Проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Загальні положення

Конституція України передбачає право громадян на проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в статті 39:

Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Також ст. 315 Цивільного кодексу України передбачає право на мирні зібрання.

На підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 404 від 28.07.1994 "Про затвердження Статуту патрульно-постової міліції України" всі зібрання громадян в залежності від поставленої перед ними мети та методів їх проведення можуть бути поділені на кілька категорій: збори, мітинги, вуличні походи та демонстрації.

  • Збори - це спільна, спеціально організована невелика присутність громадян в громадському або іншому місці, викликана необхідністю обговорення різних політичних, соціальних,

економічних, культурних та інших проблем.

  • Мітинг - масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові).
  • Демонстрація - масове находження громадян з приводу висловлення будь-яких громадсько-політичних настроїв, в тому числі з питань протесту або незгоди будь з чим. (Цей захід може проявлятися також у проступку однієї особи, здійсненні нею вчинку з метою підкреслення свого відношення до будь-якої події чи посадової особи тощо.)
  • Вуличний похід проводиться з тією ж метою, що і демонстрація, мітинг, однак відрізняється меншою динамікою, відсутністю мітингово-демонстраційної атрибутики.
  • Пікетування - форма демонстрації, під час якої виставляються представники будь-де, наприклад, перед будинками об'єднань, підприємств з метою висловлення протесту проти чого-небудь, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації.

До виконавчого органу місцевої ради організаторами, не пізніш ніж за десять днів до проведення заходів, подається відповідне повідомлення. Згідно із статтею 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії на вулицях, майданах та в інших громадських місцях проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради.

Порядок проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

Заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається до виконавчого органу місцевої ради в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення. В заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена та по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви. Виконавчий орган розглядає заяву і повідомляє уповноваженим (організаторам) про прийняте рішення не пізніш як за п'ять днів до часу проведення заходу, зазначеного в заяві. Якщо виконавчий орган виявить порушення законодавства з боку організаторів масових заходів то він повинен звернутися до суду з заявою про заборону проведення заходів. При цьому виконавчий орган має право при потребі запропонувати тим, хто звернувся з заявою, інші час і місце проведення заходу. Рішення та дії які порушують право на проведення зборів, мітингів та демонстрацій можуть бути оскаржені у суді.

Обмеження щодо проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

Конституція України в ч.2 ст.39 говорить, що право громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації можна обмежити винятково "з метою попередження заворушень чи злочинів, для охорони здоров'я населення захисту прав і свобод інших людей". Зміст ст. 39 Конституції відповідає положенням міжнародних договорів.

Так, у ч. 1 ст. 20 Загальної декларації прав людини встановлено, що "кожна людина має право на свободу мирних зборів та асоціацій", а у ст. 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права" визначається право, на мирні збори. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які необхідні в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я й моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права вказано: "Визнається право на мирні збори. Користування цим правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб".

Відповідальність за порушення порядку проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

За порушення порядку проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, згідно чинного законодавства України.

Адміністративна відповідальність настає за:

  • порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (стаття 185-1 КпАП України);
  • надання посадовими особами для проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій приміщень, транспорту, технічних засобів або створення інших умов для організації і проведення зазначених заходів (стаття 185-2 КпАП України).

Кримінальна відповідальність застосовується за:

  • Організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях (стаття 293 КК України);
  • Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях (стаття 294 КК України);
  • Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту (стаття 295 КК України);