Стягнення аліментів: виконання рішень суду України за кордоном та виконання рішень іноземних судів в Україні

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Загальна інформація

Особливістю вирішення питання, пов'язаних з виконанням рішень України про стягнення аліментів, якщо боржник постійно проживає за межами України є те, що у дану випадку важливе значення мають міжнародні конвенції та договори, ратифіковані Україною у встановленому порядку. Відповідно до статті 13 Сімейного кодексу України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Базовим міжнародним договором, що регулює питання стягнення аліментів чи утримання є Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року (далі - Конвенція 1956 року).

Однак, 23 листопада 2007 року ООН була прийнята Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (далі - Конвенція 2007 року), згідно зі статтею 49 якої у відносинах між Договірними державами Конвенція 2007 року замінює Конвенцію 1956 року настільки, наскільки її сфера застосування між такими державами збігається зі сферою застосування Конвенції 2007 року. Конвенція 2007 року ратифікована Верховною Радою України від 11 січня 2013 року.

Також, відповідно до пункту розділу І Інструкції про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 вересня 2017 року № 2904/5 (далі - Інструкція), у разі якщо у відносинах між Договірною державою та Україною одночасно діє Конвенція 2007 року і Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання, вчинена 02 жовтня 1973 року у м. Гаазі, що набрала чинності для України 01 серпня 2008 року (далі - Конвенція 1973 року), або Конвенція 1956 року у м. Нью-Йорку, що набрала чинності для України 19 жовтня 2006 року, застосовується Конвенція 2007 року. У разі якщо визнати і виконати в Договірній державі рішення про стягнення аліментів (утримання), винесене до набрання чинності Конвенцією 2007 року, на підставі її положень неможливо, але можливо на підставі положень Конвенції 1973 року або Конвенції 1956 року, застосовуються положення останніх відповідних конвенцій.

У разі, коли між Україною та будь-якою з Договірних Сторін діє інший міжнародний договір, що регулює питання визнання і виконання судових рішень, виконання доручень про вручення документів або отримання доказів за кордоном, можуть застосовуватись положення відповідного міжнародного договору, наприклад, Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, яка діє на території Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменистану, Узбекистану та України.

Стягнення аліментів відповідно до Конвенції 2007 року

Відповідно до інформації, зазначеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права до Конвенції 2007 року приєдналися такі країни: Албанія, Австрія, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Естонія, Фінландія, Франція, Німеччина, Греція, Гаяна, Гондурас, Угорщина, Ірландія, Італія, Казакстан, Латвія, Литва, Люксенбург, Мальта, Чорногорія, Нідерланди, Нікарагуа, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Щвеція, Туреччина, Україна, Велика Британія, Сполучені Штати Америки (далі - Договірна держава).

Положення Конвенції 2007 року застосовуються в Україні до зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років.

До зобов’язань про стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина; з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років; з повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків; з баби, діда на внуків, які не досягли повноліття; з повнолітніх внуків, правнуків на непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда; з повнолітніх братів, сестер на братів, сестер, які не досягли повноліття, та непрацездатних повнолітніх братів і сестер; з мачухи, вітчима на падчерку, пасинка, які не досягли повноліття; з повнолітніх падчерки, пасинка на непрацездатних мачуху, вітчима в Україні застосовуються лише визнання та виконання рішення, які стосуються зобов'язань про утримання.

Порядок звернення

Кредитор (особа, якій заборговували утримання (аліменти) або передбачається така заборгованість) або боржник (особа, яка утримання заборгувала або передбачається, що заборгувала) щодо зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років можуть звернутися до центрального органу через центральний орган тієї Договірної держави, де постійно проживає заявник. Тобто якщо аліменти необхідно стягнути з батька (матері) який проживає, наприклад, в Албаній, громадянин України звертається до Міністерства юстиції України або його міжрегіональні управління, яке передає відповідне звернення до Міністерства юстиції Албанії.

Заяви щодо зобов’язань про стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина; з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років та інших зазначених вище осіб, кредитор або боржник подають безпосередньо до компетентного органу запитуваної Договірної держави (наприклад, до Міністерства юстиції Болгарії).

Види заяв, які може подавати кредитор Види заяв, які може подавати боржник
1) заява про визнання та/або виконання іноземного рішення про стягнення аліментів;

2) заява про виконання рішення, прийнятого або визнаного в запитуваній Договірній державі;

3) заява про вирішення питання про стягнення аліментів у запитуваній Договірній державі, у тому числі (у разі потреби)

з вимогою про встановлення батьківства;

4) заява про вирішення питання про стягнення аліментів у запитуваній Договірній державі у випадках, коли визнання

та виконання іноземного рішення є неможливим або у визнанні та виконанні відмовлено у зв'язку з недостатністю

підстав для визнання та виконання згідно зі статтею 20 Конвенції 2007 року або з підстав, зазначених у підпунктах "b" або "e" статті 22 Конвенції 2007 року;

5) заява про зміну рішення, винесеного в запитуваній Договірній державі;

6) заява про зміну рішення, винесеного в Договірній державі іншій, ніж запитувана Договірна держава.

