Порядок відшкодування надміру виплаченої заробітної плати

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Нормативна база

Загальні положення

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства (ст. 1 Закону України "Про оплату праці").

Структура заробітної плати

Заробітна плата поділяється на основну та додаткову. Крім того, бувають ще й інші, так звані заохочувальні та компенсаційні виплати (стаття 2 Закону України "Про оплату праці").

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства.

Відрахування із заробітної плати працівника з метою повернення сум, зайво виплачених

Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати працівників можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України, для покриття їх заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють та за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Працівником може бути здійснено добровільне відшкодування зайво виплаченої заробітної плати, законодавство не встановлює з цього приводу жодних обмежень.


Відрахування із заробітної плати зайво виплачених здійснюється у таких випадках:

  • для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати;
  • для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок;
  • для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості;

У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Пропуск зазначеного строку означає неможливість не тільки видання наказу (розпорядження) про відрахування із заробітної плати, але й стягнення суми заборгованості працівника перед підприємством взагалі, оскільки власник у цьому випадку позбавлений права звернутися з позовом до суду (Роз'ясненя Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 01.05.2024р. "Про відшкодування надмірно виплаченої заробітної плати").


  • при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.

Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 КЗпП України, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст.1215 Цивільного кодексу України)

  • Роботодавець може стягнути зайво виплачену зарплату з винних осіб або списати зайво виплачену суму до складу витрат і не стягувати її з винних осіб. Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників визначені статтею 130 КЗпП.

Якщо пропущено місячний термін для видання наказу про відрахування надмірно виплаченої суми, її можна утримати із заробітної плати працівника у наступних періодах тільки за наявності його згоди. Для цього працівник має написати відповідну заяву. У зазначеній ситуації утримання надмірно нарахованої суми коштів без отримання згоди працівника є порушенням законодавства України. У випадку, якщо роботодавець все ж утримав надмірно виплачені суми заробітної плати без згоди працівника, незважаючи на пропуск місячного терміну або на те, що помилка не є лічильною, працівник має право звернутися до суду у зв’язку з неправомірними діями роботодавця, який порушив норми чинного законодавства України.

Види помилок

Лічильними помилками вважаються помилки, пов’язані з процесом обчислення.

Лічильні помилки

До лічильних помилок належать:

  • неправильності в обчисленнях;
  • дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період;
  • отримання неправильного підсумку при складанні;
  • невірне написання суми нарахувань та/або до виплати;
  • помилки при введенні початкових даних у комп’ютерну програму, які не вимагають правової оцінки;
  • помилки в результаті збою бухгалтерської програми;
  • при застосуванні бухгалтерської програми одержано невірний (завищений) результат під час нарахування заробітної плати;
  • механічна помилка при введенні даних до бухгалтерської програми;
  • оклад введено в більшому розмірі;
  • пропущено цифру утриманого податку на доходи фізичних осіб;
  • невірно набрано число або будь-яке інше неправильне застосування правил арифметики.

Не можуть вважатися лічильними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Нелічильні помилки:

Види нелічильних помилок
1. Помилково застосовані норми законодавства;
2. Оплачено відпустку більшої тривалості, ніж належить, в результаті чого сума відпускних є завищеною;
3. Внаслідок помилкового трактування норм закону із зарабітної плати утримано внески до фондів загальнообов'язкового соціального страхування в меншому розмірі і, як наслідок, коштів на заробітну плату видано більше тощо;
4. Помилково застосовано норми внутрішніх розпорядчих документів підприємства, у тому числі колективного договору;
5. Нараховано та виплачено працівникові надбавку, яку йому не встановлено;
6. Помилково нараховано та виплачено премію працівникам без відповідного розпорядження керівника підприємства тощо.

Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати працівників

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Заборона відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення (стаття 129 КЗпП України).

Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником

Стаття 136 КЗпП України містить порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, установі, організації. Зокрема, покриття шкоди працівниками у розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого у порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого у порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди та звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається у порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди у судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого у порядку підлеглості органу.

Судова практика

Див. також

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Порядок_відшкодування_надміру_виплаченої_заробітної_плати&oldid=49162