Спадкування громадянами України майна, що знаходиться за кордоном

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Olena.prykhodko.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Куди звернутися

Для того щоб отримати майно, що знаходиться за кордоном перше, що потрібно зробити, – визначити місце відкриття спадщини. Адже саме за місцем відкриття спадщини спадкоємці подають нотаріусу заяву про прийняття або відмову від спадщини. За загальним правилом (ч. 1 ст. 1221 Цивільний кодекс України ) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Але якщо місце проживання спадкодавця невідоме, то місце відкриття спадщини визначається за місцезнаходженням нерухомого майна або основної його частини, а за відсутністю і нерухомого майна – за місцезнаходженням основної частини рухомого майна відповідно до ч. 2 ст. 1221 Цивільний кодекс України .
Нотаріус заводить спадкову справу; зацікавлені особи подають заяви про вжиття заходів з охорони спадкового майна, якщо це потрібно відповідно до Глави 6 Закону України "Про наторіат". На підставі поданих заяв нотаріус визначає коло спадкоємців, які прийняли спадщину або відмовились від її прийняття. Потім видається документ – свідоцтво про право на спадщину та визначається матеріальне право країни, яке буде застосовуватися до спадкових правовідносин. Далі потрібно визначитися із правовим полем, у якому працюватиме нотаріус, адже через те, що майно знаходиться в іншій державі, у справі можуть спиратися не тільки на українське законодавство.

Підстави звернення

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.
ст. 71 цього ж Закону також визначено, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майно, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України..
Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Заповіт або акт його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту або права громадянства, або права звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права держави, у якій знаходиться нерухоме майно. (ст. 72 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Особливості вибору нотаріусом норм законів

Нотаріус працює із кількома нормами законів і застосовує норми іноземного права. Тому він:

  • визначає, за спадковим правом якої країни здійснюється спадкування;
  • перевіряє наявність міжнародного договору про правову допомогу (міжнародної конвенції) з цією країною;
  • відповідно до вимог цього міжнародного договору (конвенції) готує запит до компетентних органів цієї країни.

Трохи легше, коли спадщина знаходиться в одній із країн колишнього СРСР, а точніше – у Республіці Білорусь, Азербайджанській Республіці, Республіці Узбекистан, Російській Федерації, Республіці Казахстан, Республіці Таджикистан, Республіці Вірменія, Киргизькій Республіці, Республіці Молдова, Грузії та Туркменістані. Адже із цими країнами та Україною діє Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.
Закон України «Про нотаріат» дає право нотаріусам вимагати від осіб відомості та документи, необхідні для роботи. А саме, для видачі свідоцтва про право на спадщину, а також для підтвердження родинних стосунків нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. І без цих документів свідоцтва про право на спадщину він може й не видати.
Для отримання необхідних документів нотаріус готує відповідний запит до компетентних органів іншої держави (або країни – учасниці Конвенції) щодо отримання відповідних відомостей чи документів, необхідних для оформлення спадщини.