1) заява про визнання рішення щодо утримання, у тому числі рішення, яке змінює попереднє;

2) заява про зміну рішення, винесеного в запитуваній Договірній державі;

3) заява про зміну рішення, винесеного в Договірній державі іншій, ніж запитувана Договірна держава.

Заява має містити таку інформацію:

  1. суть прохання;
  2. повне ім'я та дату народження заявника, контактну інформацію, у тому числі адресу для листування, електронну адресу та номер телефону (за наявності);
  3. повне ім'я та, якщо відомо, контактні дані (адресу, електронну адресу, номер телефону), дату і місце народження боржника (у заяві боржника - кредитора), за наявності також адресу проживання, місце роботи, іншу інформацію, яка може допомогти в ідентифікації особи;
  4. повне ім'я та дату народження кожної дитини, на утримання якої вимагаються аліменти;
  5. обставини, на яких ґрунтуються вимоги;
  6. реквізити банківського рахунку, на який слід перераховувати аліментні платежі (у заяві кредитора);
  7. майновий стан кредитора (за наявності);
  8. майновий стан боржника, ім'я та місцезнаходження роботодавця боржника, вид і місцезнаходження майна боржника (за наявності);
  9. будь-яку іншу інформацію, що може допомогти в ідентифікації і встановленні місця перебування відповідача (кредитора або боржника) або місцезнаходження його майна (за наявності);
  10. будь-яку необхідну підтвердну інформацію або підтвердні документи, у тому числі про право заявника на безоплатну правову допомогу.

У разі звернення із заявою про вирішення питання про стягнення аліментів в Україні у такій заяві може бути зазначено прохання про стягнення судових та інших витрат, що виникли у зв’язку із застосуванням Конвенції 2007 року в Україні, зі сторони, проти якої винесено рішення, відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Заява та документи, що направляються з України до запитуваної Договірної держави, складені українською мовою, мають супроводжуватися перекладом офіційною мовою запитуваної Договірної держави або іншою мовою, яку запитувана Договірна держава визначила у своїй заяві як прийнятну для всієї своєї території або тієї її частини, на якій проживає боржник (наприклад, англійська чи французька). Переклад здійснюється за рахунок кредитора/боржника.

До заяви про визнання та/або виконання іноземного рішення про стягнення аліментів та до заяви про визнання рішення щодо утримання, у тому числі рішення, яке змінює попереднє додаються такі документи:

  • копія рішення, засвідчена компетентним органом у державі його винесення;
  • документ, у якому зазначається, що рішення є таким, що підлягає виконанню в державі його винесення, та (якщо це рішення адміністративного органу) документ, у якому зазначається, що рішення може бути переглянуто в адміністративному чи судовому порядку і що воно має таку саму силу, як і рішення суду з такого самого питання відповідно до законодавства держави його винесення, за винятком випадків, коли така держава визначила у заяві відповідно до статті 57 Конвенції 2007 року, що рішення її адміністративних органів завжди відповідають цим вимогам;
  • якщо відповідач не з'явився та не був представлений у судовому процесі в державі винесення рішення, документ або документи, які засвідчують залежно від обставин, що відповідач був належним чином повідомлений про провадження та мав можливість бути заслуханим або був належним чином повідомлений про винесене рішення та мав можливість його оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону;
  • за наявності заборгованості з аліментів - документ з розрахунком такої заборгованості і датою, на яку сума заборгованості з аліментів нарахована;
  • стосовно рішення, яке передбачає автоматичне коригування розміру аліментів шляхом індексації, - документ з інформацією, необхідною для проведення відповідних розрахунків;
  • документи, які містять інформацію про обсяг безоплатної правової допомоги в державі винесення рішення, якщо заявник її отримував.

Стягнення аліментів відповідно до Конвенції 1956 року

Відповідно до Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2006 року № 121/5 (далі - Інструкція № 121/5), визначено спрощену процедуру стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї у відносинах з такими державами, які є її сторонами: Австралія, Алжир, Аргентина, Барбадос, Бельгія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Буркіна-Фасо, Ватикан, Великобританія, Гаїті, Гватемала, Греція, Данія, Еквадор, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Кабо-Верде, Казахстан, Кіпр, Киргизстан, Колумбія, Німеччина, Ліберія, Люксембург, Македонія, Мексика, Молдова, Монако, Марокко, Нігер, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Польща, Португалія, Румунія, Сейшели, Сербія, Словаччина, Словенія, Суринам, Туніс, Туреччина, Уругвай, Угорщина, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Центральноафриканська Республіка, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка (далі - Договірна Сторона).

