Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Olha.apanovych.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Загальна інформація

З 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України встановлено карантин згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року встановлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.

Карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (стаття 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (Міністерство охорони здоров'я України), за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (стаття 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Обмеження прав громадян України в умовах карантину

Право на вільне пересування

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" наділяє повноваженнями місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів в умовах карантину, а також створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-пропускні пункти.
Так, це є обмеженням прав людини на свободу пересування, закріплених у статті 33 Конституції України. Однак, пункт 4 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину (стаття 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
Право на освіту

Під час карантинуіснують певні обмеження щодо права на освіту, що полягає у забороні під час карантину відвідування закладів освіти її здобувачами, однак освітян ніхто не обмежує у праві здобувати освіту дистанційно.
Право на мирні зібрання

Обмежено також право особи на свободу мирних зібрань. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" до 22 травня 2020 року заборонено проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, індивідуальних тренувальних занять (біг, хода, їзда на велосипеді, фігурне катання, рух на активних візках спортсменів з інвалідністю), навчально-тренувальних зборів спортсменів національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю за умови забезпечення учасників засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Крім того, на всій території України до кінця карантину діятиме заборона на:

  • з 6 квітня перебування в громадських місцях без дягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;;
  • з 6 квітня переміщення групою осіб більш ніж дві особи (крім випадків службової необхідності та супроводження дітей, які не досягли 14 років);
  • перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків;
  • відвідування установ і закладів, що надають паліативну допомогу, соціального захисту, установ і закладів, що надають соціальні послуги;
  • перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, тощо.

Також постановою закріплюються правила проведення самоізоляції та обсервації. Контроль за дотриманням режиму самоізоляції здійснюється поліцейськими, військовослужбовцями, Національною гвардією, працівниками державних установ Міністерства охорони здоров’я тощо.

Додаткові обов’язки під час карантину

Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов'язані:
1. вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб;
2. виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються;
3. проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження (стаття 20 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").

Крім того, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи.
За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом (частина третя статті 17 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").

Відповідальність за порушення, вчинені в період карантину передбачена  Кодексом України про адміністративні правопорушення  та Кримінальним кодексом України.

Стаття 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення  «Порушення правил щодо карантину людей»: «Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Стаття 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення законодавства про закупівлі»: «Здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування визначених законодавством процедур закупівель; оцінка пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), тендерної пропозиції, що міститься в документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації), тендерній документації; укладення з учасником, який став переможцем торгів, договору про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), тендерної документації; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі відповідно до вимог законодавства; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі, що здійснюються відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"; ненадання інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законом, -тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»

Стаття 325 Кримінального кодексу України «Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням»: «1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, -карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років".

Також у зв’язку із загрозою розповсюдження короновірусу,  за певних обставин можливе вчинення інших правопорушень у період карантину:

1.Незаконне розголошення персональних даних. Мали місце опублікування персональних даних (ПІБ, місця проживання, дані родичів) осіб, у яких була підозра на захворювання. Стаття 182 КК України  передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу.

2. Грубе порушення громадського порядку під час здійснення евакуації громадян та забезпечення їм умов обсервації. За такі дії передбачена кримінальна відповідальність статтею 296 Кримінального кодексу України.

3. Дії, пов’язанні з нанесенням тілесних ушкоджень іншим особам (починаючи з легких тілесних – синців та саден) є кримінально караними діяннями, за які передбачена кримінальна відповідальність статтями 121-125, 128  КК України.

4. Дії пов’язанні з завданням шкоди майну ( кримінальна та цивільно-правова відповідальність).

Корисні посилання

Див. також