Порядок укладення та розірвання шлюбного договору. Визнання недійсним шлюбного договору

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Загальні положення

За шлюбним договором:

  1. регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки;
  2. можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків;
  3. не може регулюватися особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми;
  4. не може зменшуватися обсягу прав дитини, які встановлені СК України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
  5. не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (стаття 93 СК України).

Пункт 2.1 пункту 2 глави 5 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5, визначає шлюбний договір як договір щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний договір), яким регулюються майнові відносини між подружжям, у тому числі визначаються їхні майнові права та обов'язки як батьків.

Шлюбний договір укладається в письмовій формі в трьох оригінальних примірниках і нотаріально посвідчується.

Увага! Згідно з частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Шлюбний договір може включати низку різних питань, але в основному передбачає визначення майнових прав подружжя в разі розірвання шлюбу. Шлюбний договір не може регулювати особисті (немайнові) відносини подружжя, а також особисті (немайнові) відносини між ними та дітьми. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

Шлюбний договір.jpg

Сторони у шлюбному договорі можуть визначати:

  • правовий режим майна, яке дружина, чоловік передають для використання на спільні потреби сім’ї;
  • правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
  • порядок користування житлом;
  • права на утримання.

Сторони можуть домовитись у шлюбному договорі про зміну правового режиму майна, набутого в шлюбі, та визначити його як особисте майно одного із подружжя або на особисте майно одного із подружжя поширити режим спільного майна подружжя.

Шлюбним договором може регулюватися порядок користування одним із подружжя житловим приміщенням, яке належить іншому з подружжя, а також проживання у житловому приміщенні, яке є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.

Мета укладення шлюбного договору

Безпечніше із шлюбним договором буде особам, які:

  • одружуються з іноземними громадянами, представниками іншої релігії;
  • є матеріально забезпеченими, політиками, представниками шоу-бізнесу (співаки, актори, продюсери тощо);
  • самостійно несуть тягар матеріального забезпечення сім’ї;
  • бажають документально забезпечити виконання батьківського обов’язку на утримання дітей.

Порядок укладення шлюбного договору

Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом (стаття 92 СК України).

Відповідно до положень статті 95 СК України якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.

Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов'язків, чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу (стаття 96 СК України).

Умови шлюбного договору:

  • визначення майна, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу;
  • непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 СК України і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;
  • визначення можливого порядку поділу майна, в тому числі в разі розірвання шлюбу;
  • використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
  • будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства;
  • порядок користування житлом. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;
  • про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів;
  • про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором;
  • можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Зразок шлюбного договору

Специфіка укладення шлюбного договору з іноземцем

З урахуванням норм Закону України «Про міжнародне приватне право», першочерговим завданням подружжя має бути вибір права, яким керуватимуться сторони при укладенні цього договору. Дана умова оформлюється шляхом укладення окремої угоди або зазначається безпосередньо в шлюбному контракті.

Зміна умов шлюбного договору

Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.

Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення (стаття 100 СК України).

Відмова від шлюбного договору та його розірвання

Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається (стаття 101 СК України).

За спільною згодою одружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Визнання недійсним шлюбного договору

Відповідно до статті 103 СК України шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Основні підстави визнання шлюбного договору недійсним:

  1. порушення нотаріальної форми договору, а також укладення шлюбного договору неповнолітніми особами, які беруть шлюб без згоди їх батьків або піклувальника;
  2. неналежний суб’єктний склад (укладення договору недієздатними особами, або такими, що не мають необхідного обсягу дієздатності);
  3. зменшення обсягу прав дитини, які встановлені СК України;
  4. включення умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
  5. укладення договору під впливом обману, насильства;
  6. помилка однієї зі сторін договору;
  7. порушення шлюбним договором норм закону (наприклад, включення в договір положень, що стосуються особистих прав і обов’язків подружжя або їх неповнолітніх дітей) тощо.

Судова практика щодо визнання шлюбного договору не дійсним

Позиція суду Рішення суду
Надзвичайно невигідне матеріальне становище у шлюбному договорі
Категорія "надзвичайно невигідне матеріальне становище" має оціночний характер і підлягає доведенню у порядку, передбаченому процесуальним законодавством. Постанова Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі у № 6-230цс14
Умови шлюбного договору, за якими все набуте у шлюбі майно (або абсолютна більшість майна) є особистою приватною власністю одного з подружжя є такими, що ставлять іншого з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Постанова Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 755/19197/18
Повне та беззастережне скасування у певних відносинах презумпції спільності майна, набутого подружжям під час шлюбу, є можливим виключно за умови, якщо це не призводитиме до виникнення ситуації, коли одному із подружжя передбачається передання в особисту власність фактично усього майна, набутого ними спільно за час шлюбу. Верховний Суд виходить із того, що шлюбний договір може містити особливі умови про розподіл спільного майна певним чином, відмінним від визначеного законодавством, а не запроваджувати дискримінаційну умову про безумовну передачу усього майна одному із подружжя. Постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 320/3970/18
Подружжя не вправі у договорах між собою визначати такі умови, реалізація яких призводитиме до істотного дисбалансу між правами та обов'язками кожного із подружжя. Постанова Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 201/4255/16-ц
За домовленістю сторін шлюбного договору правовий режим майна, набутого під час шлюбу, після укладання шлюбного договору може бути змінений із режиму спільності на режим роздільності. Постанова Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 755/5802/20
Присутність сторін при укладенні шлюбного договору
Шлюбний договір не може укладатись за дорученням, оскільки представнику заборонено вчиняти правочин, який може бути вчинений лише тією особою, яку він представляє. Постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/10715/17
Щодо визнання шлюбного договору недійсним
Критерієм правозгідності (правомірності) шлюбного договору є, по-перше, відсутність суперечностей між його змістом та вимогами закону, тобто відповідність договору імперативним нормам та, по-друге, дотримання моральних засад суспільства. Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами. Постанова Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 756/7489/15-ц

Постанова Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 752/22220/16-ц

Підстави, за яких шлюбний договір визнається недійсним  - це недотримання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог:

1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства.

Хоча принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права вирішувати, чи укладати договір та з яким саме змістом, не слід забувати про умови, які не повинні міститись у шлюбному договорі;

2) волевиявлення кожного з подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Часто сторони, коли справа доходить до виконання шлюбного договору, намагаються визнати його недійсним через те, що підписали його під тиском або взагалі не пам'ятають, як його підписували. Проте довести такий факт дуже складно, тим паче, якщо сторони засвідчили в договорі про усвідомлення значення своїх дій;

3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Постанова Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 756/7489/15‑ц

Постанова Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 755/19197/18

Шлюбний договір не може укладатися і використовуватися з метою уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 711/10 526/16-ц

Постанова Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 175/1274/15

Постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 569/16888/17

Позовна давність до вимог про визнання шлюбного договору недійсним не застосовується. Постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/10715/17-ц

Див. також