Спеціальна конфіскація

Нормативна база

Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 08 листопада 1990 року
Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року
Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року
Кримінальний кодекс України (статті 96¹, 96²)
Кримінальний процесуальний кодекс України (частина дев'ята статті 100, стаття 568)

Загальні положення

Спеціальна конфіскація - це примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених Кримінальним кодексом України, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 Кримінального кодексу України.

Хто уповноважений виносити рішення про конфіскацію

Питання про застосування спеціальної конфіскації вирішується виключно судом під час постановлення рішення, яким закінчується кримінальне провадження:

обвинувальний вирок суду;
ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності;
ухвала суду про застосування заходів медичного характеру;
ухвала суду про застосування заходів виховного характеру.

У випадку закриття провадження слідчим або прокурором спеціальна конфіскація застосовується ухвалою слідчого судді на підставі відповідного клопотання.

У разі коли об’єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, спеціальна конфіскація може бути застосована на підставі:

1) ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності;

2) ухвали суду, постановленої в порядку частини дев’ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.

Застосування спеціальної конфіскації

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно

одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 96-2 Кримінального Кодексу у разі якщо гроші, цінності та інше майно, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв’язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Спеціальна конфіскація може бути застосована за умови вчинення таких кримінальних правопорушень:

кримінальні правопорушення, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159¹, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209¹, 210, частинами першою і другою статей 212, 212¹, частиною першою статей 222, 229, 239¹, 239², частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363¹, 364¹, 365² Кримінального кодексу України.

Конфіскація у третіх осіб

Спеціальна конфіскація може застосовуватися також до майна третіх осіб . Це випадки коли:

доведено що особа набула таке майно безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості та знала або повинна була і могла знати, що таке майно одержане незаконним шляхом (відповідає будь-якій із ознак майна, що передбачені у пунктах 1-4 частини статті 96¹ Кримінального кодексу України);
майно було отримане у власність у період незаконної діяльності;
майно було отримано безоплатно від особи, яка здійснювала незаконну діяльність;
майно було отримане у власність після повідомлення особі про підозру від такої особи;
грошові кошти на придбання майна були отримані від особи, яка здійснювала незаконну діяльність.

Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті 96-2 Кримінального Кодексу.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.