Строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Natalia.zaitseva.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база:

Загальні відомості

Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" на підставі виконавчих документів, які видані органом, що прийняв рішення.

Перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню виконавчою службою, перелічено в статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Звернення з виконавчим документом

Державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 Закону, на підставі виконавчого документа.

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

  1. виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
  2. судові накази;
  3. ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
  4. виконавчі написів нотаріусів;
  5. посвідченя комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
  6. постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
  7. постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
  8. рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
  9. рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
  10. рішення (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Виконавчі документи можуть подаватися до виконання у органів державної виконавчої служби:

  • за заявою стягувача, зазначеним у виконавчому документі або його представником;
  • за заявою прокурора у випадку представництва інтересів громадянина чи держави в суді, судом та іншими передбачених законом випадках;
  • якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
  • якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Строки для пред’явлення виконавчих документів

Виконавчий документ є документом строковим, тобто має виконавчу силу тільки протягом строку, встановленого законом. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) — це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.

У виконавчому документі повинно бути зазначено серед інших строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 12 Законом встановлено наступні строки для пред’явлення виконавчих документів до виконання:

  1. посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, - протягом трьох місяців.
  2. інші виконавчі документи - протягом трьох років.

Зазначені вище строки встановлюються для:

  • виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його прийняття;
  • виконавчого документу про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо, - протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Переривання строку

Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

  • пред'явленням виконавчого документа до виконання;
  • надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення..

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (стаття 12 Закону).

Пропущення строку

У разі пропущення строку пред’явлення до виконання виконавчого документу:

→ орган державної виконавчої влади/приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення (частина четверта статті 4 Закону);

→ стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, частиною сьомою статті 327 Господарського процесуального кодексу України у разі вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання суд вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у встановленому порядку.

Статтею 376 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Див. додатково "Поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа на виконання".

Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:

  1. рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
  2. пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;
  3. боржника визнано банкрутом;
  4. Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
  5. юридичну особу - боржника припинено;
  6. виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
  7. виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
  8. стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим;
  9. виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
  10. виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (частина четверта стаття 4 Закону) .

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Див. також