Індексація грошових доходів населення та відповідальність за її невиплату(Переглядів: 5554)

Матеріал з WikiLegalAid
Це остання версія цієї сторінки; у неї немає затверджених версій.

Нормативна база

Що таке індексація?

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Індексація є державною соціальною гарантією, яка встановлюється з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Хто проводить індексацію?

Індексацію грошових доходів громадян зобов’язані проводити всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичні особи - підприємці, які використовують працю найманих працівників пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів від 17 липня 2003 р. № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об’єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу їх платника.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на відповідний рік пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів від 17 липня 2003 р. № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Коли необхідно проводити індексацію?

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України стаття 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення".

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбувається таке підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується, визначено статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів.

Індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім пенсій), інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України, визначено в статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення".

Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв’язку з розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу)).

Правила проведення індексації

Незважаючи на воєнний стан, обов’язок індексувати зарплату працівників залишається. Тому тим працівникам, які отримають зарплату (навіть в умовах часткової зайнятості), треба нарахувати індексацію.

Якщо сума підвищення заробітної плати менша ніж сума індексації, яка складається на момент підвищення, то сума індексації у базовому місяці зменшується на суму підвищення зарплати. Різниця (теж неофіційно, за старими правилами) отримує назву фіксованої індексації, і нараховуватиметься до тих пір, доки оклад не зросте на суму, яка дорівнюватиме або перевищуватиме суму індексації (нової та фіксованої разом) в місяці підвищення.

Усі виплати, пораховані, виходячи зі середньої зарплати, не індексуються. Це стосується насамперед відпускних і лікарняних. Але і середнього заробітку мобілізованих та тих, хто знаходиться в ТРО, також. Якщо особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно до відпрацьованого часу.

При цьому під неповним робочим часом у цьому випадку розуміється будь-який випадок, коли працівник з будь-яких причин не виконав встановлену норму робочого часу.

З метою визначення суми індексації в цьому випадку розрахунок проводиться в два етапи. Спочатку рахується загальна сума індексації (виходячи зі суми зарплати, нарахованої за відпрацьований час). А потім визначається фактична сума індексації (пропорційно співвідношенню фактично відпрацьованого часу до норми робочого часу у відповідному місяці).

Якщо працівник перебував у відпустці цілий місяць або хворів весь місяць, то індексація не нараховується. Оскільки немає зарплати, на яку можна було б нарахувати індексацію (а виплати, розраховані із середньої зарплати, не індексуються). Це стосується і мобілізації працівника або його участі в територіальній обороні – середній заробіток таких працівників не індексується! Оплата, яка виплачується працівникам за час простою, не підлягає індексації.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Таким чином, оскільки оплата у разі вимушеного простою не є постійною виплатою, вона не підлягає індексації, визначено статтею 2 Закону «Про індексацію грошових доходів населення».

Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Під час порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації повинні враховувати всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Тобто в загальний розмір зарплати до та після підвищення включають не тільки оклад, а й постійні доплати, надбавки, премії.

Сума індексації в місяці підвищення тарифних ставок/окладів не нараховуються, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що виникла в місяці підвищення доходу. Тож індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення доходу не перевищує суму індексації, що склалася в місяці підвищення, то сума індексації в такому місяці визначається як різниця між сумою індексації цього місяця та розміром підвищення доходу.

Які доходи підлягають індексації?

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення":

  1. пенсії;
  2. стипендії;
  3. оплата праці (грошове забезпечення);
  4. суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування;
  5. суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
  6. розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.

Індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Які доходи не підлягають індексації?

До об'єктів індексації, визначених у пункті 2 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", не відносяться доходи, які зазначені у пункті 3 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" зокрема:

Виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати:

  • оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
  • допомога по тимчасовій непрацездатності;
  • виплати, що зберігаються за працівником за час службового відрядження;
  • виплати, що зберігаються за працівником за час щорічної та додаткової відпустки та ін.

Доходи громадян:

  • від здачі в оренду майна,
  • від акцій та інших цінних паперів,
  • ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарства,
  • підприємницької діяльності, яка є для громадян джерелом грошових доходів від власності.

Державна соціальна допомога:

  • малозабезпеченим сім’ям,
  • на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням,
  • на дітей одиноким матерям,
  • по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Разові виплати:

Виплат відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування:

  • допомога у зв’язку з вагітністю та пологами,
  • допомога при народженні дитини,
  • допомога на поховання,
  • одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності,
  • одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідальність за ненарахування та невиплату індексації

Норми та гарантії в оплаті праці, встановлені у Кодексі Законів про Працю України та статті 12 Закону України «Про оплату праці», є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці. Індексація зарплати належить до мінімальних державних гарантій з оплати праці. Невиконання роботодавцем обов’язку щодо індексації зарплати є недотриманням мінімальних гарантій в оплаті праці.

Фінансові санкції до роботодавця за непроведення індексації застосовують органи Держпраці. Якщо роботодавець не нараховує індексацію зарплати, його можуть притягти до відповідальності. За непроведення індексації зарплати працівників передбачена фінансова, адміністративна і кримінальна відповідальність.

Види відповідальності Підстави притягнення до відповідальності
Фінансова відповідальність Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження абзац другий статті 265 Кодексу Законів про Працю України.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб’єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п’ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника ( п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення).

Адміністративна відповідальність Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Кримінальна відповідальність Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, - карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років частина 1 та 2 статті 175 Кримінального кодексу України.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам (у т. ч. індексації ( частина 3 статті 175 Кримінального кодексу України).

Строки звернення до суду

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою статті 233 Кодексу Законів про Працю України.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 Кодексу Законів про Працю України). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою статті 233 Кодексу Законів про Працю України строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу стаття 233 Кодексу Законів про Працю України.

Див. також

Отримано з https://legalaid.wiki/index.php?title=Індексація_грошових_доходів_населення_та_відповідальність_за_її_невиплату&oldid=54700