Встановлення факту існування трудових правовідносин
Нормативна база
- Конституція України
- Кодекс законів про працю України
- Цивільний процесуальний кодекс України
- Податковий кодекс України
- Закон України "Про судовий збір"
- Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170
- Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу"
- Наказ Міністерства праці України від 15 квітня 1994 року № 23 "Про затвердження Типової форми контракту з працівником"
Основні поняття
Трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Цивільно-правовий договір- це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
За договором підряду, укладеним між роботодавцем і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Також робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.
Виникнення трудових правовідносин
Трудові відносини виникають на підставі угоди (трудового договору або контракту) між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Встановлюючи конкретні трудові відносини, трудовий договір визначає правове становище працівника по відношенню до роботодавця.
Якщо трудовий договір між сторонами не укладений, трудові відносини по факту не закріплено (правовідносини відсутні). Але у разі виконання особою трудових обов'язків (фактичного перебування в трудових відносинах) і не бажання роботодавця оформити дані трудові відносини належним чином, особа змушена доводити факт перебування з конкретним роботодавцем у трудових відносинах.
Підтвердження факту перебування в трудових правовідносинах в позасудовому порядку
- Шляхом переговорів з роботодавцем (якщо стоїть питання виплати зарплати за фактично відпрацьований період і після оплати особа припиняє відносини з роботодавцем). При цьому особа повинна пам'ятати, що офіційне працевлаштування гарантує працівнику сплату роботодавцем внеску на обов'язкове соціальне страхування, запис в трудовій книжці, який підтверджує трудовий стаж, перебування на конкретній посаді.
- Звернення одночасно із заявами до Управління держпраці України та Державної податкової служби України, в т.ч. через відкриті електронні реєстри даних органів за допомогою електронно-цифрового підпису, скориставшись доступом до мережі Інтернет.
Особливості встановлення факту перебування в трудових правовідносинах у судовому порядку
- Спори щодо встановлення факту трудових правовідносин або встановлення факту укладення трудового договору розглядаються у судовому порядку (ст. 315 ЦПК України)
- Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду фізичною особою за місцем її проживання (реєстрації місця проживання).
- Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України.
Судовий збір
Судовий збір за подання заяви до суду про встановлення факту перебування в трудових відносинах складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»).
ДОВІДКОВО: Відповідальність роботодавців за неофіційне працевлаштування працівників
- Відповідно до ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення
- Відповідно до ст. 41 КУпАП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства встановлено накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
