Відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Хто і коли відшкодовує шкоду завдану кримінальним правопорушенням

Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому. У випадку коли шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням не відшкодована в добровільному порядку, вона може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин, або така особа є неплатоспроможною, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Хто має право на відшкодування (компенсацію) шкоди

Відповідно до ст. 1200 Цивільного кодексу України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується:

  1. дитині — до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
  2. чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, — довічно;
  3. інвалідам — на строк їх інвалідності;
  4. одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім’ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення ними чотирнадцяти років;
  5. іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — протягом п’яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1—5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Цивільний позов та порядок його подання

Непрацездатна особа, що була на утриманні чи її представник, під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’являє цивільний позов, який за своєю формою та змістом повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства (ст.175 Цивільний процесуальний кодекс України). Цивільний позов подається до органу судового розслідування або суду, в якого на розгляді перебуває кримінальне провадження.
Позов про відшкодування (компенсації) шкоди завданої кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням може бути подано і до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, якщо особа, не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, або її цивільний позов було залишено без розгляду. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. Та подання цивільного позову у кримінальному процесі має деякі переваги, оскільки одночасний розгляд судом кримінальної справи й цивільного позову забезпечує більш повне та об'єктивне дослідження обставин справи — адже розмір заподіяної шкоди нерідко впливає на кваліфікацію злочину та міру покарання, а тому цивільному позивачеві легше доказувати наявність підстав і розміру цивільного позову саме в кримінальному процесі (ст. 91 Кримінальний процесуальний кодекс України).

Розгляд цивільного позову та ухвалення рішення

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду (ст. 129 Кримінальний процесуальний кодекс України, ч.2 ст. 1177 ЦК України).

Хто відшкодовує (компенсує) шкоду

Шкоду завдану кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням відшкодовує підозрюваний, обвинувачений або фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.