Договір на користь третьої особи

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Загальна характеристика договору

Відповідно до статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Зазвичай договори укладаються з метою, корисною для сторін. Втім ринкові відносини дедалі частіше зумовлюють виникнення договірних зв’язків, у яких виконання здійснюється на користь іншій особі, яка наділена самостійним правом вимоги, що отримало назву договорів на користь третьої особи. Така юридична модель договору є досить поширеною та популярною серед суб’єктів підприємницької діяльності. Суть її полягає у тому, що боржник вчиняє певні дії (сплачує гроші, передає майно, виконує роботи, надає послуги тощо) як повністю, так і в певній частці на користь особи, яка не бере участі в укладанні цього договору. ЦК України прямо передбачає можливість застосування даної моделі цивільно-правових відносин у зобов’язаннях дарування (стаття 725 ЦК України), страхування (стаття 985 ЦК України), управління майном (стаття 1034 ЦК України), банківського вкладу (стаття 1063 ЦК України). Крім того, в літературі висловлено думку, що договори перевезення та лізингу також можуть укладатися на користь третьої особи. Щодо перевезення, то теоретичні напрацювання були підтримані практикою, і у постанові Верховного Суду України визнано право на існування договору про організацію перевезень на користь третіх осіб.

Конструкція договору на користь третьої особи відрізняється від інших договорів, яким притаманне те, що вони укладаються на користь самих сторін. Такий договір породжує для третьої особи в більшості випадків лише права, не створюючи для неї обов'язків. Тобто їй надається право самостійної вимоги на підставі договору, в укладенні якого вона не брала участі (наприклад, договір страхування життя, відповідно до якого страхувальник може назначити особу, якій має бути виплачена страхова сума). Його специфікою є також те, що у разі, якщо третя особа відмовилася від наданого їй права, то сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити укладений ними договір без її згоди, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання за вказаним договором можуть вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не передбачено умовами договору, нормами законодавства, або не випливає із суті договору.

Поняття "треті особи"

Як відомо, учасниками зобов'язальних відносин крім сторін можуть бути також інші суб'єкти, яких прийнято йменувати третіми особами.

В окремих випадках вони можуть мати як права, так і обов'язки, але в деяких випадках — виключно права. При укладенні договорів на користь третіх осіб особа, на користь якої укладається договір, може бути насамперед відома або невідома. У деяких видах договорів ідентифікація третіх осіб є не лише бажаною, а й обов'язковою, оскільки за її відсутності ні виконання на їх користь, ні прийняття відмови від виконання не є можливим. Договір на користь третьої особи слід відрізняти від договору про виконання третій особі, за яким третя особа не набуває права вимагати виконання обов'язку від боржника.

Суттєвим моментом для характеристики третьої особи є те, що вона перебуває в певному правовому зв'язку з однією зі сторін зобов'язання, причому цей зв'язок залежно від виду договору не обов'язково має існувати на момент укладення договору, він може виникати і після його укладання (наприклад, зобов'язання з відшкодування шкоди, яке за договором покладається на страхову компанію). Цей зв'язок може бути не лише цивільно-правовим, а й трудовим, оскільки договір на користь третьої особи може укладатись не тільки за згодою сторін, але і в силу вимог законодавства — наприклад, передбачено укладання договорів страхування на користь третіх осіб, де третіми особами виступає визначена законодавством категорія працівників. Відповідно до статті 118 Повітряного кодексу України (далі – ПК України) замовник зобов'язаний страхувати своїх працівників, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків. Обов'язкове страхування від професійних ризиків має здійснюватися щодо життя та здоров'я суддів.

Сфера застосування договору на користь третьої особи

Чи не найпоширенішим договором на користь третьої особи є договір страхування цивільно-правової відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки. Тут відповідно до законодавства право вимагати відшкодування у разі настання страхового випадку буде не страхувальник, а потерпіла особа. Деякі випадки обов'язкового укладення договорів на користь третіх осіб зумовлені великими фінансовими та іншими ризиками, властивими діяльності, що здійснюється особою. У певних випадках чітко визначено осіб, які повинні здійснити страхування, та об'єкти такого страхування, а інколи – навіть і його сума. Прикладом такого договору є службове страхування приватних нотаріусів, яке передбачене статтею 28 Закону «Про нотаріат», відповідно до якої для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу. Страхова сума або страхова застава становить тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. У разі витрачання коштів на відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов'язаний протягом одного року поповнити страхову заставу до встановленого розміру. Розмір заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

Повітряним кодексом також передбачене здійснення страхування на користь третіх осіб. Так, відповідно до статті 118 ПК України повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зобов'язані страхувати членів екіпажу та авіаційного персоналу, які перебувають на борту повітряного судна, власні, орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні судна, а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим для перевезення; іншим користувачам повітряного транспорту, а усі експлуатанти — третім особам, не нижче за рівень, встановлений урядом України. Експлуатант зобов'язаний страхувати свою відповідальність щодо відшкодування збитків, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт.

