в задоволенні клопотання вилучені документи підлягають поверненню володільцю не пізніше наступного робочого дня після отримання слідчим, прокурором відповідної ухвали слідчого судді.

У разі задоволення клопотання документи не пізніше наступного робочого дня після отримання слідчим, прокурором відповідної ухвали слідчого судді надсилаються разом з копією такої ухвали рекомендованим листом на зберігання центральному органові виконавчої влади, що здійснює контроль (нагляд) у відповідній сфері (далі - центральний орган виконавчої влади). У разі продовження в установленому порядку строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом копія відповідної ухвали слідчого судді надсилається у такий самий строк центральному органові виконавчої влади, якому для зберігання надіслано документи.

В останній день строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом центральний орган виконавчої влади надсилає документи рекомендованим листом слідчому, прокурору, від якого вони надійшли, для вирішення питання про повернення таких документів володільцю.

Документ, що підтверджує повернення документа володільцю або надіслання його на зберігання центральному органові виконавчої влади, долучається до матеріалів кримінального провадження.

Припинення тимчасового вилучення майна

Згідно з частиною першою статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

  1. за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
  2. за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
  3. у разі скасування арешту;
  4. за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;
  5. у випадках коли:
  • клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна подано пізніше наступного робочого дня після вилучення майна або після спливу 48 годин у разі вилучення майна під час обшуку, огляду (частина п'ята ст. 171 КПК України);
  • ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання (частина шоста статті 173 КПК України).

Висновок

Отже, підводячи підсумок, акцентуємо увагу на наступному:

  • усе майно (речі, документи), вилучене під час проведення чи то законного затримання, чи то обшуку, огляду у підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, набуває статусу тимчасово вилученого;
  • для утримання тимчасово вилученого майна як речових доказів слідчий зобов’язаний своєчасно звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна;
  • якщо арешт вчасно не накладається, тимчасово вилучене майно підлягає негайному поверненню його володільцю.