Цивільно-правовий договір як форма залучення осіб до праці

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 14:44, 11 жовтня 2016, створена Iryna.malanchuk (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == Нормативна база == # [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] # [http://zakon2...)

Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

  1. Кодекс законів про працю України
  2. Цивільний кодекс України
  3. ЗУ “Про пенсійне забезпечення”
  4. ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”
  5. Лист Міністерства праці та соціальної політики України № 06/1-4/200 від 26.12.2003 “Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду ”

Визначення поняття цивільно-правового договору

Цивільно — правові договори вже давно є одним із найпопулярніших складових механізму оптимізації витрат на оплату праці. Однак для того, щоб правомірно застосовувати його у своїй діяльності, сторони договору повинні враховувати його особливості та основні відмінності від трудового договору.

Відповідно до ст. 21 КзпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відносини що пов'язані із укладенням трудового договору регулюються нормами трудового права, відносини, що виникають з укладенням цивільно-правовиих договорів, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного права. Тому необхідно відрізняти трудовий договір від цивільно — правових договорів (далі ЦПД).

Відмінності між трудовим договором та цивільно-правовим

Порядок укладення:

Загальний порядок укладення трудового договору встановлено в статті 24 КЗпП, якою, зокрема, передбачено укладення такого договору, як правило, в письмовій формі. Водночас ця норма не забороняє укладати його в усній формі, крім випадків, коли дотримання письмової форми є обов’язковим.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу або розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Залучення фізичних осіб до праці (крім укладення трудового договору) можливе також шляхом укладення з ними цивільно -правового договору (договорів цивільно-правового характеру). Зазвичай це договір підряду на виконання певної роботи або договір про надання послуг.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 208 ЦКУ такі договори між фізичною та юридичною особою мають укладатися в письмовій формі.


Сторони

Стороною трудового договору є роботодавець та робітник-тобто фізична особа.

Сторонами за цивільно-правовим договором є виконавець робіт та замовник. Виконавцем робіт за цивільно-правовим договором може бути як громадянин — фізична особа, так і організація — юридична особа.

Строк

ЦПД укладається на певний строк та на виконання конкретної роботи, тому ці умови мають бути чітко прописані в договорі (ст. ст.846, 905 ЦК України).

Трудовий договір може бути:

  • безстроковим, що укладається на невизначений строк;
  • на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
  • таким, що укладається на час виконання певної роботи (ст. 23 КзпП України)

Предмет договору

За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. По закінченні виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

За цивільно — правовим договором виконавці робіт до штату роботодавця не включаються. Вони самостійно вирішують питання свого виробничого процесу, виконують роботу на свій ризик. З чого слідує, що цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Таким чином, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт. За трудовим договором працівник знаходиться із роботодавцем у тривалих відносинах і зобов'язаний виконувати будь-як роботу в межах своєї професії, спеціальності, кваліфікації і посади.

Трудова дисципліна

Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, (не зобов'язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори), він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (статті 139–152 КЗпП), тобто адміністрація контролює сам процес виконання працівником його обов’язків.


Оплата праці

За трудовим договором роботодавець виплачує заробітну плату. Розмір заробітної плати не може бути нижчим законодавчо встановленого мінімуму, оплата проводиться в строки передбачені чинним законодавством України.

За ЦПД оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Розмір, порядок, умови, строки виплати винагороди за договором встановлюються за домовленістю сторін.

Соціальні гарантії

Виконавець за ЦПД позбавлений соціальних гарантій (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо), за цивільно — правовим договором не роблять запису у трудову книжку, стаж роботи підтверджується оригіналом договору.

Водночас відповідно до п.а ч.3.ст. 56 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” робота за угодами цивільно-правового характеру (ЦПД) за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у в'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання.

Особи ж, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами , беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах.

Відповідальність сторін

Відповідальність виконавця роботи за порушення цивільно-правових договорів насамперед має встановлюватися самим договором (пеня, штраф тощо). У трудових відносинах такі види санкцій не допускаються.

Крім того, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору (пункт 3 статті 3, ст. 627 ЦКУ), тобто сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Більше того, на підставі частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в цивільно-правовому договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегульовувати відносини на власний розсуд. І не можуть відступити, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.