Статтею 239 Кодексу торгівельного мореплавства України передбачено, що за договором морського страхування страховик зобов'язується за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених у договорі небезпечностей або випадковостей, яких зазнає об'єкт страхування (страхового випадку), відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесені збитки. Об'єктом морського страхування може бути будь-який пов'язаний з мореплавством майновий інтерес, як-то: судно, у тому числі і таке, що будується, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечуються судном, вантажем і фрахтом, заробітна плата, інші види винагороди капітана, інших осіб суднового екіпажу, цивільна відповідальність судновласника і перевізника, а також ризик, взятий на себе страховиком (перестрахування).

Особливу увагу привертає стаття 246 Кодексу торгівельного мореплавства України, якою передбачені особливості договору морського страхування на користь третіх осіб і встановлено, що договір морського страхування може бути укладено страхувальником на користь третьої особи, зазначеної або не зазначеної в договорі. У випадку укладення договору морського страхування на користь третьої особи страхувальник несе всі обов'язки за цим договором. Ці ж обов'язки несе і особа, на користь якої укладено договір, якщо він укладений за дорученням вказаної особи або навіть і без доручення, але ця особа пізніше виявила свою згоду щодо страхування. У разі страхування на користь третьої особи страхувальник користується всіма правами за договором страхування без окремого доручення.

Як видно, у даному договорі на відміну від інших на третю особу може буде покладено й певні обов'язки — вираження її волі до виконання договору (як у вигляді доручення на його укладення, так і у вигляді виявлення згоди щодо здійснення цього страхування).

Крім того, до договорів на користь третьої особи слід віднести договір довічного утримання (догляду), оскільки частиною четвертою статті 746 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Особливості набуття прав

Не завжди існує можливість для особи, що укладала договір на користь третьої особи, отримати передбачене ним виконання у разі відмови третьої особи від свого права за договором. Наприклад, відповідно до частини другої статті 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також змінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. В силу специфіки даної ситуації, у разі, якщо третя особа відмовиться від отримання страхового відшкодування, страхувальник не зможе отримати страхову виплату. У такому випадку фактичним вигодонабувачем швидше всього стає страхова компанія, яка просто не буде виплачувати страхову виплату.

Особливу увагу слід звернути на договір банківського вкладу, де найбільше в порівнянні з іншими видами договорів передбачені можливості сторони, яка укладає договір на користь третьої особи. Стаття 1063 ЦК України прямо передбачає, що фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, що зробила вклад. Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім'я.

Специфіка даних видів договорів в тому, що істотною умовою є чітка ідентифікація особи, на користь якої робиться вклад: якщо це фізична особа – необхідно зазначати її прізвище, власне ім'я та по батькові; якщо вклад зроблено на користь установи, товариства або іншої організації, істотною умовою є найменування юридичної особи. Договір банківського вкладу, в якому відсутнє ім'я або найменування особи, на користь якої відкритий депозитний рахунок, вважається нікчемним правочином.

Право третьої особи скористатися наданою можливістю, якщо інше не витікає з характеру правовідносин між учасниками зобов'язання, може переходити до правонаступників третьої особи. У разі, коли помирає особа, на користь якої зроблений вклад, і яких-небудь додаткових умов із цього приводу в договорі немає, у спадкоємців виникає право на цей вклад.

Окрім того, в деяких випадках третя особа може частково прийняти виконання на свою користь, тим самим відмовившись від прийняття іншої частини зобов'язання. Відповідно, у такому випадку права на отримання виконання частини, стосовно якої відмовилась третя особа, набуває особа, що укладала договір на користь третьої особи.

Договір про виконання обов'язку на користь третьої особи

Файл:Договір про виконання обов'язку на користь третьої особи.docx

Судова практика

Див. також