Порядок звернення

Усі звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї та інші документи на виконання Конвенції 1956 року в Україні надсилаються для передачі за кордон або з-за кордону через Міністерство юстиції України. Якщо позивач проживає на території України, його звернення можуть направлятися до Міністерства юстиції через його міжрегіональні управління (пункт 4 Інструкції № 121/5).

Стягнення аліментів з боржника за кордоном

Звернення із заявою про стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає за кордоном

У разі, коли відсутнє рішення суду України про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном, або коли згідно із законодавством Договірної Сторони вирішення питання здійснюється за місцем проживання відповідача, або коли потребує вирішення питання про зміну розміру аліментів, до відповідної Договірної Сторони надсилаються документи, необхідні для розгляду справи по суті (пункт 7 Інструкції № 121/5).

Заява про стягнення аліментів встановленої форми (додаток 1 до Інструкції № 121/5) повинні містити таку інформацію та документи:

  1. повне ім'я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);
  2. відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;
  3. відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи;
  4. засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв'язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);
  5. фотокартку позивача;
  6. будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;
  7. нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача;
  8. засвідчену копію судового рішення чи іншого документа, яким установлено розмір аліментів (якщо заява стосується вирішення питання про зміну розміру аліментів).

Клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на території іншої держави

Клопотання встановленої форми (додаток 2 до Інструкції № 121/5) повинні містити таку інформацію та документи:

  1. повне ім'я відповідача (боржника), дата народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу (стягувачу), його адреси протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи і, по можливості, фотокартка;
  2. наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про належне йому майно;
  3. будь-яка інша інформація, що може сприяти встановленню місцезнаходження боржника чи виконанню клопотання або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;
  4. копію судового рішення;
  5. довідку про те, що рішення набрало законної сили;
  6. довідку про часткове виконання або невиконання рішення на території України;
  7. довідку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
  8. копію протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
  9. фотокартку стягувача (пункт 11 Інструкції № 121/5).

Заява або клопотання і документи, що до них додаються, надаються українською мовою разом з перекладом на офіційну мову Договірної Сторони, на території якої пропонується стягнути аліменти.

Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви або клопотання.

Стягнення аліментів з боржника, який проживає в Україні, щодо особи, яка проживає за її межами

Звернення іноземного позивача з позовною заявою про стягнення аліментів (про зміну розміру аліментів) з відповідача, що проживає в Україні

Позовна заява про стягнення аліментів в Україні оформлюється позивачем письмово з урахуванням статті 175 Цивільного процесуального кодексу України і у ній зазначаються:

  1. повне ім'я позивача, дата народження, громадянство, місце проживання, поштовий індекс, номер телефону, ім'я й адреса будь-якого законного представника позивача, надається фотокартка позивача, а у відповідних випадках - повне ім'я і дата народження особи, на утримання якої вимагаються аліменти;
  2. повне ім'я відповідача та, наскільки це відомо позивачеві, його адреси протягом останніх п'яти років, дата народження, громадянство й рід занять та місце роботи, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, у разі наявності, також додається його фотокартка;
  3. зміст позовних вимог;
  4. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також будь-яка інша інформація, наприклад про фінансові та сімейні обставини позивача й відповідача;
  5. перелік документів, що додаються;
  6. довіреність на уповноваження Міністерства юстиції України представляти інтереси позивача у справі про стягнення аліментів (пункт 14 Інструкції № 121/5).

Клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду про стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає в Україні

Відповідне клопотання оформлюється позивачем (стягувачем) або уповноваженою ним особою у письмовій формі та з урахуванням статті 466 Цивільного процесуального кодексу України і повинно містити інформацію та документи:

  1. повне ім'я позивача, дату народження, громадянство, місце проживання (перебування) або місцезнаходження, місце роботи, а також ім'я й адресу законного представника позивача, а у відповідних випадках - повне ім'я і дату народження особи, на утримання якої стягуються аліменти;
  2. повне ім'я відповідача, дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачеві, його адреси протягом останніх п'яти років, і рід занять, його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
  3. мотиви подання клопотання, а також будь-яку іншу інформацію, зокрема про фінансовий та сімейний стан позивача й відповідача;
  4. засвідчену в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається заява;
  5. офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
  6. документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;
  7. документ, що визначає, у якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
  8. документ, що посвідчує повноваження представника позивача (якщо заява подається представником);
  9. фотокартка позивача та, по можливості, фотокартка відповідача;
  10. довіреність на уповноваження Міністерства юстиції України представляти інтереси стягувача у справі про стягнення аліментів (пункт 15 Інструкції № 121/5).

Разом із заявою надсилається засвідчений переклад усіх матеріалів на українську мову.

Виконавчий лист за рішенням про стягнення аліментів видається за заявою позивача або уповноваженого ним представника і передається для виконання в органи державної виконавчої служби.

Див. також