Адміністративне затримання, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

  1. Конституція України
  2. Кодекс України про адміністративні правопорушення
  3. Закон України «Про Національну поліцію»
  4. Закон України «Про безоплатну правову допомогу»
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363 "Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою"
  6. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 4 листопада 2015 року № 1376 "Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції"

Поняття адміністративного затримання

Затриманням в адміністративному праві називається допоміжний захід адміністративного припинення загального призначення (захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення), який полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження і застосовується в разі, коли інші заходи адміністративного припинення неефективні для забезпечення належного виконання провадження в справі про адміністративне правопорушення і забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності.
Адміністративне затримання можливе лише в разі вчинення адміністративного правопорушення, затримання в разі скоєння злочину регулюється Кримінальним процесуальним кодексом України.

Органи, які правомочні здійснювати адміністративне затримання та підстави для затримання

Ст. 262 КУпАП визначено, що адміністративне затримання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, може провадитися лише певними органами або уповноваженими на те посадовими особами.
Органи Підстави
Органи внутрішніх справ (Національної поліції)
  • при вчиненні дрібного хуліганства,
  • вчиненні насильства в сім’ї,
  • порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій,
  • при поширюванні неправдивих чуток,
  • вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог поліцейського,
  • при прояві неповаги до суду,
  • вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах,
  • порушення правил про валютні операції,
  • правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин,
  • незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної спекуляції,
  • торгівлі з рук у невстановлених місцях,
  • при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль,
  • у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією,
  • при порушенні правил дорожнього руху,
  • правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу,
  • при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України
Органи прикорданної служби
  • у разі незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України,
  • порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в’їзду - виїзду,
  • вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону,
  • порушення правил використання об’єктів тваринного світу в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, у територіальному морі, внутрішніх водах та виключній (морській) економічній зоні України,
  • порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, невиконання рішення про заборону в’їзду в Україну,
  • порушення порядку в’їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього;
Старшою у місці розташування охоронюваного об’єкта посадовою особою воєнізованої охорони
  • при вчиненні правопорушень, зв’язаних з посяганням на охоронювані об’єкти, інше майно;
Посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
  • у разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків військових адміністративних правопорушень, дрібного хуліганства,
  • злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України,
  • публічних закликів до невиконання вимог цієї особи,
  • порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів, дрібного викрадення чужого майна,
  • у разі розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях, появи у громадських місцях у п’яному вигляді,
  • порушення правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, а також у разі порушення правил дорожнього руху водіями чи іншими особами, які керують військовими транспортними засобами;
Органами Служби безпеки України при порушенні законодавства про державну таємницю або здійсненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, зберіганні спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації;
Посадовими особами органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів у разі вчинення прихованої від огляду передачі або спроби передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах і установах виконання покарань, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а також інших заборонених для передачі предметів;
Посадовими особами, уповноваженими на те центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб при порушенні законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства і транзитний проїзд через територію України

Процедура затримання

Частиною 1 статті 260 КУпАП визначено, що адміністративне затримання особи допускається з метою:

  • припинення адміністративних правопорушень;
  • коли вичерпано інші заходи впливу;
  • встановлення особи;
  • складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;
  • забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

При цьому, про адміністративне затримання обов’язково складається протокол.

У протоколі про адміністративне затримання обов’язково зазначаються:

  • дата і місце його складення (число, місяць, рік, назва населеного пункту);
  • посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол (спеціальне звання, прізвище, ім`я та по батькові);
  • відомості про особу затриманого (прізвище, ім`я та по батькові (без скорочення), число, місяць, рік народження, фактичне місце проживання);
  • час і мотиви затримання (зазначаються найменування ОВС, куди доставлено особу, яка скоїла адміністративне правопорушення; його місцезнаходження; число, місяць, рік, а також час доставляння; частина статті та стаття КУпАП, якими передбачена адміністративна відповідальність особи за вчинене адміністративне правопорушення, а також мотиви затримання, серед яких: припинення адміністративного правопорушення; інші заходи впливу; складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим; забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи);
  • в протоколі робиться відповідний запис про повідомлення працівників центру БПД та зазначаються число, місяць, рік та час, кого повідомлено і в який спосіб.

Права особи під час адміністративного затримання

Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, що здійснює адміністративне затримання, роз’яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Зокрема, затриманому роз’яснюються його права такі, як:

  • знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
  • оскаржити постанову по справі (ст. 268 КУпАП).

Слід зауважити, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» особи, до яких застосовано адміністративне затримання, мають право на правові послуги, що полягають у:

  • здійсненні представництва їх інтересів в судах, інших державних органах (зокрема, органах внутрішніх справ), органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
  • складенні документів процесуального характеру.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманою особою. У разі відмови затриманої особи від підпису протоколу в ньому робиться запис про це.

Необхідно звернути увагу, що про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання − адміністрація за місцем роботи чи навчання. Цього вимагає також норма ст. 29 Конституції України, згідно з якою про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого. Час та дата повідомлення родичів також зазначаються у протоколі.

Строки адміністративного затримання

Відповідно до ст. 263 КУпАП загальний строк адміністративного затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, становить не більш як 3 години. Але, наприклад, в необхідних випадках для встановлення особи та/або з’ясування обставин правопорушення, строк затримання може становити до трьох діб.

Відповідно ч. 3 ст. 263 КУпАП осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з’ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження − до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Згідно з ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію» відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання. Тимчасове обмеження пересування особи негайно припиняється, якщо необхідності здійснювати такий захід немає.

Як має відбуватися особистий огляд та огляд речей?

Перед поміщенням, наприклад, до кімнати для затриманих чергової частини органу поліції у службовому приміщенні, куди доставлено особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, відповідно до статті 264 КУпАП уповноваженою на те посадовою особою однієї статі з особою, яку доставили, в присутності двох свідків (понятих) тієї ж статі проводиться особистий огляд і огляд речей доставленої особи.

Огляд речей, ручної кладі та інших предметів здійснюється у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові за участю двох свідків (понятих) за відсутності власника (володільця).

Про проведення особистого огляду та огляду речей складається протокол, який підписують особа, яку було піддано оглядові та у якої оглядали речі, поняті та посадова особа органу поліції, яка його склала.

Також про особистий огляд та огляд речей особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне затримання.

Що варто знати особі на випадок її затримання працівниками правоохоронних органів?


Звертаючись до особи поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук (частина третя статті 19 Закону України "Про Національну поліцію".

Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів.

Якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов’язаний пред’явити особі документ, що посвідчує його повноваження.

У випадку висловлення працівником прохання щодо надання йому на перевірку документів, що посвідчують особу або надають особі право вчиняти певні дії, варто попередньо з'ясувати у працівника правоохоронного органу підстави такої перевірки.

Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:

  • якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
  • якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
  • якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
  • якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
  • якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
  • якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.